Три роки тримали росіяни Олега Величка в полоні. Повернувся в Україну 23 травня нинішнього року, під час обміну «1000 на 1000». Далі була реабілітація. Минулого тижня Олег прибув додому, в Ганно-Требинівку Кропивницького району. Зустрічаючи його, односельці влаштували урочистості.
Кореспондент «УЦ» поспілкувався з матір’ю Олега. Пані Наталія розповіла, що Олег – її старший син, йому – тридцять років, став військовим ще під час АТО, у червні 2021-го.
– Мріяв про військову службу. Служив у морській піхоті, тридцять шоста бригада. Там і застала війна. Нічого нам не розказував, намагався заспокоїти. 10 квітня зателефонував і зізнався, що в оточенні. Вони були на заводі Ілліча в Маріуполі. Намагалися прорватися, не вдавалося через сильні обстріли. «Не знаю, коли подзвоню. Нам якби вийти з оточення», – сказав. Потім ми дізналися, що він – у полоні. Військова частина повідомила. Я намагалася через соцмережі дізнатися щось про Олега. Приєдналася до груп, де такі, як я, матері, дружини, родичі. Через рік дізналася, що Олег – у Вяземській колонії у Смоленській області. Мені написав про це звільнений з полону хлопець, який разом з Олегом був у тій колонії. Згодом ще двоє визволених хлопців підтвердили це. У полоні Олег не мав можливості зателефонувати нам. Правда, отримали від нього листа. «Мамо, я в полоні, живий, здоровий», – написав. Листа він передав Червоному Хресту, Червоний Хрест передав Координаційному штабу (з питань поводження з військовополоненими. – В.К.), а Координаційний штаб мені вислав через «Нову пошту». Бережу того листа. Я теж відправляла листи, але Олег не отримав жодного. 23 квітня відбувся великий обмін. Я передчувала, що Олега повернуть, казала про це чоловікові. Так і сталося. Увечері зателефонували з Координаційного штабу: «Ваш син уже в Україні…» Я заплакала від радості. Вибігла з хати, чоловікові гукаю: «Олега обміняли!» Рідних обдзвонили. Увечері зателефонував Олег. Перші слова були: «Слава Україні!»
Уся громада рада поверненню Олега, а найбільше, звісно, рідні: мати Наталія, вітчим Володимир, дружина Карина, донечка Софійка (незабаром виповниться шість років), молодший брат Андрій. Андрій теж воював, після контузії – на реабілітації.
Миколина погода