…А посівна за розкладом!

14:24
751
views

Тема карантину та коронавірусу практично повністю сконцентрувалася на містах, всі немов забули, що люди живуть і в селах. Хоча саме від села, від аграріїв залежатимуть наше близьке майбутнє та продовольча безпека, бо зірвані весняно-польові роботи (ВПР) означатимуть порожні полиці магазинів восени. Про це ми розмовляємо з директором ТОВ «Агротехнологія плюс» з села Назарівка Кропивницького району Олександром Павленком.

– Олександре Віталійовичу, міста ледь не зупиняються через карантинні заходи, а що в селі?

– Ви про карантинні заходи? Ми теж втягуємось у цей процес в світлі розпоряджень і постанов керівниц­тва держави, тому  намагаємося дотримуватися вимог санітарної гігієни, у тому числі й в плані обмеження контактів між людьми. Коли обробляємо озимі посіви, плануємо так, щоб на одному полі працювали лише один трактор і один працівник на причіпній техніці.

– Навіть так? Поле ж не магазин…

– Так, але ж це люди, вони можуть збиратися на перекур. Але вже на підживленні та внесенні засобів захисту рослин працювати по такій схемі неможливо, бо це вже роботи в комплексі з водіями, там одночасно повинні працювати 4-5 чоловік. Ми якраз займаємося підживленням азотом і за рекомендаціями аграрної академії проводимо його в кілька етапів, а не одноразово, як колись. Тому розробили схему, щоб одночасно працювало не більше трьох механізаторів, які між собою не контактують. Правда, роботи  з засобами захисту завжди проводяться з дотриманням правил безпеки, тобто перчатки,  респіратори, комбінезони й таке інше, але наголошуємо й нагадуємо про дотримання безпечної дистанції спілкування. Вносимо корективи й у роботу харчоблоку, де поки що не будуть готувати обіди та вечері. Питання будемо вирішувати в ході активної фази посівної кампанії, але з дотриманням заходів безпеки.

– На селі всі так серйозно ставляться до коронавірусу?

– Ми зустрічалися з колегами-аграріями буквально на тому тижні та обговорювали питання й щодо коронавірусу. Ми готові підтримувати карантинні заходи на рівні органів місцевого самоврядування, якщо виникнуть нагальні потреби в плані підтримки ФАПів. Але ж дефіцит! Я хотів закупити для нашого ФАПу маски, антисептичні заходи, об’їздив декілька аптек і реально нічого не знайшов. Але працюємо, бо в місцевих бюджетах грошей на це не передбачалося й ми не можемо стояти осторонь цієї ситуації, бо це наші люди та  діти.

– А як щодо транспортного сполучення з містом?

– Питання дуже серйозне, бо існує розпорядження КМУ про обмеження кількості пасажирів в одному автобусі. Але перевізники не готові взяти на себе збитки. Тому ми розглядаємо питання фінансової компенсації з місцевих бюджетів, хоча коштів на це не передбачено. Думаємо, як допомогти, умовно кажучи, компенсувати фінансові втрати, щоб транспорт їздив до міста, адже життя триває. Проте зранку сьогодні розмовляли з людьми, щоб по можливості обмежили поїздки.

– Ми підійшли до головного питання, про вплив коронавірусу на хід посівної. Він буде?

– Це залежатиме від багатьох факторів, у тому числі й від того, як буде розвиватися ситуація в Україні. Але, враховуючи багаторічний досвід роботи сільськогосподарських підприємств,  підготовку до ВПР ми почали ще восени. Тобто техніка була відремонтована восени, мінеральні добрива, посівний матеріал були закуплені ще до Нового року й поставлені вчасно іноземними та вітчизняними компаніями, паливно-мастильні матеріали теж заготовлені, тому на сьогодні наше завдання одне – вчасно зробити в полі все, що потрібно. Ми забезпечені на 100%, тому в плані виробництва, аж до збирання врожаю, ми можемо працювати абсолютно автономно.

– Це лише у вас так все добре, чи і в інших аграріїв області теж?

– Я знаю про ситуацію в Компаніївському, Бобринецькому, Новоукраїнському та Долинському районах, ми контактуємо в рамках такої організації, як «Самооборона». Взагалі мені важко сказати, яке матеріально-технічне забезпечення в масштабі України, але однозначно можу сказати, що в господарствах, так би мовити, базового рівня виробництва, в яких обробляють від 500 до 3-х тисяч гектарів, вони в цілому  забезпечені всім необхідним для проведення посівної, це якби наша внутрішня інформація. Адже не секрет, що останні 25 років сільське господарство  розраховує лише на власні сили. Держава наче й цікавиться, але…

– Не завдяки, а всупереч обставинам, так? Тоді якою, на вашу думку, є ситуація з земельною реформою?

– Це не лише моя позиція, бо перед розмовою з вами я спілкувався з колегами . Зараз в плані впровадження ринку землі держава повинна робити дуже виважені кроки, тому що, якщо до коронавірусу додадуться непродумані кроки по реформі, це може створити неабиякі проблеми. У мене досвід виробника з 1995-го року, і я бачив багато Верховних Рад чи Кабінетів Міністрів і можу сказати, що різкі кроки вліво чи вправо, як правило, шкодили. Маю на увазі введення ринку землі.

– Начебто питання  з іноземцями та кількістю гектарів в одні руки в ході консультацій якось врегулювалося, але небезпека, на думку фермерів, залишається, в чому вона?

– Небезпека нікуди не ділася. Небезпека монополізації залишилася, бо 10 тисяч гектарів в одні руки замість 200 тисяч все одно дуже багато. На наш погляд, це може призвести до падіння цін на сільськогосподарську продукцію. 

– Яким чином?

