Олімпійська надія Ярослава Ткача

Із спортивним скелелазінням я детально познайомився в жовтні 2018 року в Буенос-Айресі, на літніх юнацьких Олімпійських іграх. Саме там разом із стрибуном у висоту Олегом Дорощуком виступав ще один представник Кіровоградщини – Ярослав Ткач. Тоді Дорощук здобув бронзу. А наш скелелаз посів друге місце в коронному підйомі на швидкість, але потім за результатами триборства, куди входили ще болдерінг та трудність, став одинадцятим.

І ось через шість років скелелазіння вже вдруге буде представлено на дорослих Олімпійських іграх, а Ярослав Ткач, до речі, як і Олег Дорощук, є претендентом на участь в Олімпіаді 2024 року. Про свій шлях до здобуття путівки на Олімпійські ігри наш легкоатлет та його тренер Геннадій Здітовецький вже розповіли у попередніх номерах «УЦ». А сьогодні ми спілкуємося з наставником Ярослава Ткача, заслуженим тренером України Миколою Побережцем, який підбив підсумки минулого року та розповів про шанси свого учня виступити на Олімпіаді в Парижі.

– Миколо Йосиповичу, яким був 2023 рік для ваших вихованців?

– Не скажу, що він був дуже вдалим. Головне завдання – здобути путівку на Олімпійські ігри в дисципліні «швидкість» – поки що Ярославу Ткачу виконати не вдалося. Хоча в загальному заліку Кубка Європи Ярослав посів перше місце і став бронзовим призером чемпіонату світу серед військовослужбовців у Словенії в особистому та командному заліку. До того ж в минулому році мій учень встановив три рекорди України в швидкості.

У кваліфікації Кубка Європи в австрійському Інсбруку вдалося подолати 15-метрову трасу за 5,307 секунди, побивши попередній рекорд 5,48 секунди, який належав одеситу Григорію Ільчишину. Згодом Ткач пробіг за 5,287 сек. А на чемпіонаті світу в швейцарському Берні в 1/8 фіналу Ярослав хоча й поступився індонезійцю Рахмаду Оді Муліоно, але показав 5,25 сек. Цей результат в даний час є рекордом України в швидкості. До речі, світовий рекорд належить спортсмену з Індонезії, який зупинився на 4,90. Але світовий рекордсмен наразі не має олімпійської ліцензії.

На європейській олімпійській кваліфікації в Римі, де розігрувалася одна ліцензія до Парижу, ми зупинилися лише на сьомому місці серед 28 учасників відбору. Там виступали відразу чотири українці. І вже згадуваний Григорій Ільчишин навіть фінішував третім. Але олімпійської ліцензії це не дало. Ще дві путівки до Парижу розігрувалися на чемпіонаті світу в швейцарському Берні. Тут стартували 78 спортсменів. Ткач став найкращим серед чотирьох українців, посівши 11-те місце та встановивши рекорд України. Також протягом року проводилися етапи Кубку світу, де скелелази набирали очки для міжнародного рейтингу. Для того, щоб у цьому році продовжити боротьбу за олімпійські ліцензії, потрібно було потрапити до 32 найкращих. Наразі Ярослав посідає 21 місце, і ми налаштовуємося на успіх у 2024 році. Григорій Ільчишин став 31-м і також має можливість поборотися за путівку до Парижу.

Якщо говорити про інших спортсменів з Кропивницького – вихованців КДЮСШ-1, то за підсумками минулого сезону квоту для участі в міжнародних змаганнях серед молоді на цей рік здобули учень Валентини Русінової Олександр Довгань, а також Єлизавета Щерба та Олексій Луценко, які тренуються під керівництвом мого сина Юрія Побережця. І це враховуючи те, що в нас немає сучасного стенда для тренувань. У планах його придбання стоїть давно, але поки що реалізувати намічене спортивному керівництву Кропивницького та області, через об’єктивні причини, не вдається. Тренуємося на вже доволі старому 10-метровому при стандарті в 15 метрів. Іноді виїжджаємо до Кременчука, звідки родом Ярослав і де нам вдалося налагодити гарні взаємовідносини з колегами. Там також стенд 10-метровий, але більш сучасний.

