Столичний статус Харкова

14:08
1662
views

Будь-яка подорож, особливо до великого міста, яким безперечно є Харків, завжди цікава не лише з туристичного, але й з пізнавального погляду для мешканців невеликих обласних центрів. Особливо для тих, хто вважає саме своє рідне місто центром якщо не промислового, то культурного життя цілої країни. Насправді, саме в таких поїздках можна побачити, порівняти та зробити якісь висновки.

 

Дороги

Оскільки ми проїхали через кілька великих міст трьох областей, то можна оцінити якість дорожнього покриття й активність дорожніх служб. Зазначимо, що ми не відстаємо по темпам ведення ремонтних робіт на дорогах державного значення. Ми з великим задоволенням проїхали відремонтованою в минулому році ділянкою від Знам’янки до Олександрії та оцінили щойно прокладене покриття від Олександрії в полтавському напрямку.

До речі, про те, що дорогу таки ремонтують, дуже добре нагадує стик між новою та старою ділянками, про який чомусь забули попередити водіїв, особливо тих, хто змушений поспішати додому в нічний час. По дорозі ми відзначили дуже добре полатану об’їзну навколо Павлиша, за що дорожникам окрема подяка.

Можна констатувати, що в цілому дорога по Кіровоградщині виявилася навіть кращою, ніж на Полтавщині, але значно поступається якості дорожнього покриття по Харківській області. Воно й не дивно, в усякому разі прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, який того ж дня перебував на Харківщині, заявив, що на ремонт харківських доріг у цьому році буде виділено майже два з половиною мільярди гривень. Але ж ми ведемо мову про дороги державного значення, а от по якості доріг місцевого значення ми харків’янам практично не поступаємось. В усякому разі, ділянку дороги в напрямку села Сподобівка від повороту з дороги до Куп’янська дорогою можна вважати лише умовно. Хоча, може, їм і не потрібна краща, адже автобус з райцентру Шевченкове туди їздить раз на тиждень…

Кращі й ширші дороги, ніж в Кропивницькому, і в самому Харкові, але кількість транспорту нівелює цю перевагу. Тим більше для немісцевих водіїв, особливо якщо з невідомих причин із самого ранку обмежують рух центром міста. Нам «поталанило» мати можливість шукати обхідні шляхи разом із сотнями інших водіїв, тому в центр, куди ми мали потрапити за 5 хвилин, ми тяглися не менше години. І таке «задоволення» протягом двох днів траплялося кілька разів. Ситуацію ускладнює ще й майже повна відсутність інформації про вулиці чи номери будинків. До того ж тут явно не поспішають із заміною адресних табличок на будинках перейменованих вулиць, що не раз ставило в незручне становище не лише водія, але й всезнаючий навігатор.

Можна додати, що в Харкові, як кажуть, кінь декомунізації ще не валявся, тому на кожному кроці можна зачепитися як не об зірку, то об серп із молотом. Зате електричні опори, через одну, прикрашені українськими прапорами. Для провінціалів потрібно нагадати, що в Харкові треба бути уважним не лише на проїжджій частині, але й на тротуарах, бо тут водії частенько використовують їх як звичайну проїжджу частину. Втім, як і трамвайні колії, з чим навіть трамваї нічого зробити не можуть.

 

Масштаби

Харківські масштаби змушують по-іншому оцінювати місце малої батьківщини на економічній та культурній мапі України. Вони чітко підкреслюють, що ми не центр, а глибока провінція. Починаючи розмову, начальник Управління культури й туризму Харківської ОДА Олег Яцина навіть пожартував, що наш приїзд ускладнив і так напружений графік: цього дня в Харків прибув прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, цього ж дня проходить парад вишиванок, а тут ще й журналісти з Кіровоградської області завітали. Це не рахуючи колегії за участю прем’єр-міністра.

