«Рятувальник – це на все життя»

12:33
407
views

17 вересня Україна відзначає День рятівника, зміст якого максимально зрозуміло й конкретно закодовано в самій назві. У цій службі працюють люди, покликані рятувати людей в екстремальних ситуаціях, у тому числі на пожежах, а як це відбувається, знає полковник служби цивільного захисту, заступник начальника центру – начальник відділу чергової зміни оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області Володимир Проценко.

– Для початку – що для вас означає професія пожежний?

– Мені ця професія подобається, можна сказати, це найкраща професія в світі. Я її просто люблю й працюю в ній вже 27 років. Потрапив випадково. Я був дуже активною дитиною…

– Щось підпалювали, балувались з сірниками?

– Ні (сміється), просто займався спортом, мріяв бути або військовим, або правоохоронцем, і, коли постав вибір професії після школи, батьки запропонували пожежний інститут. Подумав, чому б і ні? Чоловіча, мужня, екстремальна професія, тому спробував і в 1995 році, з першого разу, без особливих проблем вступив до Харківського інституту пожежної безпеки України.

– Як часто вам і колегам доводиться потрапляти в складні ситуації?

– Більшу частину своєї роботи, з 2004 року, я займався оперативним реагуванням, тоді це був штаб пожежогасіння, який був реформований в оперативно-координаційний центр.

У моїх обов’язках чітко прописано: брати участь у гасінні пожеж, у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Я безпосередньо зобов’язаний виїздити в робочий час, в неробочий, якщо цього потребує ситуація, коли залучається велика кількість служб і підрозділів, я повинен виїздити на виклик.

– Ви постійно на телефоні?

– Так, будь-якої хвилини дня й ночі. 24 години, 7 днів на тиждень, 12 місяців на рік, але є відпустки, вихідні, тим не менше, так.

– Як відбувається виїзд на пожежу?

– Усе доволі просто: поступає дзвінок від диспетчера, ми отримуємо інформацію в найкоротші терміни. Щоб ви зрозуміли, цим займається цілий центр, є різні відділи, які обробляють інформацію – з моменту отримання першої інформації, отримання підтвердження й до отримання інформації з місця події – що, де, коли?

– Тобто ви на момент виїзду вже знаєте, що вас чекає, а в ваші обов’язки входить оцінити ситуацію вже на місці?

– Існує цілий комплекс заходів, які я повинен зробити на місці події.

– Чому я розпитую так детально? Бо люди часто бачать лише приїзд пожежників, а ще як, раптом, в гідрантах чи ще десь немає води – і все, нікого нічого більше не цікавить.

– Люди завжди бачать щось негативне, але насправді це складне завдання – організувати гасіння. Спочатку потрібно оцінити обстановку, провести розвідку, прийняти рішення, визначити головний напрямок і потім діяти по ситуації для ліквідації пожежі.

– Ви як керівник віддаєте наказ підлеглим йти в вогонь, у небезпеку?

– На пожежі бувають різні ситуації, але ми намагаємося бути до них готовими, трапляються й елементи ризику.

– Ви теж у бойовому спорядженні?

– У більшості випадків я одягаю, як це визначено керівними документами, бойовий одяг, шолом, при необхідності – засоби індивідуального захисту зору та дихання, завжди показую людям, куди йти, тобто у більшості випадків йду першим, а люди вже за мною.

– Звучить так офіційно: «засоби індивідуального захисту органів дихання», а простіше?

– Бойовий одяг – це необхідне пожежне екіпірування: спеціальний одяг, каска, чоботи, рукавиці. А спорядження – це радіостанція, апарат на стиснутому повітрі, маска.

– Це все досить важке та незручне в користуванні? Колись на пожежних було страшно дивитися – брезентова роба, яка не гнеться, незручний шолом, страшний протигаз…

– Дійсно, брезентовий одяг був дуже незручним, а ще апарат АСП-2 для дихання луганського виробництва, досить незручне й важке спорядження, але зараз світ рухається вперед, з’явилося сучасне оснащення підрозділів, практично кожний наш підрозділ має на озброєнні сучасний автомобіль, усе аналогічно світовим зразкам.

– Що можна сказати про найекстремальніші випадки, скажімо, участь ваших підлеглих у гасінні нафтобази БРСМ в Київській області?

– Я тоді був на посаді начальника зміни, направляв туди техніку, отримував наказ із Києва. Це була надскладна пожежа в смт Глеваха.

– Зазвичай, офіційною мовою це звучить не страшно – загоряння на площі такій-то, задіяно стільки-то одиниць техніки, пожежу локалізовано і т.д. А насправді?

– Насправді там була масштабна пожежа зі значною кількістю пального в величезних резервуарах. Коли почалися викиди горючих рідин, загинуло 6 пожежних.

– Наскільки значним був температурний вплив?

– Тепловий прояв був дуже значним, пожежні мали відповідно екіпіруватись, крім звичайного одягу, на них були теплозахисні костюми.

