Добре бути песимістом – ти щоразу або маєш рацію, або приємно здивований.
Цитата місяця: «У жовтні, листопаді та грудні ми маємо реальний шанс зрушити ситуацію в бік миру та довготривалої стабільності. Ситуація на полі бою створює можливість зробити цей вибір – вибір на користь рішучих дій для завершення війни не пізніше 2025 року», – заявив президент Володимир Зеленський.
Дуже хочеться вірити, але щеплення від Арестовича не дозволяє. Пам’ятаєте? Два-три тижні – і війна закінчиться. Одного разу повірили, та вистачило надовго.
Але навіщо ж президент це сказав? І, до речі, чому не в Україні, а в Хорватії? Нам така інформація ніби важливіша, ніж хорватам.
А що, як Володимир Зеленський знає таке, про що ми з вами навіть не здогадуємося? Знають лише він та Буданов. І Єрмак, звісно. Теоретично таке можливе, як вважаєте? Я також не вірю, але ж хочеться.
Давайте спробуємо хоча б припустити, що саме від нас поки що приховують.
Інопланетян відкидаємо відразу – про них уже половині планети було б відомо. Та й один Бог знає, кого вони підтримали б. Може, путіна за свого приймуть? Чи лукашенка?
Чесно кажучи, немає видимих передумов і до перелому ситуації на полі бою. Рашисти, як і раніше, мають кратну чисельну перевагу в живій силі та техніці. А ми й досі «на підсосі» і в тому, і в іншому. Більше того, останнім часом орки постійно наступають майже по всій лінії фронту.
Чи варто вірити нашим диванним експертам, які запевняють, що резерви путіна ось-ось закінчаться, треба тільки трохи потерпіти, трохи почекати? Аргумент «поки товстий сохне, худий здохне» мені видається набагато переконливішим. Та й наших людей шкода, їх реально дедалі меншає.
Надії на «вундервафлю»? Диво-зброю по-нашому. Ага, так і бачу, як дідусь Байден нас «томагавками» завалює. Хотіли б – давно дали б, третій рік війни закінчується. Та й не буває чудес у такій важкій справі, як війна. Одна людина може дивом врятуватися, а країна – ні, тут інші закони діють.
Якщо так хочеться дива, то радше просити Всевишнього прибрати з лиця Землі кремлівського упиря. Але й тут нам, найімовірніше, Дарвін із Вавіловим облом підготували: його батьки до 90 років дожили, і ймовірність того, що генетика дасть збій, дуже мала.
Вступити до Євросоюзу? Насмішили! Нас туди навіть не Орбан із Фіцо не пустять, а брати-поляки, які знову на кордоні блокпости ставлять.
Судячи з витоків із дружніх та ворожих мінеральних джерел, першим пунктом «Плану перемоги» Володимира Зеленського стоїть негайний прийом України в НАТО. Такою, якою вона є. Воюючою, з окупованою п’ятою частиною території. Всупереч головним правилам прийняття до Північноатлантичного союзу. Ну а чого? Ці умови на віки вічні виписано? Скрижалі Бога? Ну не в члени НАТО, то хоча б у кандидати візьміть! Хоч тушкою, хоч опудалом, але прийміть та закрийте Харків, Суми, Дніпро, Одесу від рашистської балістики.
А, ну так, звісно, у вас п’ята стаття договору тільки занепокоєнням дозволяє стріляти. Розуміємо. Розуміємо, що НАТО нам не світить.
Ну добре, а можна, як в Ізраїлі? Адже він теж не член НАТО і навіть не проситься, на відміну від нас. Але ж змогли ж Штати, Англія та компанія допомогти Ізраїлю відбитися від сотень іранських ракет! Може, вже варто й Україну захистити так само? Можна навіть російські ракети, КАБи та дрони збивати лише над нашою територією, щоб жодний генсек ООН в ескалації не звинуватив. Мовляв, діємо у рамках дружньої коаліції виключно в небі України, і жоден представник фауни на території росії не постраждає.
Ось чесно, інших варіантів не бачу. Хоча ні, є ще один. На крайній випадок. Якщо ніяк не можете допомогти зупинити війну (саме зупинити, а не підтримувати в тліючому стані ще роки!), то хоч поховайте по-людськи. Напишіть, мовляв, була Україна – і не врятували. Не змогли з об’єктивних причин. Потім можна буде навіть штат Небраска на Україну перейменувати, а Лейпциг – на Київ. Ну і вулиці у кожній європейській країні на згадку… Для тих, хто не зрозумів, – це чорний гумор, сміх крізь сльози. Усе, чим можу…
Бути побаченим