Жителі Гайворонщини віддають свої «Жигулі», «Москвичі» та «Волги» на потреби фронту. Місцеві майстри ремонтують їх, удосконалюють і відправляють військовим. З початку великої війни Сили оборони отримали від гайворонців близько сорока таких машин і один мотоцикл (спеціально для снайпера).
– Спочатку ми їх купували. Платили від двохсот до п’ятисот доларів за машину. Тепер люди віддають безплатно: «Заберіть, бо в дворі мішає». Машинам по сорок – п’ятдесят років. Занедбані, поіржавілі. Рідко яка заводиться, майже всі притягаємо на «шнурку», – розповідає житель Гайворона Сергій Молдованов, волонтер, у минулому – учасник АТО. Свою роль у перетворенні мотлоху на «бандеромобілі» Сергій не переоцінює:
– Я – на підхваті. Моє діло – машину притягти, запчастину привезти. Кошти збираю на ремонт. Люди довіряють. Хто скільки може, стільки й переказує. Хто – сто гривень, хто – двадцять тисяч. В основному прості люди дають. Маємо пожертви і від українців, які в Словаччині. Більшу частину ремонтних робіт виконують Валерій Кукурудза і Андрій Померанцев. Їм, як і мені, – за п’ятдесят. Андрій – дуже грамотний технічно, байкер, має шиномонтажну майстерню. Валера теж знається на автомобілях. Коли почалася велика війна, вони заходилися виготовляти бронежилети. Метал використовували з ресор – різали на пластинки, зварювали. Дівчата шили плитоноски. Згодом потреба військових у саморобних бронежилетах зникла, і Андрій та Валера вирішили ремонтувати старі автомобілі та відправляти їх військовим. Удвох і варять, і крутять гайки, і фарбують. Основні процеси відбуваються в Андрієвій шиномонтажній. Андрій і Валера там цілими днями. Ні вихідних, ні прохідних. Допомагає багато людей, які теж знаються на радянських авто. У своїх майстернях лагодять окремі агрегати. Деталі до такої техніки тепер дорогі. Частково купуємо їх на людські внески, частково отримуємо безплатно від автомагазинів. Діляться запчастинами й люди – дістають з горищ.
За словами Сергія Молдованова, перетворення «Жигулів» чи «Москвича» на «бандеромобіль» часто передбачає обрізання верхньої частини. Іноді такі, без дахів, машини обладнуються станинами під кулемети. Вразливі місця укріплюються товстим металом.
– Така техніка теж потрібна військовим. Наприклад, щоб дістатися на позицію. Сім кілометрів пішки з боєкомплектом – це важко. А коли є машина – сіли й поїхали. Легковик без даху зручний і для перевезення громіздких вантажів. В нього легко покласти бочку солярки. Тому-то за цими машинами – черга.
Сергій і сам, воюючи 2014 року в складі батальйону «Айдар», отримав від земляків у подарунок цивільну машину. То був «буханець» – мікроавтобус УАЗ. Після поранення й лікування в госпіталі Молдованов повернувся додому, а машина залишилася у війську.
– Може, й досі їздить. До 2018 року точно їздила, ми з Гайворона відправляли запчастини на ремонт. Хотіли забрати машину в Гайворон, на пам’ять. Але її сліди загубилися.
Реанімація авто триває від двох тижнів до місяця. Потім гайворонці женуть «бандеромобілі» до військових. Поліцейські на блокпостах, коли бачать ці дива техніки, фотографуються на їх тлі. