«У воєнний час посади не обирають і не обговорюють»

00:43
745
views
фото Олександра Шулешка, «УЦ».

На початку листопада минулого року першим заступником начальника Кіровоградської ОВА було призначено Павла Конопка. До цього він очолював департамент інфраструктури ОВА. Також відомо, що Павло Олексійович народився 11 липня 1974 року в селищі Криве Озеро Миколаївської області. Випускником льотної академії, працював у СБУ та на кількох потужних підприємствах на керівних посадах. Аби дізнатися більше про цю людину, познайомитися ближче та представити його громаді, попросили про зустріч та інтерв’ю. З легкістю погодився.

– Павле Олексійовичу, ви закінчили «льотку». Чому не працювали за професією?

– У 1991 році був останній набір Радянського Союзу. Я навчався на факультеті експлуатації повітряного транспорту за спеціальністю «аеронавігація (штурманська справа) цивільної авіації». Закінчив у 95-му, саме був розвал Союзу. Стажувалися ми в основному в Росії, але залишитися там працювати мали право лише громадяни рф. Тому після практик, після вже узгоджених місць працевлаштування ми як громадяни України повернулися додому, бачили себе в льотних спеціальностях вітчизняних аеродромів і аеропортів. Але не судилося, тому що таких, як ми, що отримали заборону на професію в ерефїї за національних обмежень, було в Україні на той період чимало. Я був вимушений «приземлитися» і перекваліфікуватися.

– У кого?

– Прийняв рішення по лінії контррозвідувального захисту держави на каналах зовнішньо-економічної діяльності спробувати себе в СБУ, спочатку в Кіровоградському управлінні. Льотний фах там був затребуваний.

Потім була наступна перекваліфікація в Інженерно-технічному центрі підготовки кадрів Міністерства енергетики і КПІ – енергетична безпека та міжнародно-технічна допомога Україні в рамках Міжнародного договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Потім – міжнародні курси МАГАТЕ, після чого я став експертом з радіаційної безпеки й фізичного захисту ядерних установок і ядерного матеріалу. Двічі був радником міністра палива та енергетики позаштатно, радником директора державного концерну «Ядерне паливо», голови «Державного енергонагляду України» і таке інше – по лінії розвідки й контррозвідки.

Понад 10 років працював у великому бізнесі – був директором електротехнічного концерну, який здійснював ремонти промислових електричних машин, переоснащення, модернізацію теплових енергоблоків. Брав участь в інфраструктурних проєктах – зокрема, в створенні першого гібридного автобуса для муніципального транспорту України, реалізовував енергосервісні контракти й впроваджував технології з енергоефективності.

– Серйозні посади, цікава робота. Чому ви раптом стали чиновником?

– Усе просто. Оскільки я офіцер запасу СБУ, перебував у резерві першої категорії. 24 лютого минулого року, згідно з приписом у військовому квитку, прибув до військової частини. Через два тижні було визначено мою роль і місце за фахом і професійним досвідом. Мене за руку завели в обласну військову адміністрацію. Так я став директором департаменту інфраструктури. У воєнний час команди воєначальників не оскаржують, посади не обирають і не обговорюють.

– А призначення на посаду першого заступника начальника ОВА було несподіванкою?

– Більше пів року я очолював департамент. І так, пропозиція від Андрія Райковича стати його першим заступником була несподіваною, адже до 24 лютого ми навіть не були знайомі. Напевно, такому рішенню слугували виклики й загрози воєнного часу та результати роботи в департаменті інфраструктури. Я ж до цього опікувався питаннями воєнної логістики, гуманітарних місій, волонтерства, національної безпеки, посилення стійкості та обороноздатності Кіровоградської області. Начальник облвійськадміністрації вирішив довірити мені цю посаду, я прийняв пропозицію з вдячністю і готовністю працювати, як кажуть, на всю потужність.

– Для вас важливіше, щоб робота була цікавою чи корисною?

– Користь – це коли мова йде про підприємницьку діяльність. Я маю на увазі корисливі мотиви й отримання прибутку. Державна служба – це інше. Я є держслужбовцем зі стажем 30 років. Якщо ти хочеш мати користь від посади, напевне, твоє місце в бізнесі. Інша позиція – бути корисним, функціональним, ефективним. І цього можна досягти на державній службі. Це мої пріоритети як першого заступника начальника ОВА.

