Проблеми індіанців шерифів не цікавлять?

16:45
920
views
Фото Ігоря Філіпенко, СBN.

Друга половина зими до краю загострила протиріччя між центральною та місцевими владами в питаннях тарифної політики. Як відомо, урядові та комерційні структури зробили вартість газу та його транспортування непідйомними для більшої частини населенння України, а якщо до цього додати і подорожчання електричної енергії, води і взагалі всіх комунальних послуг, то потрібно ставити питання про елементарне виживання. Тому абсолютно зрозумілим і логічним наслідком таких дій уряду стала реакція громадян у вигляді акцій протесту, які прокотилися Україною починаючи з 10-го січня.

Не можна сказати, що вони стали дійсно масовими, оскільки навіть умовні перекриття руху на деяких автомобільних магістралях тривали не більше години, але для телевізійної картинки згодилися. Цікаво, що майже завжди такі акції проходять немовби без організаторів, але проводяться ніби під копірку. Не виключено, що і на цей раз не обійшлося без замовників від великої політики, але прикрість у тому, що реально тарифні  проблеми будуть вирішувати не політики, а органи місцевої влади і саме населення – потрібно самим шукати гроші!  Не допоможуть ні заклики проводити позачергові сесії, ні повторні акції.

23-го січня таку акцію вкотре  провели у Кропивницькому, цього разу не під стінами міської ради, а біля приміщення обласної державної адміністрації, так би мовити, ближче до уряду і президента. А в Олександрії до 21-го січня встигли провести аж 4 акції протесту, на які приходить все менше людей,  проте у цих містах позачергові сесії на вимогу політиків, здебільшого від ОПЗЖ чи псевдо лівих організацій, не збирали. Очевидно, тут розуміють, що механізм послаблення тарифного тиску лежить в площині прямих перемовин з урядом і саме таку ініціативу висловила асоціація міст України.

Дійсно, 20-го січня під головуванням прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля відбулася нарада з питань тарифної політики за участі Асоціації міст України, в якій взяв участь і мер міста Кропивницький Андрій Райкович разом з головами міських рад Маріуполя, Києва, Вінниці, Кривого Рогу та Харкова. Щоправда, повідомлення про подію з’явилося на офіційних сайтах  і розтиражувалося у виключно позитивному контексті: «Уряд та міські голови дійшли згоди в питаннях тарифів на тепло».

Учасники наради начебто зголосилися розробити до 25-го січня проєкт Меморандуму, в якому мають бути означені домовленості про незмінність у поточному році тарифів на тепло та проведення спільної роботи над реструктуризацією заборгованості перед НАК «Нафтогаз», що утворилася через так звану «різницю у тарифах», а також  для теплогенеруючих підприємств має бути передбачена  можливість укладати річні договори з «Нафтогазом» за вигідною ціною. Навіть голова Асоціації мер Києва Віталій Кличко заявив, що вдалося досягти розуміння з центральною владою щодо необхідних кроків для недопущення кризи у системі теплозабезпечення населення та соціальних об’єктів.

Відповідно, залишився задоволеним і Денис Шмигаль, саме у контексті «спільного рішення про непідвищення тарифів на опалення».

Але, як завжди, ідилічна картинка виявилася далекою від реальності, хоча б тому, що  уряд зі свого боку ні негайно, ні потім,  НЕ ПРИЙНЯВ жодного рішення чи на крайняк НЕ ЗОБОВ’ЯЗАВ відповідні структури знизити вартість газу з транспортуванням і електроенергію разом. Тобто, схоже, що на урядовій нараді мерам було доведено позицію влади про неможливість скасування рішень про підвищення вартості енергоносіїв з одночасним зобов’язанням вишукувати резерви в міських бюджетах для забезпечення життєдіяльності теплогенеруючих підприємств та проведення опалювального сезону.

Зазначимо, що про населення, як про жертву тарифної політики уряду, на нараді взагалі не йшлося. Очевидно, уряд впевнеий в платоспроможності наших пенсіонерів та бюджетників, іншими словами, і у цьому випадку теж зняв із себе  відповідальність і переклав її на населення.

