Нещодавно у креативному просторі «Пектораль» обласного Центру народної творчості з’явився ще один артоб’єкт. Ним став стінопис, який в рамках проєкту «Монументальний живопис Параски Власенко» відтворили народна майстриня Олена Мединська та художниця Оксана Калюжна.
Як повідомила ініціаторка цього творчого поступу Олена Мединська, ідея проєкту виникла ще у 2022 році. Саме тоді вона приєдналася до міжнародного об’єднання митців UA.HERITAGE, або Українська Спадщина, яке популяризує українське народне мистецтво початку ХХ століття.
– Ця діяльність дуже мене зацікавила, – зазначила пані Мединська. – Хоча я майстер народної ляльки і десять років її досліджую, цей проєкт захопив мене тим, що народні майстри початку ХХ століття не тільки малювали, вони ще створювали вишиті панно, рушники, килими, стінописи. А про Параску Власенко я дізналася ще раніше, з книги «Українська народна пісня» 1936 року. До її видання були залучені майстрині народного розпису, в тому числі Параска Власенко. В ньому кожна сторінка з піснею прикрашена зменшеними репродукціями з орнаментів розписів та рушникових вишивок. А вишивка саме Параски Власенко прикрашає титульну сторінку обкладинки цієї книги.
Як відомо, талановита майстриня працювала в інституті монументального живопису при Академії архітектури і будівництва УРСР. Ще у 1930-і роки Комітет з підготовки Першої республіканської виставки народного мистецтва запросив її до Києва, і художниця стала працювати в Центральних експериментальних майстернях. А згодом, вже у повоєнні роки, її запросили до Інституту монументального живопису та скульптури Академії архітектури УРСР, де вона створила сотні ескізів для архітектурних споруд, килимів, керамічних виробів, станкових декоративних панно. Напередодні Другої світової війни для Всесоюзної сільськогосподарської виставки вона розписала стіни і створила вітраж павільйону України (1939). Роботи майстрині експонувались на художніх виставках у Києві, Москві, Парижі, Ньою-Йорку.
Я відтворили дві вишивки Параски Власенко. І коли побачила одну з них на екрані монітора, одразу подумала, як би ефектно вона виглядала у великому розмірі. Отак і прийшла конкретна ідея перенести її на стіну креативного простору. Адже, на жаль, творів Параски Власенко, а вона була ще й майстринею монументального живопису, ніде не залишилось. Тому ми Оксаною Калюжною і взялися за цей проєкт. Щоправда, ми дзеркально повернули цей малюнок через настінний вимикач світла, який не вписувався в композицію. Наступним кроком стане створення другого стінопису за ескізом української майстрині. Ми були б дуже раді, якби міська влада підтримала нас і дозволила зробити такий мурал на одній з будівель. Або навіть всередині обласного Музею мистецтв.
Як закликав художник і архітектор Василь Кричевський: «Йдіть до наших джерел».
Тайфун на ім’я Дональд