Днями Кіровоградська обласна філармонія приймала легенду української естради – Іво Бобула. Його виступ став яскравою подією для мешканців Кропивницького та гостей міста, які заповнили зал до останнього місця.
У програмі звучали як легендарні хіти «А липи цвітуть», «Якщо ти підеш», «Душа», так і нові композиції, що вкотре підтвердили: артист не зупиняється у творчому розвитку й досі має, що сказати своїй аудиторії. Між піснями співак спілкувався з глядачами, жартував, ділився спогадами про свій творчий шлях, який тісно пов’язаний із різними куточками України. Кожна пісня завершувалася щирими оваціями, а під кінець виступу зал стоячи дякував артисту.
Колеги знають: записати інтерв’ю з Іво Бобулом – рідкісна удача для медійників, але завдяки допомозі керівниці Кіровоградської обласної філармонії Наталії Агапєєвої журналіст «УЦ» отримав шанс. Далі – майже без купюр.
– Яка музика, які пісні запали вам в душу з дитинства?
– А яка музика, які пісні у мене були в дитинстві? Скажи мені, коли в колгоспі була одна радіоточка і звучало все, що тоді звучало. Потім батько купив радіолу «Латвія», і ми слухали румунську музику, польську. Потім, бувало, італійську, англійську, що я знаходив.
– А якою була пісня, яку ви вперше виконали у дитинстві?
– Не пам’ятаю.
– Тобто у сім’ї чи у школі ви не співали?
– Як не співали?! Батько у мене музикант, мама співала. У школі співали, то я пам’ятаю, що мене із хору вигнали. Звідки я знаю, що я співав, коли був у першому класі? У вас питання такі, просто дитячі! Це не є питання для співака, який п’ятдесят років на сцені! Це не є ті питання, на які я маю відповідати. Мені не подобаються ці питання. Давай нормальні питання, тоді я буду відповідати.
– Гаразд. Розкажіть про те, яку допомогу ви надаєте ЗСУ.
– Це не тільки зараз. Я з самого початку, як тільки почалося, коли визволили Слов’янськ, поїхав туди співати. До речі, я навчався у Слов’янську. Мене запросили хлопці, щоб я поспівав їм. Разом з військовим капеланом ми об’їздили багато точок, де наші хлопці захищали нашу країну. Там я бачив дуже багато чого нехорошого. Тому допомагаю чим можу. Минулого року зібрали мільйон з чимось гривень – купили бус, дрони. Нині допомагаємо з ремонтом машин. Але я про це не кричу.
– Можливо, ви надаєте ще якусь допомогу тим, хто лікується у шпиталях, чи сім’ям переселенців?
– Ти розумієш, я не резиновий. У мене є родина, у мене брат хворий. Мені треба їх підтримувати.
– Можливо, ви співпрацюєте з якимись благодійними фондами?
– Які фонди? Де є ті фонди? Ми знаємо ці фонди – собі у кишеню.
– Кого з сучасних співаків-вокалістів ви як професіонал можете виділити?
– Нікого. Я не бачу співаків. Я бачу самодіяльність, співаків немає. Те, що зараз співають, це не є культура вищого ґатунку. Це просто «сьогодні на сьогодні». Так, співців багато стало, але від цього якість не стала краще. Людям треба давати музику, яка зігрівала б серце.
– Які нові пісні, можливо, патріотичні, антивоєнні, з’являться у вашому репертуарі?
– Є у мене пісні, я їх співаю, коли треба. Не завжди треба, люди і так знають, що війна. Бити людей цим кожен раз по голові теж не можна. Люди приходять на концерти зняти стрес. Треба людину зігріти, поговорити з нею, дати гарну пісню, щоб вона відключилася хоч на дві години. Їй потрібна розрядка.
– Коли, на вашу думку, закінчиться ця війна?
– Це тільки Господь Бог знає. Я не вірю провісникам. Зараз дуже багато шарлатанів розвелось. Хтось кидає на картах: о, завтра помре путін, післязавтра ще хтось. Це все дурня. Ніхто не знає, коли закінчиться війна. Бачите, що робиться з Америкою – такий ніж у спину України встромили. Колиска демократії… Я вже нікому не вірю взагалі. Я знаю лиш одне: ми самі повинні це зробити. Як і коли, не знаю.
До Європи теж є запитання. Європа теж спить. Коли там міркують, що робить… Треба людей сюди давати, щоб захищали і себе, і всю територію Європи. Германія, Франція, Італія – хоча б по двадцять тисяч з кожної країни.
– Ви багато їздите по країні та, певно, бачите, відчуваєте настрій людей. Що про це скажете?
– Люди втомлені. Усі чекають, коли війна закінчиться. Ось там, де я народився, уже хлопців немає. Взагалі. Багато, дуже багато загинули.
Як стягнути аліменти на дитину, коли один з батьків проживає за...