Гірка правда

Цей тиждень буде дуже важливим для нашої країни. Важливим, але все-таки не вирішальним. Російсько-українська війна вийшла на плато, і перед Україною відкривається чергове вікно можливостей. Чи скористається вона ним? Та й чи пустять нас у це вікно?

Колись прочитав фразу (так і не згадав де): «Смертний гріх – вселяти людям нездійсненні надії». Можна і треба заспокоювати людей у ​​скрутну хвилину, не додавати головного болю, підтримувати в них надію на зміни на краще, але настає момент, коли брехати свідомо, знаючи, що говориш про нездійсненне, стає злочином. Краще гірка, але правда – писав актор та поет Леонід Філатов. Нині настає такий момент. Момент гіркої правди.

Не таким вже й непередбачуваним виявився Дональд Трамп. Обіцяв за 24 години зупинити війну й майже виконав обіцянку. Принаймні він так вважає. Вистачило півтори години телефонної розмови з путіним і години – із Зеленським. Плюс пари хвилин на повідомлення у соціальних мережах, мовляв, вони обоє хочуть розпочати мирні переговори. Супер? Просто чарівник!

А далі з’ясовується, що шлях України до миру може виявитися і не таким вже коротким, до того ж збудованим Трампом і путіним без урахування наших бажань та очікувань. І щоб пройти цією дорогою, потрібно спочатку заплатити. Дуже по-трампівськи: гроші (рідкісноземельні метали) наперед. Саме тому до Києва першим прибув міністр фінансів Бессент, а не генерал Келлог чи секретар Держдепу Рубіо.

Гірка правда лізе з усіх щілин. Два останніх роки пройшли під девізом: жодного слова про Україну без України. Усі спікери нашої влади на чолі з Володимиром Зеленським рвали сорочку на грудях: нехай містер президент поговорить спочатку з нами, а потім із росією. А в результаті перший дзвінок – «другові в кремль». І перший візит офіційного переговорника Стівена Віткофа – до росії. Але це дрібниці, хто в кого був перший. А як Україну опустили з НАТО!

Casus belli – термін з класичного римського права, який означає формальний привід для війни. Для путіна ним стало непереборне бажання України вступити до Північноатлантичного Альянсу. Наша країна зробила для цього неможливе: включила НАТО до Конституції, витратила мільярди гривень на пропаганду, семінари, саміти, переговори, опитування, розбудову армії. Підготовка до вступу до НАТО стала без перебільшення галуззю народного господарства із тисячами співробітників. Бюджетною галуззю, тобто апріорі збитковою.

Українська влада раз по раз тикала в морду готового до війни сусіда фірмовим буклетом НАТО, сподіваючись, що на Заході оцінять наші старання. А що зрештою? Якщо за Байдена нам хоча б запрошення обіцяли, то Трамп висловився чітко й однозначно: «це непрактично та малоймовірно». Простіше кажучи, навіть не мрійте!

Обійти цю заяву президента США було неможливо, і Володимир Зеленський із властивою йому винахідливістю запропонував будувати «своє» НАТО. Збільшити армію до кількості російської, оснастити її західним і своїм озброєнням. Ну що сказати, гарна ідея, тільки неадекватна.

На жаль, правда полягає в тому, що справедливий мир – це такі ж наші хотілки, як і членство в НАТО. Це просто локшина, яку нам навішали не лише на вуха, а й на очі. Все за класикою: верхи (Трамп і путін) не хочуть, а низи (ми) не можуть. Більше того, гадаю, навіть замороження бойових дій не буде, все зведеться лише до «підморозки» – припинення вогню перед Великоднем чи 9 Травня. Що таке «підморозка», охочі можуть переконатися, погулявши в теплі зимові дні заміською дорогою. Ну і якщо почали говорити відверто, то, вважаю, припинення вогню триватиме до першої провокації.

Але в одному я з Трампом абсолютно згоден: «Настав час припинити цю безглузду війну, в якій відбулися масові і зовсім непотрібні смерті та руйнування».

У такий відповідальний момент будь-яка сумнівна фраза чи рішення стають вибухонебезпечними. Тим більше, якщо йдеться про ядерні реактори, які Україна купує у Болгарії. Мене, на відміну від політичних експертів з атомної енергетики, абсолютно не бентежить, що вони російські. Ніби решта наших реакторів – іншого походження? Мене бентежить, що ці реактори пролежали на складах 15 років!

Будь-який грамотний інженер або механік пояснить на пальцях, що відбувається зі складними механізмами, які стоять стільки часу без руху. В принципі, їх треба розбирати до гвинтика, перевіряти, збирати і налагоджувати заново. Величезна та довготривала робота з відновлення морально застарілої техніки. Втім, питання навіть не в техніці – просто потрібно чесно пояснити, навіщо і як це робиться. І нехай нам розкаже це технічний спеціаліст, а не президент чи його політичний опонент. Ми зрозуміємо.

Ну і, звісно, ​​не оминув Володимир Зеленський тему виборів усіх рівнів влади, на яких так наполягають Дональд Фредович та володимир володимирович. Сказав народу: щойно «підморозить» – то одразу. Хоча насправді підготовка до виборів уже давно почалася.

На жаль, вона ведеться найдубовішими методами. Навіть політтехнологи Януковича розумніше діяли. За традицією спочатку дали цукерку вчителям, потім влаштували божевілля із «тисячею Зеленського». Тепер раптом помітили, що ліки дорогі. До чого призведе здешевлення 100 найходовіших ліків (не тих, які лікують), ми всі вже добре знаємо. Хто б це пояснив президентові? За логікою, наступною доброю справою стане обіцянка суттєво підвищити пенсії. Одразу після виборів. Ось виберете – так і підвищимо. А не оберете – … І це при тому, що вже тисячу разів повторювали з екранів та прасок: пенсії країна виплачує з грошей МВФ та інших спонсорів. Які одночасно з «підморозкою» можуть різко закінчитися.

Усе, що відбувається на Банковій, відбивається спотвореною луною в провінції. Лише за п’ять днів минулого тижня мені довелося тричі відповідати на запитання зацікавлених осіб щодо ще не призначених виборів. Хто із земляків має шанси на виборах до парламенту та місцевих рад? Чи збережеться вплив «слуг народу»? З ким підуть військові? Чи розтягнуть їх по партіях? Хто із нафталінної гвардії знову зайде у владу? Як відповів, не казатиму, розмови були приватні, скажу про інше.

Спершу короткий тест: як, на вашу думку, потрібно використовувати центнери паперу та гігабайти телепрограм на підтримку державної програми єдності, міністерства єдності та агенції єдності, якщо у найважчий для країни момент п’ятого президента Петра Порошенка звинувачують у держзраді за співпрацю з Медведчуком, участь у створенні Партії регіонів і за фабрику «Рошен» у Липецьку? Сказати, що це дуже несвоєчасна дурість, – нічого не сказати!

Ще більша дурість (хоча куди більше?) – усувати Порошенка від засідань Верховної Ради за те, що він відправив за російським кораблем депутата від «Слуги народу» Яременка. Того самого, який замовляв повій прямо із сесійної зали парламенту та заслужено отримав прізвисько «Анал табу». Запитаю тих, хто в курсі їхнього конфлікту: а ви не послали б? Не розписуватимуся за всіх, скажу тільки за себе: теж послав би.

Для більшої переконливості Порошенка навіть включили в один список санкцій з опальними олігархами – Коломойським, Боголюбовим, Живаго та Медведчуком. Мені здається, у списку не вистачає лише Кличка. Ганьбитися – так до кінця.

Але це ще не все! На початку цієї нестандартної за розміром колонки я написав, що тиждень буде дуже важливим для країни. Очевидно, саме тому Петру Олексійовичу дбайливе ДБР виписало 15 повісток (з 14 по 29 лютого), щоб йому щодня було чим займатися.

Вам нічого та нікого ця історія не нагадує? А якщо додати наїзди на Арестовича та генерала Наєва, яких за критику влада випхала якнайдалі з очей – одного за кордон, іншого на фронт? Ні, не путіна – в росії все ще суворіше і страшніше. Звичайно ж, 47-го президента США Дональда Трампа. Який, наприклад, позбавив допуску до секретних матеріалів свого попередника Джо Байдена, а заразом звільнив усіх прокурорів, які вели кримінальні справи стосовно нього, Трампа. І це лише початок.

І щоб не впасти від усього цього в ступор чи депресію, раджу приймати щодня по 50 крапель гіркої правди. Кажуть, допомагає…