Фінальний форум проєкту «Жінка. Дім. Зміни: Перетворення через досвід», що відбувся 24 січня, став не просто підсумком річної програми, а емоційною й змістовною кульмінацією великого шляху. Шляху, який пройшли понад півсотні жінок Кропивницького разом із командою громадської організації «Прес-клуб реформ» за підтримки Європейського фонду підтримки демократії (EED). Цей день був про досвід — прожитий, переосмислений і трансформований у нові дії. Про голос — який з’явився, зміцнів і став упевненішим. Про дім – як простір безпеки, відновлення і точки відліку для змін. І, звісно, про зміни – особисті, професійні, громадські.
Рік, що почався з питання: «А що далі?»
Проєкт «Жінка. Дім. Зміни» стартував рік тому — у непростий для країни період, коли багато жінок опинилися в точці втрати звичних опор: дому, роботи, соціальних ролей. Саме тоді команда «Прес-клубу реформ» сформулювала ключову ідею програми: створити простір, у якому жінки зможуть не лише отримати знання й інструменти, а й прожити власний досвід змін — у безпеці, підтримці та спільноті.
За рік відбулося шість навчальних тренінгів, шість арт-терапевтичних практик, десятки консультацій у Центрі підтримки підприємництва, робота в командах, запуск соціальних ініціатив і отримання грантів. Але за сухими цифрами — живі історії, які й стали серцем фінального форуму .
Простір форуму: тепло, довіра і відчуття «своїх»
Форум розпочався з неформальної вітальної кави — часу для обіймів, усмішок і коротких фраз «як ти?», за якими стояв цілий рік спільної роботи. Така смачна нотка була присутня в усіх зустрічах жінок, бо це важливо – зігріти, підтримати, обійняти. І вже з перших хвилин було відчутно: це не звітний захід і не офіційна конференція. Це — зустріч спільноти.
Офіційне відкриття задало тон усій події. Керівниця проєкту Вікторія Талашкевич, звертаючись до учасниць, говорила не мовою показників, а мовою сенсів: «Цей проєкт ніколи не був лише про навчання. Він був про шлях — іноді складний, іноді болісний, але завжди чесний. Ми хотіли, щоб кожна з вас побачила: ваш досвід має цінність, а ваш голос — значення. І сьогодні ми тут, щоб це ще раз підтвердити». Її слова стали містком до головного блоку форуму – відеопоказу «Історії перетворень», де були представлені 10 коротких фільмів про ініціативи учасниць, створених разом із командою PS Media. Теплі слова про кожну історію висловила ведуча форуму Наталія Фенько.
Історії, які неможливо дивитися байдуже
Кожне відео — це кілька хвилин життя: ідея, сумніви, перші кроки, помилки, підтримка і результат. У залі було тихо — хтось витирає сльози, хтось усміхається, впізнаючи себе в чужій історії.
Одна з учасниць, крафтова майстриця Наталя Іллічова, так описує свій шлях: «Я отримала те, за чим прийшла: нові знайомства, спілкування, подруг. Також знання і впевненість в собі!».
Для багатьох жінок цей проєкт став не лише навчальною програмою, а точкою реального життєвого повороту. Лікарка Тамілла Асрієва влучно назвала свій результат: “Участь у програмі дала мені чітке розуміння, як ефективно формулювати та доносити експертну позицію до широкої аудиторії. Я отримала практичні інструменти для роботи з медіа, публічних виступів і участі в суспільному діалозі. Головний результат — впевненість у власному голосі та розуміння, як перетворювати професійну експертизу на вплив!”
Від знань — до дії: «Жива книга» грантових ініціатив
Наступним блоком стали живі презентації грантових проєктів у форматі «Живої книги». Анастасія Поліщук, Оксана Гончарова, Людмила Чистякова і Наталія Копієвська ділилися не успіхами «з плаката», а реальним досвідом. Пані Анастасія говорила про глибину трансформацій: «Результатів багато, одним неможливо обмежитися. Це і віра в свої сили, і навички, і неймовірна спільнота. Знання з проєкту — це концентрат практики, яку я змогла одразу застосувати. А ще — особистісне зростання, бо довелося пропрацьовувати власні внутрішні блоки». Її слова перегукувалися з досвідом Наталі Копієвської: «Я втілила свою мрію – створила історію для дітей, зробила через ШІ зображення до неї, отримала ресурс на поширення цього досвіду у бібліотеках, школах та центрах дитячого розвитку, щоб згуртувати дітей і батьків, щоб подарувати їм корисний інструмент для спілкування та розвитку».
Арт-терапія як простір відновлення і сенсів
Окремою, дуже важливою складовою проєкту стали арт-терапевтичні практики, які протягом року проводила мисткиня Марина Кашлакова. Вони не були «додатком» до навчання — радше його фундаментом. Коментуючи цей досвід, Марина говорить про мистецтво як мову, що дозволяє сказати те, для чого не завжди вистачає слів: «Творчість у цьому проєкті була способом повернення до себе. Через образ, колір, рух жінки дозволяли собі прожити складні емоції й побачити нові можливості. Часто саме в цих практиках народжувалися ідеї, які потім ставали проєктами». Цю думку підтверджували й учасниці. Багато хто відзначав, що саме арт-практики дали відчуття внутрішньої опори й ресурсу для подальших дій.
Нетворкінг як дія: пазли спільного майбутнього
Фінальний нетворкінг став символічною кульмінацією дня. Учасниці складали пазли — буквально й метафорично. Кожна частинка знаходила своє місце, як і кожна жінка в цій спільноті. У процесі рефлексії народжувалися ідеї майбутніх співпраць, зустрічей, ініціатив. Валентина Гартовіна, Ольга Лугинець та Світлана Салій майже одностайно називали головним результатом саме нетворкінг і ком’юніті — середовище, у якому хочеться залишатися.
Для когось результатом стала власна втілена ідея, для когось – створений майданчик для комунікації, як от у Ганни Колєвої, для когось – авторський тренінг, як от у Ірини Ткаченко. А для когось — чітке розуміння пріоритетів і напрямку руху. Інна Краснощок підсумувала це так: «Головним результатом стало усвідомлення того, як громадський досвід та освітні ініціативи можуть взаємно підсилювати одне одного».
Не фінал, а кома
Завершуючи форум, Вікторія Талашкевич вручала подяки тренеркам і членкиням журі та сказала фразу, яка стала неофіційним слоганом дня: «Ми не прощаємося. Ми кажемо: Незабаром побачимося». І справді — цей форум був не фінальною крапкою, а комою в історії спільноти, яка продовжує жити, діяти й змінювати свої громади. Адже проєкт «Жінка. Дім. Зміни» показав: коли є безпечний простір, довіра і професійна підтримка – досвід перетворюється на силу. А сила – на конкретні дії.
І головний результат цього року – не лише реалізовані ініціативи, а жінки, які тепер точно знають: їхній голос важливий, їхній досвід цінний, а зміни – можливі!
Жінка. Дім. Зміни: як рік досвіду перетворився на спільну історію...