Як буде викручуватися народ – владу не цікавить, тому можна сказати, що і цей тягар лягає на органи місцевого самоврядування, які повинні знайти кошти, щоб знизити тарифи або хоча б не підвищувати їх з огляду на домовленості з урядом.  Але яким чином це буде зроблено – невідомо, бо скажімо, Кропивницьке КП «Теплоенергетик» після підвищення вартості газу працює виключно на збитки.

«УЦ» не раз писала про борги як підприємства перед постачальниками газу, так і про заборгованість споживачів перед ним за відпущене тепло, які вже вимірються не десятками, а сотнями мільйонів гривень. Це  підтвердив і Андрій Райкович, окресливиши суму збитків у 100 мільйонів гривень за минулий рік. Знову ж таки, ситуацію з боргами теплогенеруючих підприємств теж міг врегулювати уряд, якби скасував борги минулих років, тим більше, що вони у значній мірі утворилися за рахунок штрафних санкцій нібито за затримку при оплаті спожитого газу. Тобто, за газ врешті-решт заплатили, але пені і штрафи залишилися, і як будуть виживати тепловики – не знає ніхто.

Якось слабенько відреагував на проблематику і президент Зеленський, позицію якого озвучив голова Кіровоградської ОДА Андрій Назаренко, мовляв, президент вимагає справедливості, тому «хоче розуміти, чи є обгрунованим додаткове зростання тарифів»? Але ж питання не  стільки в цьому, скільки в спроможності сплачувати таку ціну…

Про це йшлося і на традиційній понеділковій нараді у Кропивницькій міській раді під головуванням Андрія Райковича. Він наголосив, що минулий тиждень був надзвичайно напруженим не лише через великі морози, але і внаслідок державної політики щодо зростання вартості енергоносіїв, що є особливо критичним для діяльності теплогенеруючих підприємств. Цій темі була присвячена і зустріч в Кабінеті міністрів, про що ми розповіли вище.

Мабуть, учасники наради мають якісь зобов’язання щодо оприлюднення аспектів діалогу, тому Андрій Райкович був небагатослівним. Він лише сказав, що розмова була непростою: «Логіку і аргументи очільників міст центр особливо розглядати не хоче, бо «державі важко» і території мусять самі вирішувати ці питання: взяти додаткові навантаження, сформувати різницю у тарифах, захистити її, і ці пропозиції мають бути враховані на початку наступного опалювального сезону у договірних стосунках з НАК «Нафтогазом» та іншими постачальниками. Хоча в ринкових умовах ми маємо право укладати договори не лише з «Нафтогазом», але реалізувати це право не можемо, бо перебуваємо в борговій залежності від нього і говорити про інших постачальників можна лише при повному погашенні заборгованості».

Головне в цій цитаті навіть не те, що місто не може звернутися до інших постачальників газу, а те, що питання доведеться закривати з міського бюджету, хоча всі чудово знають, що внаслідок карантинних обмежень надходження до місцевих бюджетів скоротилися до мінімуму. Як відомо, місто може витрачати кошти на підтримку комунальних закладів, у даному випадку йдеться лише про тепловиків, лише з бюджету розвитку, але  його не вистачить. Тому мер не виключив можливість згортання деяких програм розвитку і навіть відміни соціальних пільг, бо якшо обирати між проєктами благоустрою і функціонуванням об’єктів життєдіяльності, міська влада буде обирати життєдіяльність.

Таку тарифну політику уряду, особливо у світлі «Великого будівництва», коли на необов’язкові чи не першочергові програми відволікаються десятки і сотні мільйонів гривень з місцевих бюджетів, не можна, м’яко кажучи, назвати «дружньою» до органів місцевого самоврядування і населення. Очевидно, що не всі місцеві бюджети, як і значна частина населення, зможуть знайти кошти на оплату платіжок, і ситуація в теплоенергетиці буде лише загострюватися. Як це позначиться на політичній і соціальній стабільності, передбачити не важко. Цілком вірогідно, що нинішні мляві «тарифні» протести набудуть зовсім іншого характеру.