Що маєш – не цінуєш. Звісно, ця сентенція стосується багатьох речей, але як же ця клята війна навчила нас цінувати електроенергію та людей, які її лагодять вдень і вночі, в дощ і мороз. Нині зведення енергетиків йдуть в новинах одразу після новин з фронту та повідомлень ДСНС про наслідки обстрілів.
Ситуація з відключеннями електроенергії постійно в центрі уваги пересічних громадян, та, на превеликий жаль, багато хто і досі не усвідомлює масштабів і наслідків руйнувань енергосистеми України. Про це ми вкотре говоримо з керівником «Кіровоградобленерго» Володимиром Чернявським.
– Володимире Олександровичу, висловлений вами влітку прогноз, що зима буде дуже важкою, на жаль, справджується. То яка тепер ситуація з енергетикою на Кіровоградщині?
– У відповідь на це запитання повторю те, що не раз казав раніше: немає енергетики Кіровоградщині окремо взятої, в нас є частина загальної електроенергетичної системи України. І тому проблеми в енергосистемі України загалом, де б вони не виникли, тим більше масштабні проблеми, з якими ми зараз маємо справу, невідворотно позначаються на споживачах Кіровоградської області.
Я не додам нічого нового до тієї публічної інформації, яка постійно звучить в засобах масової інформації, – у нас критичні обсяги руйнувань об’єктів електричної генерації, а це теплові електростанції в першу чергу, а також гідроелектростанції, і у нас критичні обсяги руйнувань і пошкоджень мереж електричних, які передають електричну енергію. Наслідком цих двох факторів і стало те, що ми маємо колосальні обмеження електроенергії. Президент декілька днів тому озвучив цифри, які говорять про те, що у нас дефіцит генерації на покриття навантажень складає близько 30 відсотків від потреб. Це такий загальний облік. А якщо враховувати технічні особливості мережі, географію розташування тих об’єктів генерації, які продовжують працювати, а також необхідність забезпечити безперебійне живлення об’єктів критичної інфраструктури, то маємо в підсумку ту картину, яку сьогодні спостерігаємо.
На Кіровоградщині вже практично три місяці ми живемо здебільшого в форматі «дві години через дві години»: дві години без світла, дві години зі світлом. Бувають винятки, які знову ж таки не від нас залежать, але загалом намагаємося триматися в такому форматі. І хочу сказати, що дуже сподіваємось, аби не стало гірше. Підстав очікувати на краще в найближчій перспективі – не днів, а навіть тижнів і місяців – в нас немає.
– Ваші слова підтверджуються графіками, якими живе Кіровоградщина. Донедавна вимикали світло на дві години через кожних дві, а останнім часом на добу припадає в сумі по 17 – 18 годин без світла.
– На жаль. А в соцмережах жваво обговорюються наші ліміти, багато мешканців Кіровоградщини – до мене це доноситься – обурюється, що так не має бути, бо в нашій області все працює. Дійсно, слава Богу, в Кіровоградській області, якщо не все, то більша частина обладнання – в робочому стані і в прийнятних для поточної ситуації умовах працює. Але у нас немає на території області жодного об’єкта електричної генерації, і ми повністю залежні, знову ж таки, і від електричних станцій, які розташовані по Україні, і від технічного стану і обсягів пошкоджень електричних мереж, якими електрична енергія потрапляє на територію Кіровоградської області.
– То можна вважати, що теперішня ситуація ще не дійшла критичної точки?
– Ну, я б інакше сформулював. Знаю напевне, і, гадаю, ви також чули інформацію стосовно радикально гіршого стану справ на багатьох інших територіях, в першу чергу, це Київ і Київська область. Сьогодні зранку читаю, що 80 відсотків Харкова і Харківської області – без електропостачання. Критична і катастрофічна ситуація в Чернігівській області, там три – чотири години світла на добу. Одеська і Сумська область потерпають. Тому вважаю, що та ситуація, яку ми маємо сьогодні в Кіровоградській області, вона погана, але більш-менш прийнятна.
– Нашим людям дуже важко вгодити, інколи скаржаться не на те, що три години немає світла, а на те, що світло ввімкнули не за графіком, – не через три години, а через дві. Чому вмикають раніше?
– Коли бачимо можливість виконати ті вимоги, які перед нами ставить диспетчер енергосистеми, але і разом з цим поліпшити ситуацію для наших споживачів, звичайно, ми знаходимо можливість раніше подати напругу.
– Зрозуміло. Володимире Олександровичу, звісно, у журналістів заведено завершувати свої матеріали позитивом – давати людям надію, але як інженеру мені здається, що навіть зупинення війни не вилікує миттєво нашу енергосистему.
– На жаль, не маю підстав для обнадійливих очікувань. Навіть якщо припустити, що сьогодні закінчаться обстріли, бомбардування та руйнування об’єктів електроенергетики, то ще довго відчуватимемо дефіцит генерації – розбомблено, розбито вщент електростанції. І та ж сама ситуація – з мережами. Мережі магістральні, напругою 330 – 750 кіловольт, і підстанції, їх теж дуже сильно пошкоджено. Це складне обладнання і складні системи. А що стосується електростанцій, то один з керівників ДТЕКу – найбільшого власника теплових електростанцій України – зовсім недавно сказав, що масштаби пошкоджень цього обладнання такі, що може йтися не про відновлення, а про нове будівництво. Тільки можемо уявити, скільки потрібно буде часу і грошей…
– Вихід єдиний – терпіти і не нити?
– Так, і сподіватися на те, що цей жах і лихо скінчаться.
Підготовка до видалення бородавки: все, що потрібно знати