Взагалі ж в області в секціях спортивної та туристичної направленості скелелазінням займаються близько ста юнаків та дівчат.

– Якщо повернутися до олімпійського відбору, то скільки ліцензій взагалі розігрується в швидкості й коли будуть остаточно визначені всі учасники Олімпіади? І що у вас з допуском спортсменів із країн-терористів?

– Розпочну з другого питання. У нас представників ворожих нам держав просто не допустили до олімпійського відбору. Тут керівництво міжнародної федерації скелелазіння зайняло тверду позицію, яку витримало до кінця. Тож рашистів та білорусів в олімпійському скелелазінні в Парижі не буде. Усього ж на старт у швидкості в Парижі вийдуть 14 спортсменів. Залишилося визначити лише п’ять учасників Олімпійських ігор. Перший кваліфікаційний турнір відбудеться в травні в Китаї, а другий – у червні в Будапешті. За виступами на цих двох стартах визначиться перша п’ятірка, яка й поїде на Олімпійські ігри. Зазначу, що дві путівки були розіграні на чемпіонаті світу, по одній на континентальних відбіркових етапах, одну ліцензію отримують господарі змагань – французи, і ще одного учасника визначає Міжнародний олімпійській комітет. Відзначу, що від однієї країни можуть виступити не більше двох атлетів. І якщо дивитися на теперішній рейтинг, то, враховуючи тих, хто вже здобув ліцензії, Ярослав Ткач наразі шістнадцятий.

– За вашими відчуттями, Ярослав готовий виконати це дуже непросте завдання?

– Якщо говорити про фізичну та психологічну форму, то він готовий і налаштований рішуче. Наприкінці 2023 року в нас були комерційні змагання в Об’єднаних Арабських Еміратах, куди були запрошені всі найсильніші скелелази світу. І там мій вихованець посів третє місце. Якщо так буде на відборі, то все у нас вийде. Тут ще б трохи спортивного фарту, який відіграє відповідну роль.

– Як будете готуватися до наступних стартів?

– Ярослав наразі мешкає та тренується в Польщі, у селищі Битом біля Катовіце. Там у спорткомплексі є стіна на 15 метрів, тренажерні, фітнес-зали та інші умови для тренувань та відновлення. Майже всі збірники України проводять свої збори саме в Битомі. При цьому поляки надають зал для українців безкоштовно. Частково збори фінансуються профільним міністерством, а знімати помешкання та харчуватися доводиться за власні кошти. Ми з учнем постійно на онлайн-зв’язку, і він сумлінно виконує все те, що ми запланували.

– Як у скелелазінні відбувається тренувальний процес, окрім роботи на стенді?

– Тут потрібна комплексна підготовка. Адже для того, щоб упевнено долати дистанцію, потрібні сильні ноги та руки, відмінна координація та психологічна витривалість. Якщо говорити про ноги, то відзначу, що Ярослав на одній нозі виплигує приблизно на півтора метри. У нас багато залежить від відштовхування від зачіпок, на які потрібно чітко попасти ногою. Адже помилка коштує дорогоцінного часу. Тож ми наполегливо працюємо в тренажерці, виконуємо силові вправи зі штангою й іншими засобами укріпляємо фізичну форму. Є в нас і бігові вправи, і гімнастичні, і відновлювання в басейні. Для того, щоб бути серед найкращих, потрібно постійно працювати й вдосконалювати техніку на стенді.

– Де в нас найкращі стенди в Україні?

– У Києві він не зовсім відповідає стандартам, але це один із найкращих стендів, які є в нашій країні. У приміщенні був гарний стенд в Одесі. Але він розташований на території військової частини, і зараз ніхто там займатися не має можливості. На вулиці 15-метрові є в Нікополі, у Дніпрі та в Харкові. Але в нинішніх умовах проводити там тренування та змагання практично неможливо. Враховуючи те, що всі змагання на швидкість проводяться на 15-метровому стенді, то в Україні готуватися вкрай важко. І тут ще раз велика подяка нашим польським колегам та друзям.