– Бо великі трейдери, які працюють на зерновому ринку, одночасно є й власниками великих агрохолдингів. Якщо буде запущено ринок землі, кошти з зернового ринку можуть бути спрямовані на купівлю земель. Це може зробити неконкурентоздатними малих і середніх виробників.

– З посівною ви нас заспокоїли, а як щодо тваринництва?

– Перед тваринництвом теж стоїть загроза, бо може зупинитися переробка м’яса, що може вплинути на майбутнє. Сьогодні це ще не проблема, але через півроку-рік це буде проблемою. Бо, коли поголів’я вирізають, м’яса начебто достатньо, а що буде через рік? Ніхто не буде тримати стадо собі в збиток, а на відновлення поголів’я підуть роки. Одноосібники практично припиняють займатися тваринництвом.

– Це стосується й молока?

– Ми молоком не займаємося, але в селах поки що переробники продовжують його купувати. Правда, якщо у господарств вони купують по 8-10 гривень за літр, то у дрібних виробників, тобто власників корів, лише по 5 гривень чи 5,50. Недоплачують людям гривні півтори, і їх держава ніяк не підтримує, тому громадська череда стає все меншою й меншою, і це теж негативно впливає на споживчий ринок.

– Ми вже звикли, що, хоч і неврожай, але в супермаркетах продуктів повно. Як коронавірус в Європі вплине на імпорт?

–  Скажу, що буде вже не так традиційно стабільно, бо почали діяти обмеження руху громадян в Євросоюзі, Україна теж закриває кордони, тому звичайний режим торгівлі також буде якось обмежений.

– У нас виникне дефіцит? У такому випадку вам і карти в руки?

– Так, ми сьогодні розуміємо, що сільське господарство було, є й буде локомотивом України, і ми повинні сьогодні виростити урожай, виробляти м’ясо, молоко, яйця та все інше в першу чергу, щоб забезпечити країну, людей продуктами харчування, бо від цього буде залежати дуже багато. Ми розуміємо, що в зв’язку з діяльністю нашого АПК падіння ВВП України може бути не таким значним, як у країнах з розвинутою економікою. І продукти харчування будуть потрібні не лише в Україні, але й за її межами, і це може позитивно спрацювати для нашої країни. Але в цих умовах  керівництво держави тим більше не повинно робити різких рухів у плані впровадження земельної реформи, хоча б до закінчення епідемії коронавірусу в світі, до повного розуміння ситуації. Це ж не стосується лише України, ми сьогодні перебуваємо в глобальній системі координат, і що буде з поставками засобів захисту рослин, насіння, мінеральних добрив і техніки через півроку чи через рік, – ми не знаємо.

– А як ви розцінюєте реформи в аграрному секторі, об’єднання міністерства аграрної політики з іншими міністерствами?

– Вважаю, що це було дуже  великою помилкою. Не скажу, як це позначилося на рівні області, де змінилося керівництво управління, ми з ним продовжуємо контактувати в плані обміну інформацією. Але сільське господарство потребує окремого серйозного підходу, бо це дуже велика, важлива та багатопрофільна галузь. Кажуть, що реформа була обумовлена тим, що в сільському господарстві мало позитивних змін. Це неправда, бо якщо до 2000-го року Україна себе не повністю  забезпечувала продуктами харчування, то зараз  ми стали серйозним гравцем на світовому ринку й забезпечуємо продуктами харчування 150 мільйонів людей. Еволюція, тобто розвиток, продовжується,  і сьогодні  з’являється багато одноосібників, які займаються безпосереднім виробництвом, продажем чи переробкою. Років 10-15 цього не було, а це свідчить, що люди зацікавилися землею, а не просто здають в оренду паї. Це позитив, бо ці люди живуть у селі.

– Цікаво та несподівано, але  ж в реформі є й позитив?

– Є. Наприклад, вже  те, що громади тепер розпоряджаються землею самі, в рази зменшило корупцію в тому ж Держкомземі, бо там доходило до того, що за необхідність взяти в оренду землі запасу потрібно було заносити хабар. Зараз цього немає, усе відбувається більш відкрито та зрозуміло. Це дуже великий позитив, який відкриває перспективи.

– Якщо повернутися до безпосереднього виробництва, ви сказали, що з посівною та видами на врожай все добре, а як бути з погодою, малосніжною зимою?

– Зима для нашого регіону й для України була неспецифічною, притому й восени було дуже мало опадів, тому накопичення вологи в нижніх шарах грунту, це нижче 60-ти сантиметрів, менше норми, але стан озимих досить непоганий. Є невеликі проблеми з недавніми заморозками, які трішки присадили ріпак і пшеницю, вірніше, призупинили вегетацію. Тому все буде залежати від кількості дощів весною та влітку. Скажу, що на врожай впливають не стільки зимові опади, як опади під час вегетації, тобто коли дощі йдуть вчасно, як ось цей весняний дощ, невеликий, але справді золотий. Тому сподіваємося й на літні дощі.

– Ви просто заспокоїли.

– Я б не став заспокоюватися, бо існує безліч проблем, хоча б і в плані компенсації за вітчизняну сільськогосподарську техніку, яка в бюджеті на цей рік не передбачена. А це ж робота наших заводів сільськогосподарського машинобудування, того ж заводу «Ельворті». Це проблема, як і коронавірус, але уряд повинен зробити все, щоб українське виробниц­тво сільськогосподарської продукції розвивалося, незважаючи на форму власності та спосіб господарювання. Ми повинні використати переваги України, які ми бачимо навіть у цій непростій ситуації. Це унікальна можливість вийти на міжнародні ринки збуту для наших виробників, яку потрібно використати. І ось це повинно бути метою, а не реформа заради реформи.