Виявляється, навіть в мерії Кропивницького не сподівалися, що святкування 30-річчя незалежності України буде аж таким велелюдним і водночас душевним. Хоча, за словами Євгенії Шустер, помічниці міського голови, так і задумувалося – не зводити свято до чиновницьких промов, покладань квітів і тому подібних ритуалів, які всім набили оскому.
Вишито в центрі України
День Незалежності у місті почався красиво й драйвово. Вбирала око площа перед міською радою, прикрашена жовто-блакитними квітами – символом 30-річчя незалежності, цю айдентику розроблено в Мінкульті. Була й місцева символіка, та ще й яка!
П’ять років тому, до 25-річчя незалежності, наші умільці, дорослі та юні, виготовили неймовірної краси й величини (25 метрів у довжину!) вишитий рушник з текстом національного славня. Це був початок акції «Вишивана Україна», ідея належала міському голові Андрію Райковичу, він же й фінансував її реалізацію. 24 серпня 2016-го цей дивовижний рушник вперше пронесли центром міста. На 30-річчя незалежності кропивничани, зібравшись зранку на площі перед міською радою, милувалися ним знову, а також новішими символами ручної роботи, теж виготовленими в рамках акції «Вишивана Україна». Це – і карта України розміром 4 на 6 метрів з орнаментами різних регіонів країни, яку 2017 року вишили вихованці центрів естетичного виховання Кропивницького, і чималий портрет Шевченка, теж вишитий школярами, і домоткана доріжка з 30 смугами, створена силами центру естетичного виховання «Натхнення» НВО № 6 до 30-річчя незалежності. Отже, п’ятирічна акція «Вишивана Україна» завершилася, а виготовлена в її рамках краса має надихати на добрі справи й наступні покоління.
Відзнаки найдостойнішим
Того ранку на площі перед міськрадою отримали міські й обласні відзнаки десятки кропивничан – освітяни, учасники АТО/ООС, волонтери, лідери громадських організацій.
Площа аплодувала ансамблю «Світанок», муніципальному молодіжному жіночому хору «Сріблясті голоси», співочим янголам хору «Согласіє», міському професійному духовому оркестру та солістам Олександру Безаю і Оксані Константіновій. Гімн України звучав божественно.
Емоційно пройшло вручення міських відзнак «Постаті української незалежності». Вшанувати тридцятьох видатних людей, які в добу незалежності зробили вагомий внесок у розбудову нашого міста і країни, – це теж була ініціатива міського голови. Щоб визначити їх, міська рада звернулася за допомогою до провідних місцевих журналістів. Завдяки акулам пера й складено список достойних, в якому – Євгеній Бахмач, Павло Штутман, Володимир Курбатов, Микола Сухомлин, Анатолій Коротков, Лариса Андреєва, Віктор Мягкий, Григорій Урсол, Юрій Любович, Олександр Трепак, Олег Бойко, Олександр Симоненко, Микола Цуканов, Людмила Шубіна, Андрій Райкович, Антоніна Червінська, Анатолій Кривохижа та покійні Семен Сорока, Олексій Кацман, Маргарита Борисова, Володимир Яриніч, Володимир Панченко, Леонід Куценко, Світлана Барабаш, Віталій Кривенко, Віктор Френчко, Андрій Ліпатов, Віталій Ципін, Володимир Савченко, Валерій Дейнекін.
Лауреати, хоч і публічні люди, хвилювалися. Не всі прийшли на церемонію. Наприклад, патріарху хореографії Анатолію Кривохижі не дозволило здоров’я. Йому відзнаку вручили вдома. А командиру легендарного третього полку Сил спеціальних операцій Герою України Олександру Трепаку не можна появлятися на публіці – така в нього служба. Йому відзнаку передасть волонтерка Тетяна Бородіна.
– Олександр Сергійович був дуже зворушений, коли ми повідомили про рішення відзначити його з нагоди Дня Незалежності, – пригадала Євгенія Шустер.
Були родичі й друзі тих з тридцятки, кого відзначено посмертно. Вони й отримали нагороди. Дехто з присутніх, бачачи це, не зміг стримати сліз.
Андрію Райковичу відзнаку вручив заслужений журналіст України Броніслав Куманський.
Основа відзнаки «Постаті української незалежності» – з капустянського граніту, який добувається на Кіровоградщині. На ній – квітка, яку визначено логотипом 30-ї річниці незалежності. Це поєднання – теж символічне.
Блискуче справилася зі своїм завданням – привітати публіку прапорцями – кропивницька дітвора на гіробордах. Може, хтось знає, як звати хлопчика, який гасав довше всіх? Здається, він теж став місцевим символом 30-річчя незалежності.
Згадати все
А як вам проєкт «Україна – 30. Місто і час» з трьох локацій? Автору цих рядків і багатьом знайомим було цікаво. Та хіба тільки нам!
