«Україна має підтримку»

У самому центрі столиці Великої Британії, по сусідству з Королівським палацом правосуддя, розташована Лондонська школа економіки і політичних наук, створена ще 1895 року. ЛШЕ входить до складу величезного конгломерату Лондонського університету. Один із найпрестижніших університетів світу, ЛШЕ спеціалізується на вивченні суспільних наук, у яких є визнаним лідером. Потрапити на навчання в ЛШЕ складно, але можна. Навіть якщо ти живеш і працюєш у Кропивницькому.

Наразі в школі на постійній основі навчається близько 11 000 студентів із понад 160 країн. Бібліотека ЛШЕ є найбільшою у світі бібліотекою з суспільних наук, її фонди налічують понад 4 млн книг. У школі регулярно виступають провідні академіки, світові лідери, посли, керівники найбільших міжнародних компаній, члени парламентів. Конкурс на вступ до Лондонської школи економіки стабільно високий і становить понад 10 осіб на місце.

Своїм досвідом навчання в Лондонській школі економіки та політичних наук з читачами «УЦ» поділився директор Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА В’ячеслав Дубровський.

– Тих, хто проходив навчання в таких навчальних закладах, зазвичай вважають щасливчиками. В’ячеславе Юрійовичу, розкажіть, як ви опинилися в Лондонській школі економіки та політичних наук?

– Перш за все, треба сказати, що це відбулося за дуже великої підтримки Великобританією України, у тому числі й соціальних проєктів, які реалізуються у нас в державі. Є така програма Grand Strategy UA, основною метою якої є залучення державних службовців, людей, які працюють в сфері державного управління і мають вплив на політику держави, на вектор руху держави. Вони залучають таких людей на підвищення кваліфікації, на певні навчання з метою ознайомлення їх з міжнародними політичними, економічними, соціальними проєктами для того, щоб ці проєкти потім можливо було імплементувати в українське суспільство.

– Ви самі вибрали цю програму і подали документи?

– Так, там був певний порядок дій, які треба було здійснити. Заповнювали багато документів, проходили співбесіди, і певним чином відбувався відбір, але так, усе робив сам.

– Навчання в лондонській школі вимагає доброго володіння англійською мовою. І не тільки розмовною, а й певного знання професійних термінів. Як ви підготувалися до цього?

– Можу сказати, що англійська мова для мене – як друга рідна, тому що я дуже люблю вивчати англійську. Я вчився у відповідній школі і потім займався із репетиторами, і зараз постійно вдосконалюю свої знання. Щодо термінів, то в мене є в тому числі економічна освіта, тому базові знання і розуміння процесів у мене є.

– А ви якось готувалися до поїздки?

– Так, напевно, місяць, а може, трошки й більше, кожного дня ми мали лекції в вечірній час у Zoomі. Ми зустрічалиcь з викладачами, вони проводили нам лекції, і по результату кожного тижня ми складали відповідні тести.

– Розкажіть трохи про вашу групу. З ким ви разом навчалися?

– Нас відібрали 25 чоловік. Серед цих 25 були керівники, заступники керівників органів виконавчої влади, були військові, волонтери, заступники керівників органів місцевого самоврядування, тобто дуже цікава і підготовлена група.

– І скільки тривало ваше навчання в ЛШЕ?

– Взагалі тривало десь близько місяця, але саме інтенсив був тиждень у Лондоні.

– Хто були ваші викладачі?

– Ті самі професори, які працюють у Лондонській школі економіки та політичних наук, щодня проводили по 3-4 пари. Це залежало від того, чи була в нас в цей день якась виїзна зустріч, тому що було багато зустрічей і екскурсій.

– А тепер про головне: чому вас навчали в ЛШЕ?

– Основне завдання – показати те, що Україна має підтримку, вказати на те, що є певні альтернативи розвитку держави, є певні знання, які викладачі хотіли нам передати саме для того, щоб ми могли це потім використати в розвитку України після Перемоги. Дуже багато говорили про можливості відновлення України, про можливості потенційних інвестицій, про угоди стосовно використання природних ресурсів.

– Чи складали підсумкові іспити?

– Ми кожного тижня складали іспити, а по закінченню отримали свідоцтва.

