«Запитай себе, що зробив для країни»

Нещодавно наша редакція проводила благодійний книжковий аукціон «Збираємо на дрон», метою якого був збір коштів для придбання дрону з тепловізійною камерою для нічних розвідок Mavic 3T. Цього пристрою потребував кропивничанин Олександр Дружковський, який служить у другому батальйоні взводу безпілотних авіаційних комплексів 9-ї окремої десантно-штурмової бригади. Минулого тижня захисник мав два вихідних, провідав родину – дружину й донечку – та відповів на кілька наших запитань.

– Олександре, коли й чому пішов на війну?

– В 22-му році пішов у місцеву самооборону, стояли на блокпостах. Наші дані були у військкоматі. Пізніше робив спроби призватися, мені відмовляли. Згодом з’явилися вакансії пілотів безпілотних систем у бригаді Кирила Вереса, я загорівся. Але зателефонували з ТЦК, я пройшов ВЛК та потрапив у 9-ту бригаду.

-Як ти ставишся до «бусифікації»?

– Кожна людина обирає свій шлях. Але є один нюанс, який має бути на совісті кожного. Ми як народ маємо Конституцію, і це основний договір, по якому ми домовлялися жити у 91-му році. В документі написано, що обов’язком кожного чоловіка є захист своєї країни. Це твоя Батьківщина, твоя земля, жодній іншій країні ти не потрібен. Треба цінувати своє. Часто чую: а що твоя країна тобі дала? Я відповідаю словами Джона Фіцджеральда Кеннеді: «Не питай, що країна зробила для тебе. Запитай себе, що зробив для країни». Якщо нічого, то хоча б піди у військо і служи своєму народові.

– Розкажи про умови служби.

– Все чудово, якщо так можна говорити про війну. Перебуваємо приблизно за 30 кілометрів від лінії зіткнення, це курахівський напрямок. Орендуємо у місцевих жителів декілька будинків. Немає на що жалітися. Коли виїжджаємо у поле, можемо бути, як піхота, в окопах, бліндажах. Після бойових виходів їздимо в Покровське Дніпропетровської області. Там є організація, яка надає можливість помитися і попрати речі. Все безкоштовно, навіть донати від військових не приймають, як би ми не наполягали.

– Ми збирали кошти на Mavic 3T. Розкажи про цей пристрій детальніше.

– Це одна з моделей дрона, яка має тепловізійну камеру. Вона допомагає вночі виявляти ворога, який пересувається малими групами. Коли ми їх засікаємо, передаємо координати нашим хлопцям на передовій. Вони мають час підготуватися, «арта» має час звестися, відпрацювати по них, мінометні розрахунки мають можливість прикривати піхоту. Таким чином Mavic 3T грає серйозну роль у попередньому сповіщенні наших передових груп. Це своєрідний нічний розвідник тактичного рівня. Ми тримаємо відкриті збори на придбання таких дронів.

Під час мого крайнього виходу була така ситуація: щойно я поставив дрон для злету на розвідку, побачив, що загорілося світло. Я як «мавікіст» зрозумів, що по мені зробили скид. Встиг застрибнути в підвал, укритися. Залишився неушкодженим, а «мавік» було знищено. Ворог пильно полює за нашими нічними пташками, і за пілотами теж. Тому постійно потрібне поповнення нашого парку нічних дронів. Принагідно висловлюю велику вдячність вашій редакції і всім, хто взяв участь у книжковому аукціоні. Це дуже допомагає і надихає хлопців.

– А чому держава не забезпечує вас дронами у повній мірі?

– Я б не хотів давати оцінку державі. Просто є люди на певних посадах, які не розуміють важливості дронів в сучасній війні. Якби вони хоча б три дні посиділи зі мною на позиції, у них би кардинально змінився погляд на те, яку роль відіграють безпілотні системи, вони б краще розуміли, чому треба якомога більше коштів виділяти на це. Це зберігає життя піхоти, артилеристів.

Ви напевно знаєте про Марію Берлінську, яка займається пробиванням теми безпілотних систем. Так, треба заміняти людей дронами. Ми зможемо виграти цю війну, якщо зробимо ставку не на людський ресурс, а на навчання операторів дронів. А якщо до цього додати розробку антидронових систем, щоб рашистські дрони не збивати «Петріотами», це буде переворот на нашу користь.

Росіяни досі воюють кількістю. Я це бачу кожен вихід, кожну ніч. Якби у них не було такої кількості піхоти, вони б нас не продавлювали. Вони не шкодують людей, і ми це бачимо в об’єктиві. Вони йдуть на смерть, як на свято. І це насправді лякає.

Резюмуючи, скажу так: є функціонери, які не розуміють важливості, приймають неправильні рішення. За це нам доводиться розплачуватися життями наших військових.

– Який взагалі настрій у захисників?

– Ми тримаємося. Якби люди активніше мобілізувалися, ми би могли швидше формувати якісні підрозділи БПЛА. У нас багато молодих людей, які росли з планшетом, або смартфоном, або комп’ютером. Вони грали в ігри, в них гарна моторика рук, у них активний мозок, вони можуть швидко приймати рішення. Якби вони масово йшли у пілоти безпілотників, та ще якби в нас було багато дронів, в піхоту не треба було б набирати багато людей. Таким чином ми могли б не просто тримати позиції, а й впевнено просуватися вперед.

– Як донечка?

– Чудово. Відзначили перший рочок. І дружина в мене прекрасна, ощасливила мене донькою. Це моє серце, моя душа, найрідніша людина. Я щасливий, бо маю прекрасну дружину і прекрасну доньку. Маленька вже потрошечку ходить, розмовляє своєю мовою. Вказівним пальчиком показує на те, що хоче взяти. Активна, допитлива. Гадаю, що в майбутньому буде дослідницею. Сподіваюся на це.