Звичайно, прем’єр-міністром і нас не здивуєш, але питання не в ньому. Оскільки ми приїхали з гуманітарною місією, то нас і цікавили відповідні питання, зокрема фінансування діяльності закладів культури. Ми почули цифри, які могли б зробити честь і обласному бюджету. Наприклад, ми побували в Будинку культури смт Шевченкове однойменного району. Насправді – це великий майновий комплекс, де є глядацький зал, працюють бібліотека, музична школа, гуртки, музей, спортивні секції і так далі. Начальник відділу культури Шевченківського району Володимир Стороженко без зайвого пафосу розповів, що лише в минулому та цьому році вони отримали на ремонт і опорядження лише цього комплексу: «500 тисяч на оновлення крісел, 200 тисяч на сценічний одяг, 200 тисяч на закупівлю світло-звукової апаратури, 495 тисяч на реставрацію музею, 500 тисяч на ремонт опалення спортзали, 400 тисяч на опорядкування боксерської секції». Кошти виділяє районний бюджет рішеннями сесії районної ради.

Вже з новин ми дізнались, що цього ж дня в місті перебувала китайська делегація, яка має намір інвестувати в ремонт найбільшого в Україні каналізаційного колектора. Розмір інвестицій – десятки мільйонів доларів. Не відстає й наш уряд, який в особі В. Гройсмана пообіцяв продовжити фінансування будівництва чергової лінії Харківського метрополітену й закінчити будівництво обласної філармонії, з залою органної музики включно. Вражає, що й казати. Цього ж дня в Харкові працював Міжнародний туристичний форум, покликаний розширити використання туристично-культурного простору області. Між іншим, культурні масштаби Харкова теж значно переважають наші скромні столичні амбіції. Торкаючись театральної тематики, начальник управління культури ХОДА Олег Яцина нагадав, що лише в обласному центрі працюють шість професійних театрів і 40 аматорських колективів, а також Будинок актора. Окрім цього, в Харкові налічується десятки музеїв, навіть таких оригінальних, як музей одягу чи музей сексуальних культур. Правда, відвідати його нам завадила провінційна скромність…

Зате ми побували в Харківському художньому музеї, де виставлені оригінали робіт справді видатних майстрів. Достатньо сказати, що тут виставлений авторський варіант однієї з найвідоміших картин Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Дня не вистачить, щоб оцінити всі багатства художньої експозиції харківського музею, де ти справді відчуваєш, що потрапив у Храм мистецтва, а не на виставку майстрів народної творчості, не для образи буде сказано.

 

Телебачення і ЗМІ

Про харківські газети нічого поганого сказати не можу, бо їх купити… не вдалося. Тому довелося обмежитися примірниками «Комсомольської правди», «Аргументів і фактів» та «Сегодня» харківського «розливу», але в них про Харківщину практично не йдеться. Зате порадувало місцеве телебачення. На диво, вони не особливо реформувалися, а подають повноцінні випуски новин про життєдіяльність органів місцевого самоврядування, не обмежуючись, як у нас, звітами про діяльність гуртків за інтересами. Між іншим, у новинах прозвучала інформація про результати школярського мед­огляду. Хочете сенсацію? Маєте: «Лише 38 % харківських школярів здорові, але проблеми з карієсом мають 60 % дітей. Крім того, серед основних проблем – порушення кістково-м’язової системи і зору. Але: у 80% обстежених школярів виявлено педикульоз»! Як кажуть, за що купив, за те й продаю.

З новин ми дізналися, що на добове патрулювання в місті виходить 60 екіпажів патрульної поліції. Про погоду тут теж кажуть не взагалі, а по районах області. Цікава й телевізійна дошка оголошень, де поряд з дивними трапляються й практичні оголошення: «Допомога в сім’ї, коханні, бізнесі», «Перевеземо хворих по всій Україні», «Проводимо УЗІ на дому», «Ведення документообігу» і безліч вакаційних оголошень для всіх спеціальностей і напрямків, аж до прибиральників квартир і операторів підлогомийних машин. Рівень заробітних плат – або від 8 тисяч, або «заробітна плата – висока». У цілому формат харківського місцевого телебачення максимально інформаційний, але ми оцінюємо його лише по двом дням. Двом дням, протягом яких і відбулася наша прогулянка «з користю і не без задоволення».