«Ми одна сім’я – один за одного»

13:15
268
views

У перший день літа в обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді відбулося святкування Міжнародного дня захисту дітей. Спільно з Кропивницьким міським центром соціальних служб 58 діток з багатодітних, патронатних та прийомних сімей і родин із числа внутрішньо переміщених осіб долучилися до цікавої програми, що включала в себе різноманітні локації.

 

За час святкування діти мали можливість відвідати планетарій (до речі, подарований закладу позашкільної освіти кропивницькими військовими) та здійснити подорож технічними станціями з яскравими назвами: «Інтелектуальна», «Спортивно-ігрова», «Розважальна», «Умілі руки», побувати на екскурсіях, на виставках «Космічні фантазії», «Наш пошук і творчість тобі, Україно!».

За словами виховательки дитячого будинку сімейного типу Тетяни Іванової, дітям дуже сподобалося перебування на цьому святі.

«Нашим вихованцям сподобалося все, а особливо відвідання планетарію. Приємно, що святкування для наших дітей проходило під знаком відшкодування за вкрадене війною дитинство та радість», – зазначила Тетяна Іванова.

Також вона розповіла, що їхня велика родина, у якій дев’ять прийомних та одна рідна дитина у віці від 8 до 18 років, переїхала в Кропивницький ще у 2015 році із Луганська.

– Коли частина Луганщини стала окупованою, ми вирішили переїхати у мирну Україну, – розповідає пані Тетяна. – Перетнути кордон нам було важко, але з допомогою волонтерів нам це вдалося без втрат. Спочатку виїхали до Попасної, а в лютому 2015-го переїхали тоді ще до Кіровограда. Зустріли нас тут дуже добре. Відразу надали житло. Це двоповерховий будинок із цокольним поверхом. Місця для проживання нам вистачає. Тоді ще головою адміністрації був Сергій Кузьменко, і він дуже нас підтримував. Також нам допомагала міська рада, за що ми їм дуже вдячні. От і зараз адміністрація та міськрада і з ремонтом допомагали, і з закупівлею нових меблів.

– У вас дуже різні діти. Як відбувається процес виховання?

– У нас на вихованні є чотири і двоє рідних сестричок. І всі вони зовсім різні. Треба до кожної дитини знайти свій підхід. Достукатись до неї, щоб вона почула. Якщо є довіра, то виховання йде набагато простіше. І діти між собою дружать. Захищають один одного. Це в нас є, ми одна сім’я – один за одного. Нас запрошують на всі дитячі заходи, ми на них зустрічаємось із іншими родинами, у тому числі з окупованих територій. Знаю, що декілька сімей оселилися в Кропивницькому з двадцять другого року.

– Збираєтеся повернутися у рідне місто?

– Ми не думаємо про це. Вже тут обжилися, діти звикли до міста. Тут є будинок. Тож не плануємо. Нам тут добре й тепло.