Коронавірус з доставкою

14:11
802
views

Можна довго говорити про успішність чи неефективність заходів по боротьбі з  COVID, але з кожним днем все очевиднішими є дві речі: це стрімке збільшення кількості хворих на «корону» і повна байдужість населення до власної безпеки, а як наслідок – масове нехтування носінням масок у громадських місцях.

Дивує удаваний спокій міністра МОЗ Максима Степанова й мовчанка головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка. Пан міністр з незворушним виразом щодня повідомляє про вражаючі цифри захворюваності за добу, які, на хвилиночку, за якийсь місяць зросли на порядок, і збільшення кількості інфікованих відбувається ледь не в геометричній прогресії. Півтора місяці тому Україна фіксувала сотні хворих на добу, потім стали говорити про тисячу, але за тиждень-другий ми вийшли на двотисячний рубіж, проте й це не межа. Кілька днів тому Україна вперше взяла трьохтисячний рубіж, і тепер саме ця цифра стає константою, але чи надовго? При цьому  головний санітарний лікар ситуацію ніяк не коментує, неначе не знає, за що хапатися.

Якось непомітно й Кіровоградщина з кількох хворих на добу вийшла на цифру 18-20, з одночасним відчутним розширенням географії розповсюдження інфекції по районах, але основна статистика належить обласному центру. З усього видно, що ми ось-ось «вибухнемо», і причина лежить на поверхні. Як відомо, у Кропивницькому навесні  вдалося стабілізувати ситуацію з  коронавірусом лише за рахунок жорстких заходів, тобто закриття ринків, закладів громадського харчування та розважальної мережі, а також зупинки роботи транспорту, який працює в режимі маршрутного таксі. Саме завдяки цим непопулярним заходам Кропивницький і досі перебуває в відносно благополучній зеленій зоні.

Проте ці карантинні послаблення багато хто сприйняв як повне скасування будь-яких обмежень, що трішки згодом і відобразилося на сумній статистиці. Особливо це стосується нашої транспортної мережі, яка не допустила соціального колапсу лише завдяки наявності в місті достатньо великого  парку крупногабаритного комунального транспорту, тобто тролейбусів і автобусів. Зрозуміло, що карантинні обмеження стосовно перевезення лише сидячих пасажирів, а спочатку було ще жорсткіше, не більше 10 чоловік на салон, не дають можливості реалізувати потужності міського транспорту в повній мірі, тому довелося відновлювати рух маршруток, хоча і з обмеженнями щодо кількості пасажирів. І саме ситуація з перевезеннями пасажирів в маршрутках потребує окремої уваги.

Якби в місті була якась аналітична служба СЕС, можливо, ми б могли вивести якусь закономірність між збільшенням кількості хворих і порушеннями карантинних правил перевезень в маршрутках і приміських автобусах. Цікаво було спостерігати, як у вікна приміських автобусів виглядають всі, як один, без масок пасажири на чолі з водіями й дивуються, що  «городські» ходять по вулицях в  пов’язках на обличчях.

Те, що міська мережа за наявної кількості  транспортних одиниць не в змозі впоратися з великою кількістю бажаючих їхати, видно неозброєним оком. Міська влада спробувала розвести в часі пасажиропотоки за рахунок запровадження графіку перевезень пільговиків, але це допомогло мало. Мер міста Андрій Райкович не раз закликав пільговиків скоротити кількість необов’язкових  поїздок, щоб дати можливість користуватися транспортом, так би мовити, продуктивній частині населення, у тому числі  студентам і учням шкіл, але в той же час він звернувся до органів центральної влади з проханням дозволити перевезення в тролейбусах стоячих пасажирів, звичайно, при умові дотримання карантинних засобів – носіння масок, дезинфекції й таке інше.

Однак проблема в тому, що маршрутчики сприйняли пропозицію мера як керівництво до дії, і за останній тиждень у кропивницьких маршрутках стало правилом набивати пасажирів, як це було й до карантину. Наприклад, сьогодні в маршртутці № 21 їхало 12 стоячих, а по 3-5 чоловік у тісному салоні – це звичайна справа!  Маршрутчики, як і раніше, почали забирати на зупинках усіх бажаючих, зупинятись «на вимогу» і взагалі, неначе роблять все від них залежне, щоб знову зупинити роботу підприємств-перевізників.

Очевидно, що все це стало наслідком втрати уваги з боку контро­люючих органів, бо відповідальність за дотримання карантинних правил у місті покладена саме на них.  У своєму коментарі радник міського голови з питань санітарного нагляду Іван Касьяненко сказав, що місто перебуває в зеленій зоні й поки що якби немає підстав для погіршення цього статусу, хоча б і через порушення в маршрутках. Але контроль за дотриманням правил перевезень покладено не на санітарану службу, а на патрульну поліцію, яка й повинна працювати в цьому напрямку.

Відзначимо, що поліція практично не працює, в сенсі не штрафує порушників, тобто водіїв транспортних засобів, хоча повинна б жорстко реагувати. В усякому разі, працівники нашої редакції не змогли пригадати жодного випадку, коли б маршрутку зупиняли поліцейські хоча б для профілактики та роз’яснювальної роботи. Нагадаємо, що штраф водію складає 17 тисяч гривень, але ж справа навіть не в штрафах, а в тому, що водіїв, як і їхніх роботодавців, ніхто й нічим не обмежує.  Як наслідок, Кропивницький стрімко «їде» до помаранчевої зони, куди, умовно кажучи, в’їзд маршруткам заборонено, але це лише один бік справи.

З іншого боку, лікарняна мережа міста може не витримати навантаження, до того ж і міністерства охорони здоров’я та фінансів не переймаються нашою проблематикою та навіть тормозять справу оснащення лікарні легеневої терапії, яку збудувало місто.

Тому вихід лише один – стримувати розповсюдження інфекції всіма можливими засобами, у тому числі й за рахунок повернення до жорстких обмежень, якщо ми не здатні на самоконтроль і самодисципліну.