– За такої температури й масштабу навіть вогонь якби змінює свої параметри, переходить ледь не в стан плазми чи вулканічної лави?

– Було дуже складно, дійсно, плавився метал, вибухали резервуари…

– Одним словом – пекло. Фактично вогонь був такої сили, що його не загасили, а чекали, доки все не вигорить?

– Щось вигоріло, але не все, щось врятували, поливали резервуари, збивали полум’я, але, дійсно, пожежа тривала кілька днів.

– Ваші хлопці, тобто пожежні, постраждали, коли в березні 2019 року вибухнула газова заправка на Київській. Як там було?

– Це була доволі резонансна пожежа. У Кропивницькому давно такого не було, подібна пожежа була на газовій заправці за містом років 25 тому. А в 2019 році – це було щось! Я того дня вже прийшов з роботи додому й почув ці вибухи аж на Волкова! Зразу почав одягатися, і ще не закінчилися вибухи, як був на місці пожежі. Обстановка була дуже складана, бо, коли лунають вибухи, люди інстинктивно відходять.

– Я сам фотографував автомобільну цистерну, яка з заправки перелетіла аж в лісовий масив. Тоді вогонь знищив до 30 авто, у тому числі великовагових…

– Так, а ще були пошкоджені будівлі далеко від місця події, тобто це було спочатку неймовірно складно, але почали підтягувати особовий склад на визначені позиції й приборкувати пожежу.

– Ви в таких ситуаціях дієте на автоматі?

– Є ряд регламентуючих документів, статутів, де чітко прописаний алгоритм дій, бо без цього працювати не можна. Я їх знаю, бо несу відповідальність за все, що відбувається. Тому повинен знати, що, за чим і як робити, є певні вимоги та алгоритм, якого потрібно чітко дотримуватися. Тому що, якщо щось забув, не побачив…

– Навіть не передбачив?

– Так, навіть не передбачив, можуть виникнути складнощі. Ти повинен знати, що, де горить, куди розповсюджується.

– Якого характеру був оцей вогонь на нашій, умовно кажучи, заправці?

– Окрім масштабної пожежі, там була велика загроза вибуху, ми не знали, скільки там цистерн, адже пролунало 7 вибухів – два потужних, це були 40-кубові цистерни, і кілька менших, коли вибухали 6-кубові. Але ж ми не знали, скільки їх ще, бо не було кому розповідати – один працівник заправки загинув, іншого поранило. А по-друге, вогонь дуже швидко розповсюджувався, почали горіти автомобілі, а в кожному автомобілі є пальне, ті ж газові установки. Ми зосередили сили та засоби на головному напрямку й пожежу ліквідували.

– А які ще знакові пожежі на вашому бойовому рахунку?

– Ой, їх вистачає. У Новгородці у 2016 році горіло приміщення ПТУ, покрівля та другий поверх, але основні площі вдалося відстояти. Значна пожежа була на ТОВ «Продінвест», по Мурманській, 31. Неодноразово гасили ринок «Босфор» у Кропивницькому, там свої складнощі. Не так давно приборкували пожежу по вулиці Олександрійській, горіли складські будівлі. Згадую пожежу в виправній колонії, 2016 рік. Ми гасили історичне приміщення на Дворцовій, у центрі міста. Можна згадати й масштабне загоряння сміттєзвалища в минулому році, задимлення відчувало все місто.

– Гасіння пожеж у місті має свої особливості?

– Кожна пожежа небезпечна, у кінці минулого року я виїхав на гасіння пожежі в гуртожитку по проспекту Університетському, 21. Там горіло зразу три квартири через перевантаження електромережі – дві на 7-му та одна на 8-му поверсі. Пожежа була складна тим, що вдома, тобто в гуртожитку, було дуже багато людей, бо це була 8-ма вечора. Сам будинок має складну специфіку, дуже багато квартир чи кімнат на поверсі, і в кожній квартирі по 2-3 людини. Відповідно, пішло дуже щільне задимлення, виникла неймовірна паніка.

– А в звітах все сухо: пожежу локалізували…

– Насправді, все було складно, коли ми прибули, людей доводилося рятувати, виносили й на руках, по драбинах спускали, виводили сходами, а ще велика кількість сусідів і родичів, які знизу намагалися ніби допомогти, це на їх думку, а насправді – дуже заважали. Спасибі працівникам патрульної поліції, які охороняли місце пожежі.

– На 8 поверх як діставалися?

– Було дві автодрабини, плюс сходові марші, ми забезпечені автодрабинами, які дозволяють в умовах Кропивницького діставатися верхніх поверхів. Спрацювали чітко, і обійшлося, слава Богу, без жертв.

– А цьогорічний вибух газу в квартирі по вулиці Юрія Коваленка?

– Я теж там був, завдяки умілим діям пожежних пожежу локалізували, людям, тим, що постраждали від вибуху, поталанило, що їх викинуло із зони ураження, але дійсно, це була нестандартна ситуація. Не часто таке трапляється, але ми готові. Між іншим, буквально в минулому році у нас були навчання на цій же вулиці, але будинком вище, тому алгоритм накатаний, люди знають, що робити. Ми залучили інші служби – газовиків, електриків і т.д.

