«Деенерівському вироку не вірю»

Понад два роки перебуває у полоні наш земляк Віталій Прокопчук – морпіх-розвідник, учасник оборони Маріуполя. Декілька місяців тому так званий верховний суд так званої днр визнав його винним у вбивствах мирних людей і призначив покарання – 25 років ув’язнення. Інна Прокопчук, дружина Віталія, вважає обвинувачення фальсифікованим і сподівається на якнайшвише повернення чоловіка.

Вони познайомилися 2019 року у Кропивницькому. Віталій тоді служив за контрактом в автомобільному батальйоні, розташованому в селищі Лісовому у Кропивницькому районі. Того ж року одружилися. Мешкали в Лісовому. Жили дружно.

– Він хотів перевестися в морську піхоту, – розповідає Інна. – Хотів стрибати з парашутом, марив морпіхівським беретом. Активно займався фізичною підготовкою, грав у футбол. 2020 року Віталика перевели в 36-ту окрему бригаду морської піхоти, дислоковану у Миколаєві. Разом поїхали у Миколаїв. Наприкінці 2021 року чоловіка відправили в Маріуполь – 36-та бригада брала участь в АТО на маріупольському напрямі. З Маріуполя Віталик мені й зателефонував уранці 24 лютого 2022 року: «Війна! Повертайся на Кіровоградщину, там – безпечніше». Я зібралася й поїхала. Іноді чоловік мені телефонував. Вони тримали оборону на заводі Ілліча. Віталик заспокоював мене, що все у них нормально. Він не з тих, хто жаліється. Завжди на позитиві. Але я знала, що захисникам Маріуполя – дуже тяжко, що є людські втрати. 11 квітня Віталику виповнилося 29 років. Наступного дня він подзвонив і сказав, що його або вб’ють, або опиниться в полоні. Я заплакала…

Намагаючись дізнатися, що сталося з чоловіком, Інна звернулася в поліцію, в Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, в Червоний Хрест. А також, як і багато родичів військовополонених та зниклих безвісти, почала власне розслідування. Натрапила на Telegram-канал «Опознай хохла по чубу», створеному росіянами, де вони оприлюднюють інформацію про українців, взятих у полон. Там і побачила відео за участі чоловіка.

– Він назвав своє прізвище, ім’я. Сказав, що не хоче служити. Розумію, що полонені говорять під примусом. А те відео – ще й змонтоване. Але я зраділа, побачивши чоловіка живим. Згодом у Координаційному штабі, у Червоному Хресті мені підтвердили, що чоловік – у полоні, і росіяни визнають це.

За словами Інни Прокопчук, вона покладає надії на кожен обмін полоненими. Так і минуло понад два роки.

Щоправда, деяку інформацію про чоловіка вона все ж роздобула.

– З півтора року тому, після чергового обміну, мені зателефонував хлопець, якому пощастило повернутися з полону. Мій номер він дізнався з групи в Telegram, де ми, рідні полонених, спілкуємося між собою. Він розповів, що перебував з Віталиком у в’язниці в Костромі. Казав, що годували їх більш-менш нормально, що Віталик читає книжки.

У вересні минулого року стало відомо, що окупанти провели судилище над Віталієм Прокопчуком. Як повідомив їхній Telegram-канал «Следком», «Верховный суд Донецкой Народной Республики» назвав Прокопчука вин­ним у вбивствах двох мирних маріупольців. Як зазначається у тексті, Прокопчук вчинив це, виконуючи «приказ руководства ВСУ и других украинских формирований о насильственном удержании власти на подконтрольной киевскому режиму территории города Мариуполя ДНР путем совершения тяжких и особо тяжких преступлений, в том числе убийства мирных граждан, не участвующих в вооруженном конфликте». «Прокопчук признал свою вину и раскаялся в содеянном. Приговором суда Прокопчуку назначено наказание в виде 25 лет лишения свободы с отбыванием в колонии строгого режима», – повідомив «Следком».

Інна Прокопчук вважає це вигадками.

– Деенерівському вироку не вірю. У щирість чоловікового «зізнання» не вірю. Це ж звичайна рашистська практика – називати чорне білим і навпаки. Я бачила відео з того суду. Віталик дуже схуд, шкандибав на одну ногу. Переживала: чи обміняють його після того, як засудили. Мені пояснили, що це не має ніякого значення для обміну. Після засудження чоловіка перевели в Макіївку. Мені про це адвокат розповів.

Інна брала участь у мітингах, які проводять родичі військовополонених. Сподівається, це пришвидшить повернення чоловіка.