Презумпція відкритості

13:49
2186
views

Всім відоме словосполучення «презумпція невинності», яке найчастіше використовують для позначення принципів неупередженості судової системи, але саме слово «презумпція» переводиться з латини як «надія» чи «очікування». Зараз суспільство очікує від судової системи не стільки чесності та неупередженості, про які вже говорено-переговорено, як відкритості та прозорості – лише вони й можуть стати фундаментом для створення чесних і неупереджених судів. Саме таким був лейтмотив другого регіонального форуму «Незалежні суди та вільні ЗМІ», який відбувся в приміщенні Апеляційного суду Кіровоградської області.

Зазначимо, що слово «форум», в контексті описуваної події, не дуже відображає якість зібрання, оскільки воно явно не дотягувало до глобального характеру, через погану явку учасників з обох сторін. Команду «Незалежні суди» насправді представляли в кращому випадку секретарі судів, а за команду «Вільні ЗМІ» грали лише представники філії ПАТ НСТУ (по старому – обласне телебачення) та газети «Україна-Центр». Серед суддів знайшовся лише один голова районного суду, який розуміє важливість співпраці судової та медійної гілок влади. Заради справедливості зазначимо, що у відкритті форуму взяли участь начальник територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області Григорій Дрок і голова Апеляційного суду Кіровоградської області Валерій Драний, але після вступних промов вони відкланялися, посилаючись на зайнятість. Тим не менше, ми почули основні меседжі, які й доносимо до громадськості, тобто зараз йде процес реформування судової системи, яка покращить доступ народу до правосуддя та його відкритість, оскільки відкритість судів закріплена на законодавчому рівні. Власне голова апеляційного суду був максимально конкретним: «Судова система відкрита, і суддям приховувати нічого». Григорій Дрок підійшов до теми форуму глобальніше, сказавши, що: «Незалежні суди та вільна преса можуть багато. Недарма судову гілку влади та журналістику називають третьою та четвертою гілками влади, і якщо вони об’єднають зусилля, то змусять ефективніше працювати першу та другу гілки влади».

Зрозуміло, що шлях до ефективної співпраці судів і ЗМІ потрібно ще шукати, і він не буде простим, бо в минулому «і одні не все розповідали, і інші не так писали», але тепер настав час судам і суддям бути відвертими, а ЗМІ – об’єктивними. Як зазначали спікери, тепер судді будуть зобов’язані коментувати свої дії, хоча юридичні тонкощі та нюанси матимуть місце і в подальшому, наприклад, досі на законодавчому рівні так і не врегульоване питання репортажної відеозйомки судових засідань, окрім обумовлених законом «закритих» засідань – там просто не можна, а в інших випадках «не можна» за рішенням головуючого на засіданні. Як буде далі, побачимо, але схоже, що поступово ми наближаємося до західних стандартів ведення судочинства, хоча, чесно кажучи, й досі не розуміємо всіх особливостей. Але на рівні декларацій у нас все йде по плану, бо як сказала суддя-спікер апеляційного суду області і член Ради суддів Людмила Дьомич: «Такими відкритими суди не були ніколи, бо така вимога часу – доносити інформацію до громадськості».

Власне, на цьому описову частину форуму можна й закінчувати, але залишаються теми, які не дозволяють просто поставити «галку» за проведення. Повторимося, що жодної, як прийнято в таких випадках казати, панельної дискусії між представниками цих гілок влади не відбулося через максимальне ігнорування заходу з боку як ЗМІ, так і громадськості.

Скажімо, навіть представники ЗМІ вже не розуміють ступеню та рівня реформування судової системи. Наприклад, 28 червня вступив у силу закон України про створення Вищого антикорупційного суду, але яке місце він займе і що конкретно можна очікувати – невідомо. Ми так і не побачили результатів у вигляді оновлення судів після запровадження системи конкурсного відбору на посади суддів місцевих судів. А не побачили тому, що конкурси проводилися «своїми через своїх» за допомогою складної процедури цензового відбору, через яку просто чесна та порядна людина навіть претендувати на посаду судді не може. Точнісінько так ми не побачили результатів діяльності розслідувань протиправної діяльності суддів у період боротьби з активістами Майдану, як не маємо практично жодного випадку покарання суддів за протиправну діяльність у період новітньої історії України. Надбанням народу стають лише скандали навколо майна та поведінки окремих суддів, але не їхнє покарання. Нікуди не ділася й корпоративна солідарність суддів, яка дозволяє нівелювати намагання громадськості або і правоохоронних органів добитися справедливого покарання хоча б до порушника правил дорожнього руху в суддівській мантії. Навпаки, ми на прикладі кількох справ в області бачимо, що судді за допомогою рішень своїх колег не лише виходять сухими з води, але й можуть добряче насолити тим, хто спробував притягти їх до відповідальності.

Ну і в матеріальному плані система себе не забула. Ми чомусь вкотре намагаємось збудувати систему не за рахунок впровадження принципів чесності, професійності чи порядності, а за рахунок матеріального чинника, тобто елементарного підвищення суддям і так немаленького утримання та майнової зацікавленості. Невже нам мало прикладів, що не розмір заробітної плати чиновника визначає рівень його придатності? Чомусь здається, що нові заробітні плати суддів, на рівні 30–75 (!) розмірів мінімальних заробітних плат, і це без врахування надбавок і виплат «за каторжну працю в умовах відкритості», стимулюватимуть лише бажання якомога швидше й довше отримувати «содержание», а не виносити чесні та неупереджені рішення. В умовах переваги матеріального над моральним люди стають заручниками матеріального…

Не можна не погодитися, що саме через ЗМІ можна досягти відповідного рівня відкритості й прозорості діяльності не лише судів, але й поведінки суддів. Саме тому ідею проведення цього форуму потрібно трансформувати в створення постійно діючого майданчика спілкування представників суду та ЗМІ, взаємного навчання та обміну досвідом. Добре, що хоча б на декларативному рівні в нас з’являється розуміння необхідності коментувати для ЗМІ обставини процесу чи причини для прийняття рішень. Особливо потрібні відверті коментарі по складним для суддівської чи взагалі юридичної корпоративності випадків.

З боку ЗМІ потрібно підвищувати кваліфікацію судових оглядачів і взагалі відновити такі інститути чи традиції. Представники ЗМІ на процесах повинні бути, хоча б і в якості стримуючого фактора. Пам’ятаю, як мене попросили взяти участь у судовому засіданні, де розглядалася справа з ознаками конфлікту інтересів представників різних правоохоронних структур. Люди боялися упередженого розгляду справи. Було неозброєним оком видно, як змінилася поведінка судді і навіть кількість так званих свідків по справі, щойно суддя дізнався, що в залі присутній представник ЗМІ. Правда, це було давно…