– А чисто по-людському, страшно буває? Що таке вогонь?

– Я не боюсь вогню, більше боюсь помилитися, тому що на мені лежить відповідальність і за пожежного, і за того, кого ми рятуємо. Як тільки ми приїздимо на пожежу, я за них несу відповідальність, тому боюся помилитися. А вогонь? Це наша робота. Ми до нього підходимо, наскільки можливо.

– А оцей новий одяг дійсно не горить, бо раніше були якісь асбестові скафандри?

– Це теплозахисні костюми, які використовувалися на БРСМ, а ми використовуємо звичайний стандартизований у світі захисний одяг. Він умовно не горить. Під дією високих температур, 200-300 градусів, він розрахований на 20 чи скільки там хвилин, але в вогонь йти все одно не варто (посміхається).

– А як у квартирах?

– Коли горить квартира, темпертура досягає 300-400 і більше градусів. Вигорає швидко, за 10-15 хвилин, але тут небезпека ще й у щільному задимленні та сусідах. Тому головний напрямок – спочатку порятунок людей, а потім чи паралельно проводяться заходи по гасінню.

– А не пожежні випадки трапляються?

– Була цікава історія, коли героїзм наших хлопців дозволив врятувати життя людей. У минулому чи позаминулому році в парку Перемоги, де взимку на водоймі постійно сидять рибалки. Ми туди регулярно виїздимо, бо весь час хтось провалюється під кригу. У лютому чи березні, коли крига була вже ненадійна, провалилися двоє рибалок. Туди виїхали бійці 5-ї пожежно-рятувальної частини Кропивницького. Люди вже майже потонули, бо самі розумієте – холод, одяг. Мій помічник, майор Богдан Поставнюк, з одним пожежним за допомогою підручних засобів, типу дошки, поповзли по льоду до них. Ви розумієте, під ними провалюється крига, а вони все одно просуваються вперед! Людей врятували, це був дійсно геройський вчинок, за який рятувальники отримали відзнаку «Хрест за мужність у надзвичайних ситуаціях».

– Часто отримують такі нагороди?

– У мене в відділі нагороджені цією відзнакою 8 чи 9 чоловік.

– А щодо промислових об’єктів?

– Буквально недавно, місяць-півтора тому, горів «Кернел», олійне виробництво. Це збільшує навантаження від самої сировини. Друге – це горючі рідини, які там отримують в процесі виробництва, і по-третє – це масштаби. Щоб було уявлення, ми гасили пожежу на рівні 3-4-х поверхів. І це не просто рівні майданчики, а якісь переходи, сходові марші, двері. Пожежа була, дійсно, надскладна, тому що була загроза розповсюдження на інші цехи через комунікації. Такі пожежі періодично, але трапляються. Промисловість працює, а все передбачити неможливо.

– Нещодавно «УЦ» писала про ваших хлопців на пожежах у Греції, але й у нас горить?

– У минулому році я гасив пожежі в Чорнобильській зоні та в Луганській області.

– Що таке лісова пожежа? Гудить, реве, дим?

– Гуділо-ревіло в Луганській області, були складні погодні умови, до цього півроку не було опадів, а ще в жовтні були дуже сильні вітри. Коли я туди приїхав, це був другий день пожежі, побачив таке! Мені кажуть: «Гаси!» Що гасить?! Горить від одного краю неба до іншого, і стоїть, як ви кажете, гул. Що гасити?! Нам наказали захищати населений пункт, а місцеві кажуть, що вчора було ще гірше. Навіть важко уявити щось гірше, ніж те, що ми бачили, але хлопці мовчки, мужньо, 6 днів, з періодичною ротацією, займалися гасінням пожежі. Населений пункт відстояли, але хотілося б відзначити екіпаж Олександра Кляцького та екіпаж світловодської частини. Вони залучалися до гасіння замінованої місцевості, бо ми практично працювали по лінії розмежування військ.

– А Чорнобиль?

– Там теж горіли ліси, але там була інша небезпека – радіаційне забруднення, що вимагало специфічного гасіння, ми враховували карти, на деякі ділянки людям не дозволялося заходити, там працювала техніка.

– Що у вас є такого з техніки, чого не було років 10-20 тому?

– Зараз у підрозділи постійно йде нове оснащення, і найперше – це техніка. До нас почала приходити техніка, якої 10-15 років тому не було, як пожежна, так і рятувальна, плюс обладнання, новітні засоби захисту органів дихання, сучасні маски, сучасні стволи, механізми, починаючи з генераторів для освітлення, бо траплялися випадки травмування пожежних через темряву, а зараз ми можемо освітлювати місце пожежі. Так набагато зручніше працювати, а якщо зручніше, то люди працюють краще, швидше та ефективніше.

– Але все одно, залишається мужність та підготовка?

– Це буде завжди. Рятувальник – це на все життя.