– Зазвичай для слухачів таких експрес-курсів організують цікаві зустрічі.

– Так, було декілька зустрічей, і вони всі були цікаві. Була зустріч з відомою банківською корпорацією JP Morgan, а також з Європейським банком реконструкції та розвитку. У нас була зустріч у Міністерстві закордонних справ Великобританії. І, звичайно, була робоча зустріч з Надзвичайним та Повноважним послом України у Великій Британії Валерієм Федоровичем Залужним.

– Про це прошу детальніше трохи. Змінився Залужний?

– Ви знаєте, мені важко сказати, чи змінився він з тих пір, тому що особисто до цього я його не знав. Але ж хочу сказати, що він впевнено підтримав курс України, сказав, що ми вже перемогли, тому що залишилися як українці, залишилися як нація, як держава. І це свідчить про те, що ворогу не вдалося нас зламати і не вдалося нас перемогти.

– Скажіть, будь ласка, а якісь прикладні речі вам викладали?

– Було багато проведено саме тренінгів, тому що їхній підхід до навчання був дуже цікавий. До прикладу, був дуже цікавий тренінг щодо переговорів. Група була умовно поділена на декілька країн, і між ними велися переговори щодо торгівлі певними товарами з урахуванням дуже багатьох факторів, у тому числі й політичних.

– Що пощастило побачити в Лондоні, крім вишу?

– Багато не побачили, тому що був дуже складний графік. І Лондон, звичайно, дуже велике місто, дорога до навчального закладу і назад забирала багато часу. Але все ж таки пощастило побачити і Темзу, і основні будівлі парламенту. Ми навіть були на екскурсії в парламенті, це була зустріч з депутатами, які підтримують Україну…

– Скажіть, будь ласка, ви зустрічались з викладачами, депутатами, з банкірами. Ті люди, з ким ви спілкувалися, вони, прямо спитаю, щось знають про те, що відбувається в Україні?

– Ну, щось вони знають. Якщо ми говоримо про JP Morgan, то вони, в принципі, дивляться на нас через призму цифр. Тобто вони кажуть, що Україна досить приваблива для інвестицій, але ж також ми повинні розуміти, що поки йдуть воєнні дії, поки воєнний стан в державі, то є певні ризики. Тому вони з обережністю до цього ставляться, але ж все одно перспективу відновлення, перспективу інвестицій, особливо в оборонні процеси, вони тримають на увазі. Щодо Банку реконструкції та розвитку, можна сказати окремо, вони дуже допомагають Україні і, незважаючи навіть на військові дії, на великі ризики, все одно продовжують інвестувати і зацікавлені в цьому. У них дуже потужна українська група, яка працює саме у цьому банку.

Що стосується викладачів, деякі розуміють, деякі були в Україні. У нас навіть була одна лекція з професором, який допомагає ветеранам після бойових дій інтегруватися в суспільство. Він був в Україні, все бачив і багато допомагав нашим людям, які проходять лікування за кордоном. Але ж поряд з цим є такі, які знають про події в Україні суто теоретично.

– У британських новинах Україна присутня?

– Україна присутня однозначно в новинах, так, про неї говорять, і велика заслуга тут саме таких організацій, якї організували наше навчання. І багато залежить від нашої діаспори, тому що я вважаю, що якщо б не наші люди, якщо б не такі організації, то згадки про Україну було б набагато менше.

– Останнє запитання. Чи є бажання реалізувати щось з отриманого досвіду на Батьківщині?

– Звичайно, є бажання, і це ми проговорювали. Оскільки я працюю в екологічній сфері, то під час зустрічі в Європейському банку реконструкції та розвитку задавав певні запитання щодо готовності працювати саме в Кіровоградській області в сфері поводження з відходами. Це дуже актуально, уся Європа зараз приділяє екологічним питанням велику увагу. В принципі, у нас є певні домовленості щодо подальшої консультації з цього питання. Я вважаю, що ми будемо ще онлайн зустрічатися і говорити про те, що, можливо, вони допоможуть нам в реалізації певних реформ, у тому числі в управлінні відходами області.

– Є сподівання на продовження контактів?

– Однозначно сподівання є.