Геннадій Сартинський: «Вірю, що на Олімпіаді знову будемо претендувати на медалі»

Під час змагань на Кубок України зі спортивної гімнастики у Кропивницькому ми вчергове мали можливість поспілкуватися з головним тренером національної чоловічої збірної Геннадієм Сартинським.

– Щиро раді вас знову вітати у нас в ОСДЮСШОР «Надія». Скажіть, на цих змаганнях які завдання ставите?

– Мені приємно, що ми знову на вашій рідній землі. На сьогоднішній день, у зв’язку з тим, що хтось виїхав, хтось травмований, хтось завершив виступи, у нас багато проблем. Тому тут зараз завдання відібрати, подивитися на тих гімнастів, на яких ми можемо розраховувати при підготовці до чемпіонату Європи.

– Як вам виступ вашого учня Олега Верняєва?

– У нього були складні періоди через травми та хвороби. Олег навіть був в лікарні. Зараз тільки декілька днів, як почав відновлюватися. Ми вирішили, що треба поїхати сюди, бо змагання завжди прискорюють відновлення гімнаста. Зараз потренуємося і будемо готуватися далі. Головне, що в Олега є велике бажання продовжувати свою спортивну кар’єру.

– Скажіть, будь ласка, в якому стані зараз національна чоловіча команда?

– Ми зараз вже пройшли три етапи Кубку світу. І на всіх етапах у нас срібло, золото і бронза. Хлопці в боротьбі з провідними гімнастами світу пробиваються до фіналів.

– Це ви про Чепурного?

– Не тільки про Чепурного. Там і Гріко, і Ємельянов, і Перепьолкін теж були у фіналі. Звісно, є певні труднощі, тому що цей рік у нас не відбірковий. Ми за цей рік повинні зробити команду, яка вже наступного року буде здатна боротися за путівки на Олімпійські ігри. Тому зараз ми дивимося, хто з хлопців буде краще підготовлений у фізичному та психологічному плані. Я не бачу ніякого занепаду. Вірю, що ми не просто потрапимо на Олімпійські ігри до Лос-Анджелесу, а зможемо реально претендувати на медалі. Розраховуємо й на зовсім молодих хлопців, які в наступному році увійдуть до основного складу і зможуть виступати на дорослих змаганнях. І тут наша головна надія – це Володимир Головін. Йому зараз лише 14 років, але в 2028-му Володя потрапляє до команди. На сьогодні Головін – один з найкращих гімнастів Європи, і не тільки в своєму віці. У нього шалена складність, і не дарма ж Головін зібрав майже все золото Всесвітньої Гімназіади. Було б усе, якби арбітри одне перше місце корейцю не подарували. Але це не так важливо. Головне, що хлопець розуміє, як і над чим потрібно працювати, щоб продовжувати прогресувати. А ми разом із його батьком-тренером намагаємося допомагати якнайкраще.

– А такий прогрес Чепурного з чим пов’язаний? На Олімпіаді в Парижі в Назара були шанси на нагороди, але не судилося. Та зараз Чепурний здобуває одну медаль за іншою на Кубку світу. У чому він додав?

– Чепурний – це вихованець черкаської школи. Він вперше про себе серйозно заявив на юнацькій Олімпіаді 2018 року. Тоді вони продуктивно працювали з Іриною Горбачовою (Надюк). Потім були успіхи та спади. Він сам виказав бажання тренуватися під моїм керівництвом. Мені здається, що в нього наступає той вік, коли гімнаст вже стає більш дорослим і в нього вже є розуміння, як і що йому треба робити для досягнення успіху. Ми додаємо складності на всіх приладах для того, щоб він став гарним багатоборцем.

– Тобто поступово вимальовується у нас команда?

– Команда буде, але потрібен ще час.

– Втрата Іллі Ковтуна – це велика втрата?

– Так. Це вам кожен тренер скаже.

– Для вас Ілля – зрадник?

– Я вам скажу так. Коли ще раніше у нас були збори перед Олімпійськими іграми і я казав, що команда повинна бути вся разом в Україні й тут готуватися, то мені сказали, що Ковтун може тренуватися там, де йому хочеться. І йому з наставницею дозволили готуватися до кінця в Хорватії. А коли молодий хлопець знаходиться тривалий час у іншій країні, як ви думаєте? Він там обростає знайомими, тренерами, залами, йому там подобається, там спокійно, там немає війни. У нас тоді зрадники всі молоді хлопці, які виїхали за кордон із України. Зараз же, як тільки хлопцю має виповнитися 18 років, він намагається виїхати з України. Тобто він зрадник? Мені прикро, що Ілля з наставницею прийняли таке рішення, але це їхній вибір. А ось те, що він написав, – це зовсім інше. Те, що він заявив, – оце зрада. Так не можна казати, що би там не було. Це твоя ненька, це твоя матір, і це потрібно розуміти.

– А що з Радоміром Стельмахом? Він не буде виступати?

– Зі Стельмахом теж багато питань. Він із Запоріжжя, а там немає де тренуватися й постійне бомбардування. Тому Радомір вибрав собі Німеччину, де він може тренуватися спокійно і готуватися. Остаточного рішення він ще не прийняв.

– Далі питання не дуже приємне. Чи зможете ви знайти спільну мову з віце-президенткою національної федерації Стелою Захаровою?

– У мене з пані Стелою немає ніякого конфлікту. Моє завдання – тренувати та готувати збірну. Але, коли я ставлю на змагання тих чи інших людей, а мою заявку змінюють і тих гімнастів, яких я ставлю, знімають і ставлять інших, то я цього не можу зрозуміти й прийняти. Розумієте? Федерація повинна сприяти розвитку гімнастики, вона має займатися тим, щоб створювати умови спортсменам і тренерам. Ось завдання федерації. Вона не фінансує якісь змагання, вона допомагає. І коли є така допомога, тоді, зрозуміло, ми йдемо одним шляхом. А коли федерація бере на себе функції тренера і каже, що треба робити, як треба робити, кого треба брати, кого не брати, то це точно не йде на користь. Ось у чому річ. Я не кажу, що їм треба розвивати і як це робити. Я як головний тренер повинен робити команду. І якщо в 2024 році наша збірна вперше за останні роки в такій напруженій боротьбі стала чемпіонами Європи, то мені здається, що я непогано виконую свою роботу. Ми всі разом віднайшли спільну мову з колегами. І на Олімпіаді дуже гідно виглядали. Жодна збірна з нашої федерації так не виступила, як чоловіча команда.

А коли ми приїхали з Олімпійських ігор і з мене та мого старшого тренера Головіна зняли преміальні, то це збентежило. Ми не зрозуміли: за що і як це вийшло? А потім, коли ми прийшли на комісію в міністерстві, яка відповідала за підготовку, за проведення Олімпійських ігор, за наші результати, всі вислухали й сказали, що наш виступ на Олімпіаді гарний, визнавши, що преміальні зняли незаслужено. Як це оцінювати? Чому федерація не захистила своїх тренерів?

Давайте ми через федерацію всі разом працювати будемо. Вони повинні цікавитися, що нам потрібно. Чи костюми треба? Накладки треба? Поїздка кудись? Якісь прилади ще треба й де краще провести збори?

 Ви розумієте? Оце федерація, оце командна гра. І не наша провина в тому, що гімнасти залишають Україну. У нас усього 12 чоловік, а я роблю команду. Це моє головне завдання. Я казав раніше і повторюю зараз, що ми командою потрапимо на Олімпійські ігри. Тільки не заважайте нам, а якщо є бажання, то допомагайте…