Ця колонка про наболіле – у прямому і переносному сенсах. Різко похолодало, що означає початок сезону хвороб, який триватиме до весни. Саме час поговорити про ліки. Точніше – про ціни на них.
Щороку в жовтні найкраща у світі сімейна лікарка нагадує мені, що потрібно зробити щеплення від сезонного грипу. Оскільки я, на її думку, перебуваю в першому взводі першої роти групи ризику. Треба так треба, і ось уже 14-й (!) рік поспіль вакцинуюся. Звична вакцина не тільки рятує від ускладнень грипу, а й покращує пам’ять – добре пам’ятаю, як майже щороку змінювалася вартість цього задоволення. Природно, лише зростала.
Пам’ятаю цю ціну ще цілком доступною, хоча торік вона вже підповзла до 700 грн, а нинішнього впритул наблизилася до психологічного рубежу – 1000 грн. Психологічного, тому що кожен, для кого така сума становить 20 – 25% зарплати чи пенсії, мимоволі замислиться: колоти чи не колоти?
Легке завдання на логіку: хто входить до цієї самої групи ризику? Навіть на думку нашого молодого і здорового уряду, зазвичай це соціально незахищені громадяни – літні, хворі, незаможні. І ось саме їм наш гуманний МОЗ настійно рекомендує робити щеплення вже реально непідйомною вакциною.
А як же розпіарена програма «Доступні ліки», поцікавляться допитливі читачі. Так тому вони й називаються доступними, що наш фармбізнес погодився саме на них притримати ціни. А не тому, що вони – найпотрібніші. До того ж державні соціальні програми покривають лише 10-15% вартості медикаментів, а решту 85-90% оплачуємо самі. Якщо можемо.
Як відомо, ліки потрапляють до нас буквально з третіх рук – по ланцюжку «виробники-дистриб’ютори-аптеки». Зрозуміло, всі три ланки хочуть мати свій шматочок масла на чесно зароблений шматок хліба.
Наш пересічний споживач ліків упевнений: ціни підіймають аптеки. Логіка дуже проста: якби це не було вигідно, аптеки не відкривалися б на кожному розі. Але виявляється, все не так, як здається. Найбільший навар (маржу) від продажу ліків мають дистриб’ютори – посередники, які закуповують товари оптовими партіями безпосередньо у виробників і потім забезпечують їх розповсюдження (дистрибуцію). При цьому понад 90% ринку ліків України контролюють лише два дистриб’ютори – «БаДМ» і «Оптима-Фарм».
Ці дві круті фірми по суті тримають за горло всіх – і виробників, і аптеки, і, що найболючіше, нас із вами. Як вони стали монополістами – окрема тема, дуже каламутна і, напевно, кримінальна. Держава в особі Антимонопольного комітету спробувала боротися зі свавіллям і змовою дистриб’юторів, штрафувати їх на величезні суми, але це тільки посилило кризу на фармринку, вважає відомий український економіст Анатолій Амелін.
Криза – це дуже м’яко сказано, на фармакологічному ринку України вже півроку йде справжня війна. Усіх з усіма. Війна за гроші. За дуже великі гроші. За наші з вами гроші.
Якщо раптом ви вирішили, що в усьому винні лише ці дві контори, а всі інші учасники ринку бідують, то глибоко помиляєтеся. З відкритих статистичних джерел легко почерпнути інформацію, що чистий прибуток кожного з п’яти топ-підприємств, які випускають ліки, становить за минулий рік понад пів мільярда гривень (у лідера галузі, компанії «Фармак», становив 1,6 млрд грн).
Ще один показовий приклад. 12 лютого 2025 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО, яке передбачає 30-відсоткове зниження цін на 100 популярних серед населення препаратів. Однак напередодні набуття цим документом чинності одна з топ-п’ятірки – «Дарниця» – терміново підвищила ціни на свої ліки на 120%. Мабуть, їй гроші потрібніші, ніж іншим. І почалося…
Додам, що третя ланка фармтріади – аптечні мережі – поводиться не краще за виробників і дистриб’юторів. У цьому кожен охочий може переконатися особисто просто сьогодні, в першій-ліпшій аптеці.
Те, що ми з вами знаємо самі, підтвердили міжнародні експерти ВООЗ: кожен п’ятий українець має проблеми з доступом до необхідних ліків, а в районах воєнного конфлікту – кожен третій.
Закінчу з чого почав. У сезон осінньо-зимових хвороб українці почали тоннами розкуповувати в аптеках ліки. Чимала їх частина вирушить у посилках «Нової пошти» на фронт. І бажання фармтріади наварити на цьому по максимуму – це вже не прибутковий бізнес, а натуральне мародерство.
Теплий одяг для поранених військових