– Тема соціально-економічного розвитку регіону часто виглядає нецікавою. Розкажіть цікаво про Кіровоградщину.

– Дякуючи Богу і ЗСУ наш регіон не сильно вражений бойовими діями. І фронт від нас трішки відступив, тому область із прифронтової зони перейшла в статус зони надійного, стійкого тилового забезпечення. Це сприяє соціально-економічному зростанню. Звичайно, має місце відтік людей – багато виїхало за кордон. Але й повертаються багато.

У нас у бюджеті суттєво зросли податки на доходи фізичних осіб. Це відбулося за рахунок військовослужбовців, які зареєстровані на території Кіровоградщини, вони отримують зарплати та надбавки – президентські й бойові. Таким чином, надходження до бюджету збільшені. Але ми цим не заспокоюємося, розуміємо, що після нашої перемоги треба формувати іншу складову бюджетних надходжень, іншу політику соціально-економічного зростання в регіоні.

Також спостерігаємо спад виробничих процесів. Втрачені логістичні ланцюги постачань, ринки збуту, призупинена реалізація деяких інвестиційних проєктів. Над цим треба працювати цілодобово.

– На останній сесії обласної ради не було розглянуто жодного питання. Ваша думка стосовно цього.

– Це місцеве самоврядування. Воно має право «самоврядовуватися» і визначатися. Однак, зважаючи на правовий режим воєнного стану, те, що відбувалося в залі, не робить нам честі.

Резонанс вийшов за межі області. Нам треба приймати зміни до бюджету, які ми запропонували депутатам. Вони враховують заходи з нацбезпеки і оборони, погашення заборгованості з заробітної плати, видатки з реалізації соціально-економічних заходів, реновації будівель для внутрішньо переміщених осіб, капітального будівництва й монтажів обладнання для лікарень і закладів науки і освіти. Ми зобов’язані реалізовувати започатковану державну реформу медичної галузі, маємо слідувати дорожній карті, і вже необхідно звітувати перед міністерством. Втім «завдячуючи» депутатам обласної ради ми «пробуксовуємо» і «збоїмо» у порівнянні з іншими регіонами. Треба вгамувати надмірні політичні амбіції та затямити, що передвиборні ігрища не на часі.

– Ви справляєте враження врівноваженої, спокійної людини. Що може вивести вас із себе? Голос підвищуєте? І як ви відпочиваєте?

– Мене нелегко вивести з рівноваги, я збалансована людина. Рідко, але таке буває, що я підвищую голос. Такі моменти визнаю як прояв слабкості, тому працюю над саморегуляцією.

Щодо відпочинку. Кожен день починаю з пробіжки. Це від 5 до 7 кілометрів (залежить від настрою). Прокидаюся о 4.30 і – вперед. Важливо в пробіжках бути наодинці з собою та природою. У навушниках у мене програми саморозвитку. Це наповнює мене енергію. О 7.15 я вже на роботі.

Люблю відпочивати в колі родини. У мене гарна сім’я, син, якому вісім років. Робимо прогулянки, граємо на більярді. Я кандидат в майстри спорту з ручного м’яча. У довоєнний час ми багато подорожували. Маю хобі –музикування на фортепіано, фітнес, благодійність, читання і література. Люблю техніку, авто, мото, коли самому можна щось полагодити, «прокачати». Привчаю до цього сина. Мене батько долучав до техніки з дитинства. В 12 років у мене вже був мопед. Ціную те, що мені дали батьки, і намагаюся передати це синові.

– Хотіла попросити вас розказати анекдот, але краще притчу, життєву мудрість.

– Ви як знали, що я колекціоную, виписую мудрі слова із різних книг, творів. Ось, наприклад, із нещодавнього, занотованого на минулому тижні: «Успіх – це максимальний рівень підготовки в період необмежених можливостей у повній невизначеності напрямів розвитку»… І ще: «Робота на 100% – це норма, а не подвиг, тому працювати в рамках норми – це єдино можливий корпоративний стандарт».