Три з половиною роки ми свідомо обходили цю тему – єдність нації під час війни нам здавалася, та й зараз здається, важливішою за дискусії про проблеми країни. Але, мабуть, мовчання вже перестало бути золотом, і настав час для серйозної розмови.
Редакція звернулася із запитанням «Що не так?» до людей, яким ми довіряємо. Тих, хто має тверду життєву позицію, моральні принципи та великий досвід. Нехай сформулюють, що не так із нашою країною, владою, суспільством. Напевно, хтось із наших читачів не погодиться з точкою зору автора, але давайте почнемо з того, що вислухаємо одне одного.
Оксана Мірошник, Ньон, Швейцарія:
– Вважаю для себе неправильним давати сьогодні якісь поради українцям, які перебувають усередині України. Для мене кожен із вас, хто продовжує жити і працювати вдома, в Україні, незважаючи на безперервні ризики для життя, – герой. Хочу звернутися до тих українців, які перебувають за межами України.
Я прекрасно розумію, що багато хто з вас втратив свої домівки і був змушений виїхати в європейські країни. Виїхали різні люди. І, на жаль, частенько поведінка українських громадян вводить у ступор європейців. Проявляється це в небажанні працювати, у зарозумілості, невдячності людям за надану допомогу, паразитизмі та бажанні на халяву заробити на європейцях. Поведінка молодих українок у приймаючих сім’ях – це взагалі окрема тема. Причому одні й ті самі сюжети з українськими біженцями повторюються в різних країнах.
Повірте, не хочу нікого образити. Я хочу тільки звернути вашу увагу на те, що сьогодні кожен із вас формує європейське ставлення до українців на багато десятиліть уперед. І якщо воно буде негативним, то з ним житимуть ваші діти й онуки. Кожен із вас сьогодні фактично дипломат. Від вашої поведінки залежить, чи буде у західного світу бажання допомагати українцям, які на фронті, чи, зіткнувшись із вашими найгіршими якостями, ці люди не захочуть продовжувати підтримувати українців.
Безкоштовна психологічна допомога: як і де її отримати в громадах