В Україні знову дискутують з приводу можливого зниження мобілізаційного віку до 18 років. До цього активно закликають міжнародні партнери, в нашій країні думки щодо цього розходяться.
Ми звернулися до людей, чию думку вважаємо експертною. Вони воюють, знають про війну і розуміють набагато більше, ніж кабінетні експерти. І ви їх добре знаєте. Отже, чи доречно знижувати призовний вік до 18-ти років?
Геннадій Рибченков, 53 роки, старший сержант:
– Категорично проти. Хоча моя думка вкрай суб’єктивна – у мене синам 23 та 18 років. Безвідносно цього – з мого покоління, мого довоєнного кола спілкування в армії зараз всього-на-всього 3 чи 5 відсотків мужиків. Інші… Ну не такі вже вони хворі при смерті, і не такі вже незамінні, аби їх залізобетонно бронювали.
Дмитро Лінько, 37 років, командир спецпідрозділу ГУР:
– Щодо зниження віку мобілізації, хоча це звучить непопулярно для будь-якого політика, але це необхідне рішення. Вважаю, зниження до 20-21 року має бути прийнято якнайшвидше.
Олег Бондар, 58 років, старший солдат:
– Я категорично проти. При критичній нестачі нового якісного озброєння це – гарматне м’ясо. Якщо винищать нашу молодь, то це означатиме кінець нації, кінець держави. Можливо, це когось і влаштовує, можливо, у західних партнерів така мета, але піддаватися тиску не можна. Для поповнення є ще чимало невикористаних ресурсів.
Андрій Лисенко, 45 років, старший солдат:
– Я би йшов не вглиб, а вшир. Розширити контингент за рахунок усяких депутатів, ментів та інших. Гляди, і не треба було би мобілізаційний вік знижувати.
Ігор Вьюн, 45 років, старший матрос:
– Я категорично за мобілізацію вісімнадцятирічних пацанів, але лише за умови, що ми будемо точно знати, що вигребли всіх віком 25 плюс. Західні партнери можуть від нас вимагати зниження мобілізаційного віку, адже це не їхні діти. Якщо цю молодь будуть мобілізувати, хто буде працювати на «нових поштах», водіями, на інших посадах? Далеко не всі, хто демобілізується, зможуть виконувати цю роботу через поранення, стан здоров’я та психічні розлади.
Павло Федчишин, 40 років, командир роти РЕБ:
– Категорично проти. Вони ще діти. Є велика різниця між молодим мужиком і дорослим пацаном. Не можна наполягати на мобілізації дітей. Я, дорослий сорокарічний мужик, одним ляпасом покладу вісімнадцятирічного майстра спорту. Не кажучи вже про поведінку на позиціях юнака з несформованою психікою. Тут навіть з 25-річними проблеми, краще 27. Але ніяк не 18.
До того ж 18-річні – це майбутнє країни. А ми тут заради майбутнього країни, тобто заради них. І ми, дорослі, воюємо, щоб їм не довелося воювати.
Андрій Солонченко, 44 роки, молодший сержант:
– Не підтримую! Мобілізаційний резерв в країні обмежений лише бажанням загравання з виборцями. Вважаю за потрібне прийняти такі закони, які дадуть змогу мобілізувати дієздатне чоловіче населення країни, використовуючи як мотивуючий фактор достатнє грошове забезпечення, зрозумілі строки служби, чесне ВЛК, тощо.
Я не є експертом, але перед Новим роком був у відрядженні, декілька днів пощастило бути вдома, поки документи робилися, і бачив, скільки рот і батальйонів можна було би укомплектувати лише у «Велмарті». І хлопців 18 років я бачив ну геть мало. Просто усі в містах хутко стали хитрови…ні, надивилися юристів з ТікТоку, тому їх важко з діючим законодавством змусити виконувати свої обов’язки перед країною.
Увага! Благодійний книжковий аукціон «Збираємо на дрон»