Завітайте на пундики!

Повз цієї кав’ярні, вона ж крафтова пекарня, що на вулиці Архітектора Паученка біля краєзнавчого музею, неможливо пройти. Обов’язково виникне бажання переконатися, що назва – «Пундики» – відповідає тому, що заклад пропонує відвідувачам. Так, відповідає. І там так смачно пахне!

Власниця пекарні Світлана Луньова – енергійна, креативна, привітна жінка. Вона в захваті від того, чим займається, і цим заряджає оточуючих. Слухати її – задоволення. Історія її бізнесу надихає.

– Пані Світлано, чим ви займалися до «Пундиків»?

– Після школи закінчила фізмат нашого педуніверситету. Певний час працювала за спеціальністю в профтехосвіті. Пізніше, коли зрозуміла, що не вистачає знань, отримала другу вищу освіту, економічну. На той момент в мене вже було двоє дітей.

Тринадцять років тому я завагітніла третьою дитиною. Вагітність була важкою, останні два місяці я просто лежала на дивані. І в цей період зробила сайт для свого чоловіка. В нас велика садиба, гектар саду, вирощуємо колекційні рослини, понад 800 видів та сортів. Це яблуні, сливи, абрикоси, хурма, ківі, актинідія, зізіфус та інші. Чоловік цим займався, і я вирішила, що буду його просувати. Продавати плоди не виходило, тому що багато сортів, одного могло бути два кілограми, і з цим на ринок не підеш. А переробляти треба було. Я почала виробляти пастилу, зефір, фріпси, варення, компоти. Все натуральне, люди купували. Це був наш перший крок в бізнесі.

З початком повномасштабної війни я захопилася хлібом. Сад – це літня історія, а мені треба було чимось себе зайняти, тому стала пекти хліб і продавати його. З 22-го року я це роблю безперервно. Є люди, які замовляють мій хліб через інтернет. Ми його відправляємо і «Новою поштою» також.

Півтора роки я працювала в такому режимі. Якось їхала біля аеропорту, там відкрилася піцерія. Думаю собі: в такому незручному місці відкрили, трафіку людей немає, навколо приватний сектор… А потім сама собі кажу: люди все-таки відкрилися, працюють, а ти товчешся на місці. Це мене підштовхнуло, я почала діяти активніше.

– Мова про грант, який ви отримали?

– Так, гранти пропонувалися дружинам військових. Мій чоловік ветеран ЗСУ і зараз служить. Я взяла на себе зобов’язання протягом двох років надавати роботу двом працівникам. Взнала, що ця кав’ярня продається. Походила, подивилася, скільки людей туди заходить на каву, мене все влаштувало. Вдома мені вже було тісно, і сюди я прийшла зі своїми рецептурниками і зі своєю клієнтурою. Перший чек ми зробили в минулому році на День Незалежності.

– Чому «Пундики»?

– Я шукала назву, яка б мене зачепила. Слово «пундики» використовувалося в моїй родині і в родині чоловіка. Коли ми, малі, не хотіли їсти суп чи борщ, бабуся казала: «Тобі тільки пундики подавай». А в родині чоловіка казали «весь на пундиках». А по факту пундики – це незвичайні вироби з тіста.

– Розкажіть про асортимент вашої кав’ярні-пекарні.

– Залишилася пастила, фріпси. Хліб. Він у нас на заквасці трьох видів: стопроцентна пшенична, стопроцентна житня і Левіто Мадре. Ще кекси, галети, пиріжки, булочки, кіш, кубіте. Все виготовляється тут з нуля і з натуральних інгредієнтів. Єдине, що з заквасками у вихідні я «цяцькаюся» вдома. Це живий організм, їх треба годувати зранку і ввечері. В п’ятницю ввечері я їх забираю додому, годую, в неділю з обіду роблю тісто, в понеділок в кав’ярні вже свіжий хліб.

– Хто ваші відвідувачі?

– З самого початку в мене була концепція, що люди зранку зайдуть випити каву і взяти щось із собою, в обід перекусити, ввечері, коли йдуть з роботи, купити в нас хліб, або пиріжки, або щось солоденьке. Так воно в нас і вийшло.

– Судячи з вашої енергії, ви на цьому не зупинитеся.

– Є задумки, але… По-перше, грантові кошти я отримала на умовах співфінансування. Мені дали 500 тисяч, але я доклала 270 тисяч своїх. В багатодітній родині такі кошти в тумбочці не лежать, тому я виплачую кредити.

По-друге, це можна тиражувати, можна відкрити ще не одні «Пундики», але мені здається, що втратиться певна ідентичність, ексклюзивність. Коли ти задіяна в процесі, коли кожного дня руки в тісті, ти його відчуваєш – це одна історія. А коли ти передаєш рецептури… Чи мені шкода передати? Ні! Ми проводимо майстер-класи для майбутніх технологів, матеріалознавців. Все розказуємо, показуємо, даю подивитися, що таке закваска, вони з тістом граються. Та зараз будь-яка інформація загальнодоступна.

Ми раді кожному, хто приходить. Заходьте. Випічка, солодощі, кава, крафтові чаї, продукти без глютену, без лактози і наша гостинність – до ваших послуг.