Не протовпитися було на локації між вулицями Володимира Панченка та Шульгиних, де демонструвалися дитячі іграшки, шкільне приладдя, кухонне начиння, меблі, комп’ютерна техніка, музичні програвачі та інші речі, які «жили» із нами у першу десятирічку незалежності. Усе це переконливо доводило: у 1990 роках, які українцям принесли великі випробування, був і розвиток. Наприклад, ми стали користуватися комп’ютерами, згодом у побут широко увійшли компакт-диски. А такі радянські явища, як вулична торгівля квасом з жовтих бочок на автомобільних колесах, потроху відходили.
І бочка з квасом, і біляші теж були на цій локації. Гривень продавчиня не приймала, тільки купоно-карбованці – українські гроші 1992-1996 років. Треба було завітати до обмінника й здійснити exchange.
– Упродовж кількох місяців збиралися експонати для цієї локації. У цю справу вкладено багато душі та сил. Зауважу, меблеві гарнітури – виготовлені на Кіровоградщині: стінка – кіровоградська, м’який куточок – олександрійський. Знайшлися люди, які віддали це добро безплатно. І ми даром віддали його бажаючим, – розповіла Євгенія Шустер.
Локація між провулком Театральним і Театральною площею присвячувалася суспільним, економічним, культурним явищам другої десятирічки незалежності. Про Помаранчеву революцію нагадали Віктор Ющенко (ще в розквіті сил, зображений в повний зріст), помаранчеві намети (справжні, з київського Майдану) і пісня «Разом нас багато». Ігор Кондратюк – точніше, його копія у повний зріст – закликав усіх взяти участь у«Караоке на майдані». Поряд вирувало танцювальне шоу «Майдан’S» – нинішнє покоління повторило номери знаменитих попередників, завдяки яким наше місто стало танцювальною столицею України, отримало призовий мільйон гривень і обзавелося за ці гроші 11 сертифікованими дитячими майданчиками. Шреки та інші герої мультфільмів нагадали про відкриття в нульових кінотеатру «Портал» – запрошували на сеанс, пропонували поп-корн. Тих, чия молодість припала на нульові, зворушили предмети інтер’єрів тогочасних кафе – масивні меблі, понурі бордові скатертини. Неподалік було представлено товари, які на початку 2000-х виготовлялися на Кіровоградщині. Назва виставки – «Купуй кіровоградське», був у нас і такий проєкт.
Локація в парку Ковалівському мала ще раз нагадати нам, що на сході країни триває війна, гинуть люди. Блокпост, бліндажі, намет пам’яті з портретами загиблих героїв, їхніми ж особистими речами…. Навіть малеча затамовувала подих, коли заходила в той намет.
За словами кураторів локації, в її створенні допомагали ветерани АТО, волонтери, громадські лідери, депутати міської ради. Одного піску для блокпосту знадобилося кілька тонн – КамАЗом привезли. А треба було ще й правильно побудувати блокпост – тут знадобилися навички учасників АТО. Особисті речі загиблих бійців передали вдови. Коли твоя країна воює, державне свято не має бути тільки розвагою.
Там же, у Ковалівському парку, провідні підприємства Кропивницького – «Радій», «Гідросила», «Ельворті», «Ятрань», «Зорянка» та інші – облаштували майданчики зі своєю продукцією «Зроблено у центрі України». Не треба було знатися на машинобудуванні, щоб побачити: техніка, яка виробляється в місті, за останніх тридцять років дуже модернізувалася. Ну а модниці з інтересом роздивлялися вбрання від «Зорянки» різних років. Знову вразив м’ясокомбінат «Ятрань» – у нього багато здобутків. «Тому що смачно».
Атмосфера – як на День міста
Видовищно було на площі Героїв Майдану. Місцеві хореографічні колективи запалили публіку тридцяткою найзнаменитіших хітів незалежності – піснями Оксани Білозір, Тараса Петриненка, Ірини Білик, Софії Ротару, Наталі Могилевської, Віктора Павліка, гуртів «Плач Єремії», «ВВ», «Аква Віта», «Елема»,«Океан Ельзи», «Скрябін» та інших.
І фестиваль «Рок на Інгулі», уже другий, пройшов чудово. Виступили гурти UP&UP, Stormbringer, Teren та MaxiJam – і місцеві, і столичні. «Баба Єлька» – етнографічний проєкт – теж була. Стільки людей зібралося на головній площі! Дехто цьому дивувався, а ми – ні, бо знаємо: Кропивницький – рокерське місто.
– Як ви пам’ятаєте, торік рок-фест проводили на Козачому острові, – нагадала начальник управління культури й туризму міськради Анна Назарець. – Тоді міський голова й пообіцяв: рок над Інгулом лунатиме щороку. І дотримав слова. Бачила, багатьом сподобався гурт Teren, місцевий. Будемо залучати його й надалі.
– Зізнаюся, ми в оргкомітеті й самі не сподівалися, що буде настільки велелюдно й душевно водночас, – зауважила Євгенія Шустер. – Хоча так і задумувалося. Мабуть, тому багатьом атмосфера свята нагадала День міста, до якого саме готуємося. Окреме спасибі землякам за те, що не пошкодили клумб. А взагалі святу ми раді. Ми це зробили!
«Навчись рятувати життя». У Кропивницькому проведуть безоплатний тренінг-практикум із надання домедичної...