– Хто вас підтримує та хто допомагає?

– Звісно, це Міністерство молоді та спорту України, яке фінансує навчально-тренувальні збори. Тут, у Кропивницькому, ми маємо підтримку обласного управління молоді та спорту, яке фінансує підготовку до всеукраїнських змагань. Міське спортивне управління допомагає всім кропивницьким скелелазам, які входять до збірної області, і знаходить можливості підстрахувати Ярослава Ткача в тих проміжках, коли немає фінансування від міністерства.

– Які вас очікують наступні змагання?

– На початку березня в Києві пройде чемпіонат України, де потрібно підтвердити свій рівень готовності. Адже й Ільчишин, і ще один одесит Павленко, який також брав участь в етапах Кубка світу, і досвідчений Болдирев готуються дати нам серйозний бій. Якщо говорити про міжнародні старти, то це етап Кубка Європи, який відбудеться в березні в польському Любліні. Потім етап Кубка світу в квітні в Китаї, а на початку травня – ще один етап Кубка світу в США. Ну й потім, 16-19 травня, знову в Китаї, перший етап олімпійського відбору, де головне – потрапити до вісімки найкращих. Тоді далі в червні в Будапешті буде легше. Сподіваюся, що все у нас вийде й ми зустрінемося з вами, як це було в Буенос-Айресі, і в олімпійському Парижі.

Ігор Сергієнко, спеціально для «УЦ».

Зі спортивного досьє «УЦ». Спортивне скелелазіння – один із різновидів скелелазіння, що полягає у проведенні змагань з різних дисциплін. Від звичайного скелелазіння спортивне відрізняється тим, що спортсмени змагаються на спеціально обладнаних трасах. Такі траси можуть бути на штучному рельєфі (скеледромі) і розміщуватися в приміщенні або просто неба. Також траси можуть бути розміщені на природному рельєфі, тобто на справжніх скелях. Страховка спортсменів складається з одинарної мотузки. Перші змагання зі скелелазіння з’явилися в СРСР наприкінці 1940-х років. У 1972 році відбулася дискусія на тему включення альпінізму і скелелазіння до програми Олімпійських ігор. У результаті цієї дискусії було вирішено, що саме скелелазіння, а не альпінізм відповідає олімпійським вимогам: змагання проводяться в одному й тому ж місці та в один і той же час, існує єдиний регламент для різних країн, усі учасники мають рівні умови й шанси на перемогу, існує можливість виміряти результат інструментальними методами, видовищність. З 1987 року почали щорічно проводитися великі міжнародні змагання зі спортивного скелелазіння. Перший чемпіонат світу відбувся в 1991 році в Німеччині. У 2010 році МОК визнав скелелазіння олімпійським видом спорту.

У спортивному скелелазінні існують змагання з таких дисциплін:

на складність – необхідно піднятися на вершину (25 метрів для чоловіків і 20 метрів для жінок) з використанням нижньої страховки;

на швидкість – результат змагання залежить від часу, витраченого на те, щоб піднятися на вершину із застосуванням верхньої страховки;

болдеринг – змагання на серії із семи коротких і складних трас з використанням гімнастичної страховки або спеціальних матів.

Змагання зі спортивного скелелазіння на літніх Олімпійських іграх 2020 року провели вперше. Розіграли медалі у двох дисциплінах – чоловічому і жіночому багатоборстві. Спортсмени пройшли три дисципліни скелелазіння: лазіння на трудність, лазіння на швидкість і болдеринг. Переможця визначали, враховуючи місця, що їх посів спортсмен у кожному виді. Виграє той, у кого це число найменше. Цей формат раніше випробували на Літніх юнацьких Олімпійських іграх 2018 року. Першими олімпійськими чемпіонами стали іспанець Альберто Хіменес Лопес та Яня Гарнбрет зі Словенії. На літніх Олімпійських іграх 2024 року в Парижі лазіння на швидкість стане окремою дисципліною. Другий комплект нагород розіграють в двоборстві, що поєднує лазіння на трудність і болдеринг.