Іншого Трампа у нас немає

Пам’ятаєте фільм «Звичайне диво» за казкою Шварца? Там чудовий актор Євген Леонов грав короля з дуже поганою спадковістю, у чому він зізнається оточенню: «Я тиран! Самодур-деспот. А крім того, я підступний, злопам’ятний, примхливий». До того ж він має як мінімум сім п’ятниць на тижні. Нікого не нагадує? А якщо зняти корону і причепити руду перуку з чубчиком-козирком?

Наче епідемія, нашу країну охопила зовсім не інтелектуальна гра, яка називається «Думати як Трамп». Стільки варіантів розвитку ситуації немає, мабуть, навіть у шахах. Думки політично стурбованих громадян – не просто діаметральні, а багатополярні. Від «Трамп здасть Україну» до «Трамп перехитрить путіна», від «Трамп вирішив нас пограбувати» до «Ех, заживемо з Трампом!».

Насправді, що робиться у цій рудій голові, не знає ніхто. Більше того, у мене є підозра, що цього не знає і сам містер Трамп. Загальновідомий факт: 47-й президент США – ексцентричний та егоцентричний мільярдер. Кожне з цих трьох слів містить у собі такий специфічний контекст, що прогнозувати поведінку Дональда Фредовича не можуть навіть його співвітчизники, а тим більше ми з вами. Тому досить марнувати свій і чужий час на здогадки – це не лише безглузде, а й шкідливе для здоров’я заняття.

Ще більша дурниця – старанно вивчати щотижневу американську соціологію і радісно оголошувати у соціальних мережах, що Трампу залишилося правити два-три місяці, а потім його знесуть свої ж. Ви ще не переконалися, що любов виборців – зла? Хоча б на прикладі власної країни.

Неодноразово доводилося читати, що Трамп прийшов до Овального кабінету внаслідок протестного голосування більшості американських виборців. Їм осточортіли всі ці неспроможні Обами з Байденами, протиприродні проблеми з гендерами та трансгендерами, з толерантністю до людей, які ненавидять Америку, і багато іншого. Між іншим, наш Зе – теж результат протестного голосування, в якому його умовним опонентом стали всі попередні президенти України.

Трамп намагається стати тромболітиком для своєї країни, хоча, як на мене, більше нагадує касторку – неймовірно гіркі ліки. Ключове слово тут «своєї», а не нашої з вами.

Тому передусім перестаньмо бурхливо реагувати на уривки фраз та гучні заяви політиків. Не важливо яких – Трампа, Сі, Зе, Пу чи Про. Ну сказав містер президент, що НАТО Україні не світить, і що? Бігом міняти Конституцію? А через чотири роки побіжимо у зворотний бік? Господи, та мало чого він уже сказав і ще скаже! Пропоную реагувати тільки на підписані ним документи (хоча іноді і вони не коштують навіть паперу), а краще – на конкретні результати.

Дуже важливий момент: говорячи про Трампа, я насправді говорю про Україну, намагаюся зважити, на благо чи на шкоду нашій країні діятиме №47, і зрозуміти, як обернути його марнославне самодурство на нашу користь. Я народився і прожив життя в Україні, причому зробив це незалежно від жодного президента США, і волів би у призначений час піти в цю землю також без їхньої участі. Сподіваюся, більшість моїх читачів згодні зі мною хоча б у цьому.

Так, не можна заперечувати, що Трамп має колосальну можливість впливати на Україну, але нам, як в айкідо, треба скористатися цим тиском у своїх інтересах. Не чинити йому протидію за III законом Ньютона, а навчитися використовувати ці гігатрампи некерованої енергії.

Але це – ще не все. Навіть Трамп не всесильний. І закінчити війну де-факто може лише той, хто її розпочав. І рано чи пізно із цим одним потрібно буде сісти за стіл переговорів. І повірте, краще прийти туди разом із Трампом, ніж без нього. А за столом треба буде думати не про те, що перед тобою сидить убивця, а скільки життів українців, народжених і не народжених, можеш сьогодні врятувати.

Не знаю, чи вдалося мені заспокоїти вас, шановні читачі, та відволікти від бескінечного мусоління «Думи про Трампа». Можливо, помиляюся, але вважаю другу спробу переговорів США та України першим серйозним кроком на шляху до миру. А що зроблено його під танці з бубнами… Так іншого Трампа у нас немає.