Для Андрія Ярового, депутата Кіровоградської обласної ради, була несподіваною інформація про нагородження орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
– Телефонує Андрій Павлович Райкович, начальник обласної військової адміністрації: «Андрію Ігоровичу, поздоровляю з високою нагородою». «Не зрозумів», – кажу. – «Зараз скину вам указ президента…» Я був шокований. Телефоную командирові. Він: «Знаю». Невдовзі про це в Кропивницькому всі сайти написали…
У президентському указі про нагородження Ярового йдеться: «за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток місцевого самоврядування, громадянську мужність і самовідданість, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану…»
Панові Андрієві 50 років. Бізнесмен, власник кількох піцерій, будівельного підприємства, розплідника собак породи джек-рассел-тер’єр. Орден Богдана Хмельницького – не перша державна відзнака Ярового. 2014 року він пішов боронити Україну. У складі 3-го полку спеціального призначення імені Святослава Хороброго пройшов усю лінію фронту від Широкиного до Станиці Луганської. Нагороджений орденом Данила Галицького, медалями та іншими відзнаками від президента, головнокомандуючого, міністра оборони. З 25 лютого нинішнього року Яровий знову в 3-му полку.
– Ілля, старший син, пішов воювати через кілька днів після мене. Йому двадцять два, молодший лейтенант. Здобув звання, навчаючись в університеті імені Шевченка. Дітей у нас четверо. Володимиру – п’ятнадцять. Сашкові – дев’ять. Уляні – три.
Андрій Яровой очолює в 3-му полку підрозділ матеріального забезпечення, а одне з його підприємств у Кропивницькому стало волонтерським хабом. З перших днів великої війни на території фірми зосереджуються автомобілі, квадрокоптери й інше добро, яке кропивничани жертвують на потреби армії. У пригоді стали довоєнні зв’язки Ярового в підприємницьких колах.
– Бізнесмени самі зверталися до мене: «Чим можу допомогти?» Багато автомобілів передали. У тому числі позашляховики. Ми звідси їх відправляли прямо на передову. Коли війна починалася, наші, з 3-го полку, хлопці на миколаївському напрямку стояли. Пам’ятаєте, як росіяни на Первомайськ сунули?..
З кропивничан, які суттєво допомагають армії, Андрій Яровой називає Сергія Тарасова, Сергія Сухого, Бориса Крамара, Сергія Мельника, Ігоря Безпалого, Сергія Руденка, Олександра Шамардіна.
– Допомагають й інші, усіх не перелічити. Тільки завдяки Олександру Шамардіну військові отримують щомісяця кілька автомобілів. Це машини з Німеччини. Шамардін витрачає й свої гроші на придбання техніки. Ремонтуються машини на СТО «Ніссан», деяких інших станціях технічного обслуговування. Зараз передаємо армії гарні машини. Бо на початку війни й мотлох з Європи попадався.
За словами Ярового,багато працівників його підприємства нині на фронті.
– Наприклад, головний інженер Сергій Гапішко. Чоловік із золотими руками. І воює добре. За останніх два місяці зі своєю групою знищив безпілотниками більше десяти одиниць ворожої техніки.
Андрій Яровий вважає, що орден Богдана Хмельницького – відзнака не тільки його, а й тих, хто разом з ним долучився до зміцнення армії, та співробітників і однополчан, які на передовій.
– Наш полк найскладніші завдання виконує. Командування брало участь у розробці операції з визволення Балаклеї, а також на інших напрямках, де ведуться бойові дії. На жаль, полягло наших героїв, це – цвіт нації. Син одного з наших комбатів загинув. Є вбиті, яких не можемо забрати з місць боїв і поховати по-людськи. У нашій армії цінується життя. Бувало, наші залишали позиції, щоб уникнути людських втрат. У ворога – по-іншому. За розповідями військових, які нині воюють за Бахмут, орки перелазять через купи своїх трупів, не забирають їх з поля бою, хоча мають таку можливість, і це зрозуміло: відправляють у бій маргіналів – злочинців, пияків, наркоманів . Хлопці з нашого полку брали ворожих солдатів у полон. Одного разу виявилося, що ті – з так званих ДНР, ЛНР, силою мобілізовані. Російські офіцери сказали їм, вчорашнім цивільним, що вони тепер – ДРГ, диверсійно-розвідувальна група. І послали їх у бік наших. Росіяни задумали провести розвідку боєм, сподіваючись, що наші стрілятимуть і викажуть свої позиції. Росіяни використали елденеерівців як приманку, щоб артилерією ударити по наших позиціях. От проти якої армії доводиться воювати. Росіяни перед нападом довго розкрадали свою армію, техніку не підготували, планували загарбати Україну без опору. Тепер, коли наші наступають, а їхні машини не заводяться – кидають їх, для нас це – «російський ленд-ліз». Більше трьохсот машин орки покинули на харківському напрямку .
Наші хлопці проходять навчання у країнах НАТО. Ілля, син, теж навчався на Заході. На передовій зараз дуже важко. Дощі, сніги, холод. Але іншого виходу, крім як воювати, немає. Треба гнати мерзоту з нашої землі.
Наприкінці Андрій Яровой розповів про біду, яка сталася на війні із сином його співробітника:
– Крім осколочних поранень – хімічне отруєння. Орки застосували якусь зброю нервово-паралітичної дії. Хлопець батьків не впізнає. Такі ж симптоми – у його побратимів. Немає гадам прощення…
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...