Найкращий сезон Андрія Лункана

Дуже приємно, що в рік сторіччя класичного волейболу в Україні цей вид спорту в нашій державі, попри всі негаразди сьогодення, знову потроху відроджується та привертає увагу численних вболівальників. Але, як кажуть, не класичним волейболом єдиним. Хоча саме в класиці розпочинав свої заняття Андрій Лункан – срібний призер юніорського чемпіонату Європи та перший кропивницький представник пляжного волейболу, який посів п’яте місце на чемпіонаті світу. І саме про ці вагомі досягнення в ексклюзивному інтерв’ю нам розповів особистий наставник спортсмена, тренер-викладач кропивницької КДЮСШ-3 Дмитро Сокуренко.

– Дмитре, з чого все починалося?

– З першого мого набору вихованців кропивницької ДЮСШ-3. Тоді, у 2018-му році, серед цих перших вихованців був і п’ятикласник Андрій Лункан.

– Це ви перевели Андрія у пляжний волейбол чи він сам перекваліфікувався?

– Десь два роки пройшло, і ми вирішили спробувати сили в пляжному волейболі. І на перших наших змаганнях пляжників, на яких Андрій грав із трохи старшим партнером, удалося посісти 4 місце. А це був чемпіонат України. І так потихеньку ми сконцентрувалися на пляжному волейболі. Класику вже використовували як елемент підготовки, коли потрібно було зіграти на чемпіонаті міста та області. І тут я хотів би подякувати Маргариті Володимирівні Кольцовій, яка з мого першого тренерського дня допомагала, направляла та радила. І в становленні Андрія як гравця також була заслуга нашої досвідченої тренерки.

– А як виник дует Андрія із гравцем із Чорноморська Єгором Скрипниченком?

– Це сталося в 2020-му році на чемпіонаті України серед гравців до 14 років у Чернігові. У тренера Єгора – Анатолія Сокульського і в мене дуети були з хлопців різних років народження. І тоді ми вирішили об’єднати наших учнів в пару 2008 року народження. Що ж стосується сумісних тренувань, то вони доволі часто виїжджають на збори до Києва та Чорноморська. І саме в цей час відшліфовують свої комбінації, гру в захисті та нападі.

– Дмитро зараз є представником Кіровоградщини?

– Так. Він хоча й навчається у Вінницькому коледжі, але є вихованцем ДЮСШ-3 та на всіх змаганнях представляє Кіровоградську область. Поки що вдається його утримувати в наших лавах. Що буде далі – побачимо.

– Цей рік найуспішніший в кар’єрі вашого учня та його партнера?

– Безумовно. У цьому році у нас відбулося три чемпіонати України, два з яких хлопці виграли, а серед гравців до 21 року посіли друге місце. Також хлопці взяли срібло дорослого чемпіонату України, який проходив у Чорноморську наприкінці серпня перед юніорською першістю Європи. На чемпіонаті Європи вдалося завоювати ще одні срібні нагороди, а на чемпіонаті світу U-18 посісти п’яте місце.

– Декілька слів про європейське срібло U-18.

– На Європі було 32 команди із 31 країни. Там італійці як господарі мали змогу дві команди заявити. Якщо говорити про фаворитів, то, як і на дорослому рівні, дуже потужними виглядають хлопці зі скандинавських країн. Я думав, що норвежці будуть чемпіонами, але нас у фіналі зупинили гравці з Німеччини.

– А на світову першість наша пара через успіх на Європі пробилася?

– Путівку до Катару, де в цьому році відбувався чемпіонат світу U-18, Єгор із Андрієм вибороли ще на чемпіонаті України. Взагалі чемпіонат світу до 18 років, якщо я не помиляюсь, це такий досвід був перший. Його раніше не проводили.

– І що було цікавого на світовій першості в Катарі?

– Мені, на відміну від чемпіонату Європи, до Дохи не вдалося поїхати. Такі кошти важко було відшукати. Тренер Єгора є старшим тренером збірної цього віку, і він мав змогу керувати діями хлопців під час матчів чемпіонату світу. Але Андрій мені розповів, що в організаційному плані, незважаючи на їхню заможність, у катарців виникали проблеми. По-перше, спека вносила свої корективи. Деяким гравцям і гравчиням просто ставало погано під час матчів. І це незважаючи на те, що грали у вечірній та навіть нічний час. А ще суддівство залишало бажати кращого.

– Як наші хлопці пройшли по турнірній дистанції?

– Оскільки рейтинг в нашого дуету був не такий великий, то розпочинати довелося з кваліфікації. Для потрапляння до основного раунду потрібно було виграти два поєдинки. І, на щастя, канадців із американцями вдалося залишити поза бортом змагань. Хоча з хлопцями із США зіграли трьохсетовий матч, де потрібно було прикласти максимум зусиль. Погано часом було й нашим гравцям і суперникам. Судоми, нудота, запаморочення. Ось такі умови. Але українці виявилися витривалішими.

Потім вже на груповому етапі перший матч був із Латвією. Без особливих проблем – 2:0. Хоча зі збірними Лівану та Тайланду виявилося ще простіше. У підсумку з першого місця пробилися до 1/8 фіналу, де грали проти ще однієї збірної США. Дуже складний матч вийшов, дуже-дуже-дуже. Тому що високі хлопці американці. У них захисник вищий, ніж наш блокуючий. А блокуючий взагалі там 205 см. Ми першу партію мали вигравати, але напомилялися й програли. Другий сет програвали, але на характері повернулися й виграли. У третій партії поступалися 3:6, а вона ж коротка, до 15 очок. І знову якісь ресурси знайшли та дотисли конкурентів – 15:13. А ось на німців у чвертьфіналі не залишилося ні моральних, ні фізичних сил. Не забувайте, що наш дует провів на два поєдинки більше, та ще й у таких непростих спекотних умовах. І ми програли – 0:2. Але в золотому двобої німці поступилися майже без шансів парі з Норвегії. Ну а Єгор Скрипниченко та Андрій Лункан у підсумку фінішували п’ятими, що є беззаперечним успіхом.

– А що з фінансуванням?

– Усі витрати по змаганнях та зборах брало на себе профільне міністерство. Хлопці ж є членами збірної України. У тому, що нам потрібно було тут, на місці, допомагали обласне та міське спортивні управління.

– Які ваші подальші плани й чи немає вже в думках Олімпіади-2026?

– Так далеко поки не заглядаємо. Всі в наших хлопцях бачать дуже гарний потенціал. Фахівці казали, що хлопці молодці, дуже гарно грають, на характері. У наступному році відбудеться декілька чемпіонатів України. Плануємо один із таких турнірів провести у Кропивницькому. Чемпіонат України, певно, що по нашому року, де Андрій гратиме. Будемо розмовляти із національною федерацією. Ми із товаришем за власні кошти побудували два корти біля СК «Енергоспорт». Там можна грати. У принципі, два майданчики досить непогані зробили. І для тренування, і для проведення змагань. Плюс міське спортивне управління, я знаю, біля ДЮСШ-2, де бейсбольний стадіон, зробили центр пляжних видів спорту. Там для гандболу пляжного, для волейболу є умови. Так що будемо намагатися запросити класний пляжний волейбол до нашого рідного міста.