Історія нинішньої війни вже зараз пишеться за традицією на героїчних і трагічних сторінках, і такою вона залишиться в підручниках для майбутніх поколінь. Напевно в ній збережуться й окремі ганебні сторінки, от тільки чи всі?
Російсько-українську війну з першого дня називають гібридною. У ній химерно перемішалися столітні окопи з технічними досягненнями ХХІ століття. Та якщо історія двох тисячоліть цивілізації чітко зафіксувала послідовність подій: поле битви після війни належить мародерам, то в наші дні мародери з’являються просто під час битви або навіть ще до неї.
У сталому виразі «бізнес на крові» мене рішуче не задовольняє слово «бізнес». Тому всі процеси незаконного збагачення, прямо або побічно пов’язані з економікою країни, що воює, від самого початку вважаю мародерством.
Безглуздо звертатися до совісті звичайного бандита або грабіжника й сподіватися на співчуття з їхнього боку, це – істоти з деформованими психікою, логікою та мораллю. Вони були такими і сто, і тисячу років тому. Але ЦІ? Освічені, доглянуті, у костюмах-мілітарі та вишиванках, на дорогих машинах, у прохолодних кабінетах, при величезних зарплатах. Легким рухом руки підписують контракти про постачання бронежилетів низької якості за завищеною ціною. «Навар» розподіляється між учасниками угоди. Завтра в цих «жилетках» загине сотня твоїх земляків, сусідів, співгромадян. А сотні інших «двохсотих» просто не вистачить грошей на найнеобхідніше – вони пішли тобі «на кишеню». Якщо це – не мародерство, то що?
З першого дня війни зведення про бойові дії сусідять із повідомленнями про злочинні оборудки чиновників, військових і комерсантів. Їх кількість наводить на думку про другий фронт війни в Україні. Війни зі «своїми» мародерами.
Для розуміння масштабів – один рандомний приклад: викрито колишнього главу департаменту Міноборони у розтраті понад мільярда гривень, ці гроші у березні-грудні 2022 року виділялися на продовольство для ЗСУ. Вартість продукції завищено на 40%.
Ця, вибачте за вислів, бізнес-модель присутня у всіх сферах і на всіх рівнях життя в нашій країні. Нещодавно новий генеральний прокурор оприлюднив зведений список кримінальних підозр по областях України на багато сотень мільйонів бюджетних коштів. Звіт, мабуть, мав продемонструвати результати непримиренної боротьби наших правоохоронців із корупцією. Та насправді цей перелік недвозначно зафіксував тотальний характер розкрадання бюджетних коштів. Від завищеного на 150 тисяч гривень кошторису будівництва шкільного укриття (косметичного ремонту підвалу) до мільярдної маржі на закупівлях озброєння та амуніції. Такі «схеми» працюють скрізь і всюди: тицьни пальцем у будь-який бюджетний рядок, а за ним – завищена калькуляція, відкат, фальшивий тендер, неякісний товар, невиконані роботи…
Логічне запитання: чи вигідне цьому нехай і кримінальному, але реально функціонуючому сектору економіки закінчення війни? Тієї самої, яка дає його учасникам колосальні можливості? Це вчора вони були шахраями і хабарниками, а сьогодні – підпільні олігархи, і їхній час ще настане. А поки триває війна, в економіку України закачуються мільярди доларів, головне – знайти, куди присмоктатися.
При цьому державний контроль за витрачанням бюджетних коштів, які йдуть на військові потреби, сам по собі перетворився на колосальне джерело збагачення. Це найвищий рівень – мародерство мародерів!
Родина керівника підрозділу Держмитслужби Комара під час війни побудувала у передмісті Києва хатинку вартістю 70 мільйонів гривень і площею майже 500 квадратних метрів, а оформлено її на літнього тестя митника. Витрати на будівництво в кілька разів перекривають усе, що заробила непосильною працею родина за життя.
Комари та Крупи – типові символи темного боку воюючої України. Те, що вони беруть величезні хабарі, вже нікого не дивує. Вражає, як тупо вони раз за разом паляться. Навіть маючи офшори і криптовалюту. Одиниці посаджених, десятки затриманих, сотні звільнених від відповідальності, тисячі неспійманих.
Війна коли-небудь закінчиться, і почнеться відновлення країни. Ті, хто заробляє зараз на війні, до нього готові.
Безкоштовна психологічна допомога: як і де її отримати в громадах