Рак легенів. Що нового в лікуванні?

Починаючи з 2010 року, коли в Кропивницькому відбулася міжнародна конференція торакальних хірургів, генеральний директор ПВФ «Ацинус» Григорій Урсол регулярно запрошує лікарів, щоб вони мали можливість і поділитись власним досвідом, і отримати нові знання. 21-22 березня у Кропивницькому, у Лікарні Святого Луки відбулася чергова наукова конференція. Присвячена вона була комплексному лікуванню раку легень.

Цього разу лікарі-онкологи з одинадцяти міст України, а також представники Національного інституту раку, Харківського національного медуніверситету, Міжнародного Європейського університету обговорювали проблеми лікування одного з найрозповсюдженіших видів онкології.

Нам вдалося поспілкуватись з деякими учасниками конференції. Один з них – лікар-анестезіолог Національного інституту раку Андрій Перконос.

– Пане Андрію, як вплинула війна на кількість пацієнтів вашого медзакладу?

– Я працюю з торакальними пацієнтами, і можу сказати, що пацієнтів у нас стало більше. Але в нас республіканський медзаклад, і це може бути пов’язане з тим, що деякі регіональні центри, наприклад, в Херсоні, не можуть приймати та лікувати хворих зі своїх регіонів, десь ідуть бойові дії, деякі окуповані.

– Які новації з’явились в хірургії онкозахворювань?

– Ми вдосконалюємо хірургічну допомогу онкохворим – частіше виконуємо менші резекції легенів, це прогресивний підхід. Сміливішими стали у виконанні більш травматичних комбінованих операцій. Як це зрозуміти? Є, наприклад, безпосередньо рак легенів, а є пацієнти, у яких ще є ураження грудної стінки або перикарду, є ураження обох легенів плюс трахеї. Це дуже складні втручання, але їхня кількість у нас тепер більша завдяки зростанню досвіду хірургів і анестезіологів. Тобто хірургічні методи лікування раку легенів зараз на дуже високому рівні.

Ще один наш співрозмовник – хірург-онколог, торакальний хірург Рівненського обласного протипухлинного центру Олександр Боярський.

– До початку війни ми працювали у Харківському обласному центрі онкології, а з початком повномасштабного вторгнення були релоковані в Рівне. Багато моїх пацієнтів з Харкова, дізнавшись про наше нове місце роботи, приїжджають тепер лікуватись в Рівне.

– Що нового зараз є у лікуванні раку легенів?

– До слова «прорив» відносно онкології у мене відношення досить скептичне. За проривом може скриватись трошки неповноцінна інформація, тому краще вести мову про тенденції. Останнім часом одна з таких тенденцій – малоінвазивні хірургічні втручання і використання більш індивідуалізованих препаратів. Тобто не просто гістолог дивиться в мікроскоп на пухлину і каже, що це, умовно кажучи, плоскоклітинний чи залозистий рак, а визначає мутації саме в цієї людини. І, враховуючи ці мутації, ми більш індивідуалізовано підбираємо лікування саме для цього пацієнта. І якщо декілька років тому такий індивідуалізований підхід використовувався для метастатичної онкології, то останнім часом ми маємо інформацію, що це підходить навіть для початкових стадій. Тобто можна почати лікування пацієнта, потім його прооперувати, а далі продовжувати лікування саме в такий спосіб.

– Більшість ефективних препаратів для лікування онкології – зарубіжного виробництва. Скажіть, будь ласка, як із постачанням таких ліків під час війни ?

– Якихось особливих проблем із постачанням ліків немає. Але, на жаль, дійсно велика частина їх виробляється за кордоном. Плюс, ми з вами говорили про індивідуалізоване лікування, препарати для цього виготовляють фірми, які розробили їх. Дженериків, тобто аналогів, поки що немає.

– А наскільки активно зараз ведуться клінічні дослідження?

– Кількість клінічних досліджень критично зменшилась. Популяція пацієнтів, яким ми можемо це запропонувати, зменшилась, бо зараз дослідження ідуть для достатньо вузького кола хворих з досить специфічними пухлинами, рідкісними мутаціями, які рідко зустрічаються, тому вони не заходять в Україну. До війни у нас було дуже багато клінічних досліджень, і ми могли буквально кожному хворому це запропонувати. Але з початком війни ми змушені були перевести цих пацієнтів в інші центри – або за кордон, або по Україні, і нові дослідження лише зараз потихеньку починають повертатись, але, знову ж таки, вони для доволі вузького кола пацієнтів, якщо це якась специфічна мутація, про що ми з вами говорили.

– До війни лікарі могли за бажанням і при можливості вільно виїжджати за кордон на навчання, на наукові конференції, симпозіуми тощо. А яка ситуація зараз, під час воєнного стану, з виїздом лікарів-чоловіків?

– Зараз це питання врегульоване, і якщо належним чином оформити необхідні для виїзду документи, проблем не виникає, адже це відрядження.

– Може, у вас є якась особлива порада нашим читачам?

– Можливо, це буде трошки банально, але головна порада – відмовитись від тютюнопаління, адже це вже доведено, що відмова від тютюнопаління навіть в момент виявлення онкологічного захворювання дає гарні результати в лікуванні. Тому дбайте про своє здоров’я, правильно харчуйесь, рухайтесь і ніколи не паліть!

– А як щодо періодичних обстежень у лікаря?

– На мій погляд, часті обстеження лише викликають тривожність. Але потрібно пильно ставитись до свого здоров’я і не ігнорувати якісь симптоми, які з’явились і ви не розумієте, що це. Тоді треба негайно звернутись до лікаря. Здоровій людині часті обстеження не потрібні.