Гаряче дихання виборів

На пленарному засіданні 32-ї сесії Кіровоградської обласної ради сьомого скликання – майже останньому засіданні нинішньої каденції, яке відбулося 25 вересня, – депутати більше воювали, ніж були налаштовані на конструктивну роботу, і причина лише одна – наближення виборів до органів місцевого самоврядування.

Як і на війні, депутатський корпус напередодні поніс важкі втрати. За інформацією ЗМІ, органами правопорядку було затримано Костянтина Каспрова, який начебто порушив виборче законодавство. Йшлося про реєстрацію технічного кандидата та повного тезки іншого кандидата, і все б нічого, якби «технічці» чи то заплатили, чи то пообіцяли 10 тисяч гривень. Найцікавіше те, що, зачитуючи список депутатів, відсутніх на засіданні з поважних причин, голова обласної ради Олександр Чорноіваненко, дійшовши до літери «К», трішки зам’явся і… пропустив прізвище цього депутата. Спроба отримати коментар від колег по фракції ОПЗЖ нічого не прояснила, мовляв, самі в шоці, і взагалі, це справа темна, тому зробимо припущення, що все закінчиться нічим або поясненнями про політичне замовлення конкурентів.

«УЦ» від 2 липня цього року опублікувала статтю «А на прощання я скажу», в якій голови фракцій і груп Кіровоградської обласної ради коментували діяльність свою та колег, і практично всі висловили нерозуміння з приводу роботи під час засідань двох фракцій – ОПЗЖ та «Свободи», які демонстрували мінімум конструктиву та максимум бажання виступати з трибуни. Не зрадили вони цій традиції й цього разу. Потрібно зазначити, що в роботі сесії облради вперше взяв участь новопризначений голова Кіровоградської ОДА Андрій Назаренко, але на перебіг засідання це практично не вплинуло, хіба що відомий активіст Геннадій Орєшков висунув йому ультиматум, мовляв, відправимо в відставку, якщо не прислухається до вимог громадськості.

Оскільки це було останнє чи передостаннє засідання цієї каденції, на порядку денному стояло кілька важливих питань і можна було розраховувати на дисципліну наших обранців (хоча б для підсумкового фото на пам’ять), проте явка була вкрай низькою. Можливо, не дарма, бо рішення часто залежало від позиції одного чи двох депутатів, але це ми побачимо пізніше, а поки що, з самого початку, деякі депутати задекларували небажання працювати на конструктив. Пальма першості серед виступаючих з будь-якої нагоди знову належала братам Степурам зі світловодської «Свободи» та фракції ОПЗЖ. Брати виступали не раз і не двічі, як з місця, так і з трибуни, це було довго й нудно, але особливого успіху вони добилися, коли змусили інвестора (!), який пропонував профінансувати перебудову обласної системи станцій переливання крові, перейти на державну мову. Не допомогло навіть прохання представника компанії «поважати інвестора», і, врешті-решт, проєкт не набрав необхідної кількості голосів. Таким чином «завалили» й голосування по пропозиції начальника ГУ Національної поліції в області Романа Козьякова, який доповідав про успішну діяльність дільничих поліції в ОТГ і запропонував допомогти в придбанні двох одиниць патрульних автомобілів.

Потім депутати якби взяли паузу в дебатах і без обговорення проскочили кілька пунктів порядку денного, навіть такі складні, як погодження нової інвестиційної програми ОКВП «Дніпро – Кіровоград» та нових правил використання лісових ресурсів, аж доки не дійшли до внесення змін до бюджету на поточний рік, коли за справу взялася депутат від Олександрії Людмила Давиденко. Вона в притаманному їй стилі між іншим поцікавилася, що там «хімічать з бюджетом для нового губернатора» і чи будуть довзволяти йому займатися перерозподілом коштів, як це було раніше, і для чогось приплела прізвище Порошенка. Нагадаємо, що раніше, як і завжди, обласна рада делегувала ОДА право оперативного реагування, а всі розпорядження голови облдержадміністрації проходять через депутатські комісії. Але підтекст у тому, що колишній губернатор Сергій Кузьменко балотується на посаду голови Олександрійської міської ради, яку Давиденко та її команда вважають власною вотчиною. Через це там явно «підгорає», і незабаром ми дізнаємося багато цікавого про ініціативи діючої влади Олександрії.

Особливо випукло політичний підтекст виступів членів фракції ОПЗЖ відчувся при розгляді питання про приватизацію (відчуження) майна спільної власності територіальних громад. Мова йшла про надання дозволу на приватизацію через аукціон частини нерухомого майна в приміщенні по вул. Ялтинській, в якому розташований Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради. Головний лікар закладу Костянтин Яринич доповів, що вивільнені кошти від приватизації незадіяних приміщень підуть на закупівлю новітнього обладнання для променевої терапії. Без цього обладнання лікарня не отримає пакет послуг від Національної служби здоров’я України, що поставить під сумнів діяльність установи в необхідному обсязі. Без цього пакета оплата за лікування опроміненням повністю лягає на самих хворих, і мова йтиме про десятки тисяч гривень за курс лікування для всіх мешканців області, у тому числі й Олександрії, Світловодська та інших міст і районів. Однак усі аргументи лікарів розбивалися о стіну незрозумілих запитань від членів фракції ОПЗЖ і виступи депутатів як з місця, так і з трибуни. Причому обов’язково з прив’язкою до Порошенка та колишнього статусу головлікаря, який був депутатом Верховної Ради, мовляв, а чому ж ви тоді не взяли в бюджеті грошей, скільки потрібно? Або чому раніше не попросили в депутатів, ми б дали, або кому належить клініка й так далі. Усе закінчилося тим, що проєкт постанови не був підтриманий, після чого практично вся фракція ОПЗЖ покинула сесійну залу.

Залишається сказати про причини такої поведінки «професіоналів», як вони позиціонують себе в передвиборчій агітації. Справа в тому, що в Міську раду Кропивницького балотується один із лідерів обласної ОПЗЖ – Вадим Волканов, а Костянтин Яринич балотується туди ж, але в команді «Європейської Солідарності». Схоже, що бажання не дати конкуренту найменшого шансу переважує і професіоналізм, і турботу про простих людей. Як кажуть, на війні як на війні, і це не на краще, бо майбутня конфігурація місцевих рад вимальовується не як здатність до компромісу на користь громади, а як постійна конфронтація з політичних міркувань.

Врешті-решт, коли фракція ОПЗЖ залишила залу, почалася продуктивна робота, і депутати таки голосували за проєкти рішень, хоча для цього й доводилося вдаватися до повторних голосувань. Таким чином було прийняте позитивне рішення по онкодиспансеру, як і по інших пунктах, хоча і з мінімальною кількістю голосів, тому постає питання, чи не була така низька явка чиєюсь домашньою заготовкою?..