Ігор Смичек розкриває таємницю

24 листопада Ігорю Володимировичу Смичеку виповнилося 70 років. Понад 50 з них він присвятив мистецтву.

Вже досить давно я товаришую з цим неординарним художником і «хрещеним батьком» міста з назвою «Кропивницький». Свого часу він закінчив одеську Грековку, а потім Львівський поліграфічний імені першодрукаря. Нині Національний університет «Львівська політехніка». По закінченню Ігор тривалий час співпрацював як книжковий графік з обома молдовськими видавництвами. Якщо у вас збереглися «Молдовські народні казки», подивіться цю книжку. А ще «Пеппі Довгапанчоха» А. Ліндгрен та «Різнобарвні казки» І. Зієдоніса. Ілюстрації до них сповнені національного колориту, добра, тонкого гумору.

Ігор Володимирович – один з провідних книжкових графіків на Кіровоградщині. Якщо точніше, перший професійний і найстарший. Проте його творчість багатогранна: від мистецтва книги до монументального та станкового малярства.

«Такий непересічний митець робить честь не тільки Кіровограду – всій Україні», – сказав про нього відомий письменник Юрій Андрухович, товариш його студентських років, коли 2012 року презентував тут свою книгу «Лексикон інтимних міст». Тоді ж письменник прочитав присвячений Смичеку розділ роману «Таємниця». А пізніше зазначив таке: «Нині я можу стверджувати, що мене формувала його близькість. У свої 22 я випускався з поліграфічного, ставши до певної міри зліпком його творів, теорій, жестів та інтонацій. Добре, що вікова різниця була в цілих сім років, і я переживав нагальну потребу у святих».

До речі, коли кілька років тому Ігор тяжко захворів, одним з перших кошти на його лікування та реабілітацію почав збирати Юрій Андрухович. Другим став наш поет і журналіст Юрій Смірнов. Таким чином за допомогою друзів та добродійників ми повернули Смичека до життя, до його улюбленої праці – живопису.

Гадаю, для кожного митця творчість – певною мірою – таємниця. Хтось слідує за тим планом чи концептом, що сформувала його «авторська свідомість». Хтось прислуховується до видінь і нашіптувань підсвідомості. А наш художник виробив свій метод. На це пішло кілька десятиріч. Ось що про це написав Ігор Володимирович у статті «Таємниця»: «Моя концепція дозволяє жертвувати сюжетом заради художньої правди. Бо, як відомо, проблема станкової картини якраз і полягає у подоланні конфлікту між сюжетом і живописними завданнями. Як це не парадоксально, для мене художня правда і є сюжетом, як би він не називався літературною мовою.

У своїй практиці я часто використовую такий прийом, де тло може стати формою, а предмет дірою, яка репрезентує його сутність. Це дуже тонка грань на утриманні балансу рівноваги, але яка дарує неочікувані відчуття цілісності світу».

Одначе, як би ми не досліджували, не аналізували чиюсь творчість, в ній завжди залишається не до кінця розгадана таїна. Те славнозвісне і майже невловиме «ледь-ледь», на якому тримається мистецтво. У нашого маестро це співвідношення кольору і площини. В цьому ви переконаєтесь самі, якщо прийдете до Музею мистецтв на його нову виставку.

Невипадково майбутню виставку та альбом-каталог до неї митець назвав «Таємниця». Певен, і виставка, і видання вразять знавців мистецтва. Художник покаже тут ту частину свого творчого надбання, яку він сам охрестив «МІНІ-АРТ», розкриється в ній і як художник-графік, і як майстер мініатюрних форм.

Як відомо, художність безпосередньо пов’язана з творчою свободою, оригінальністю, смаком, почуттям міри автора. Цим Ігор обдарований сповна. Творча незаспокоєність, потяг до експерименту в колористиці, у формі та в перспективі показали, що художник виробив власні концептуально-філософські принципи, відкрив нові зображувально-виражальні засоби.

Нині Ігор практично повністю перейшов на живопис. Причому його пошуки набувають усе нових форм, а пластика і колористика йдуть від традиційних смислів. Ігор намагається знайти підходи до відтворення четвертого, п’ятого і шостого вимірів. У нього на цей рахунок є навіть теоретична база, заснована на працях Володимира Вернадського, Велемира Хлєбникова і Данила Андрєєва. Звичайно, найкраще про це скажуть його роботи.

За творчі пошуки у напрямку сучасного образотворчого мистецтва та вагомий вклад в образотворче мистецтво Кіровоградщини 2009 року Ігор Смичек став лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Новітні спрямування».