До Трампа готові?

Як цікаво після виборів президента США спостерігати за «відхідняком» українських політиків та аналітиків-міжнародників. Одні, незалежно від зробленого напередодні прогнозу, впевнено повідомляють «А я ж казав!», інші відмовчуються, переконані, що їхні помилкові передбачення незабаром забудуться (як і всі попередні), а решта докладно роз’яснює нам, безтолковим, чому Америка проголосувала саме так.

На мій погляд, найточніший прогноз за формою і по суті дав напередодні виборів відомий у нашому місті бізнесмен і засновник першої приватної телерадіокомпанії Віктор Токарєв, нині житель славетного міста Майямі Флоридської області: «Сподіваємось на Камалу, готуємося до Трампа». Тож до наступного циклу американських виборів усім, хто цікавиться їх результатом, рекомендую звертатися не до численних соціологічних контор, і тим більше не до бабаків чи восьминогів, а безпосередньо до містера Токарєва.

Отже, Дональд Трамп виграв у Камали Харріс із величезною перевагою. І нехай вас не обманюють цифри 53 та 47 відсотків. Це не Україна – у Штатах набрати 73% на виборах президента навіть теоретично неможливо. Демократи та республіканці давно ділять виборців приблизно порівну, а тому перевага Трампа величиною 5 млн голосів – це де-факто розгром не лише команди Харріс, а й Байдена, Обами та Клінтона.

Хочу, наскільки це можливо, заспокоїти всіх, хто тепер повторює легендарну Юлину фразу «Все пропало!» у повній впевненості, що друге пришестя Трампа несе світові глобальну катастрофу.

Так, м-р Трамп – не з типових політиків, вихованих на хлібах Держдепу. Він – крутий бізнесмен, авантюрист, який багато разів успішно ризикував не лише власними грошима. Мультимільйонер. І він не романтик, не ідеаліст, а прагматик, що в нашому божевільному світі зовсім не найгірша риса.

Як і кожен політик, Дональд обіцяв усім і багато. А з огляду на масштаб бажаної посади – усім-усім і багато-багато. Але «Вибори закінчено. Забудьте!», і які кроки у світовій та внутрішній політиці зробить 47-й президент США, навіть Господь поки не відає.

Давайте будемо чесними бодай перед собою: нас мало цікавлять незаконна міграція на мексиканському кордоні чи боротьба із заборонами на аборти в окремих штатах. Натомість питання, якою буде політика адміністрації Трампа щодо нашої країни, – це, мабуть, для нас питання життя та смерті.

Свої мізки в чужу голову не вставиш. А тим більше – у таку руду та непередбачувану. Хоча можна припустити (але без гарантії!), що обіцяне Трампом негайне закінчення російсько-української війни асоціюється у нього із зупиненням бойових дій та заморожуванням конфлікту. Усе інше – кордони 91-го та 22-го років – для бізнесмена, який мислить мільярдами та трильйонами, – це питання, які мають невизначений термін вирішення.

Так, ми будемо смикатись і заперечувати й, можливо, доб’ємося якихось важливих для нас нюансів, але чи сильно посмикаєшся без грошей і зброї?

А ще ж є позиція путіна, який залежить від США значно меншою мірою, ніж ми. Втім, путін більш прогнозований і, швидше за все, вже вибрав одну з двох моделей подальшого ведення війни.

Перший варіант: не форсувати події й не дражнити Дональда Дака, а почекати на його пропозиції та добре поторгуватися.

Другий: максимально загострити ситуацію, рухати лінію фронту на захід і змусити Трампа ухвалювати поспішні рішення.

Обидва варіанти погані для нас, але традиційно розраховуємо на найгірший.

Після того, як ми з вами все вирішили за американців і росіян, саме час подумати: а що робити в нових умовах трамполітики нам з вами?

Можна, звичайно, всоте повторювати гучні фрази про перехід економіки на воєнні рейки, про зменшення державних витрат на бюрократичний апарат, про мільйонерів на держслужбі, але це все одно, що битися головою об стіну.

Радше повернемося до американських виборів. Чому так ганебно програли демократи? Не варто ускладнювати: для більшості американців, які підтримали Трампа, голосування стало протестним. Люди проголосували проти політики «сонного Джо» і його команди, яка зрозуміла це лише після підрахунку голосів.

То, може, і нашим лідерам уже настав час запитати в українського народу, яким він бачить своє найближче майбутнє? На які жертви він готовий піти, а на які – ні? А то може статися як в Америці.