У Гайвороні на Кіровоградщині створили стінопис на честь земляка Дмитра Рейниша, загиблого на війні, військове псевдо – Рекс. Його зображено на стіні спортшколи. Очі зведені в небо. Поряд – напис: «Окупанта не зупинять слова. Окупанта зупинить куля». Про створення мурала подбав Павло Гапонов, який разом з Дмитром Рейнишем у цій спортшколі займався веслуванням, а тепер воює.
Дмитро веслував змалку – його, дев’ятирічного, відвів у секцію тато. Хлопик завзято тренувався, брав участь у змаганнях. Після восьми класів гайворонської загальносвітньої школи перейшов до столичного ліцею-інтернату, спеціальність – веслування на байдарках. Закінчивши ліцей, вступив до Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Навчався заочно, працював фітнес-тренером у Києві. Продовжував займатися улюбленим спортом, брав участь у змаганнях у складі столичної збірної. 2020 року став до лав Національної гвардії.
За словами матері, Оксани Рейниш, Дмитро, пройшовши відбір в «Азов», почувався щасливим, служба йому подобалася. Потім почалася велика війна. Оксана і Руслан Рейниші втратили спокій, а син – зрідка появлялася можливість зателефонувати чи написати – запевняв, що все у нього добре. Батьки, знаючи з Інтернету про пекло в Маріуполі, розуміли, що Дмитро не хоче засмучувати їх. 31 березня вони втратили єдиного сина, хоча ще довгий час не вірили в це.
Ось що відомо батькам про його загибель. Дмитро з побратимами опинився в оточенні. Коли одного з товаришів поранило, Дмитро кинувся на допомогу і сам зазнав кульових поранень. Командири вирішили евакуювати поранених, зокрема й Рейниша. 31 березня гелікоптер, в якому перебували поранені, збив ворог. Двоє хлопців з гелікоптера вижило, а Дмитро і ще чотирнадцятеро загинули. Їх поховали в одній могилі. Більш ніж через рік, у червні 2023-го, тіла повернуто Україні. Ще кілька місяців встановлювалися особи загиблих. Оксана і Руслан Рейниші мали надію, що син живий і перебуває в полоні. Результат молекулярно-генетичної експертизи забрав у них цю надію. Поховано Дмитра з почестями у Гайвороні 16 грудня 2023 року. Мама й тато провідують могилу. Бережуть синові нагороди – орден «За мужність», медаль «За військову службу Україні», відзнаку «Ветеран війни». А тепер, проходячи повз спортшколу, бачать на стіні рідне обличчя.
– З душею зображено, правдиво передано вираз обличчя, – каже мати героя.
За словами Оксани Рейниш, усе організував Павло Гапонов – і художника знайшов у столиці, і узгодив з ним проєкт стінопису, і оплатив роботу. Близько тижня художник Євген Гладенко створював мурал. Допомогла міська рада – забезпечила майстра підйомником. На відкриття стінопису приїздили військові з підрозділу, в якому служив Дмитро. Був і Павло Гапонов. Йому та Євгену Гладенку від міської ради вручено подяки.
Особливості розробки дизайнів ресторанів: ціна, стиль, етапи роботи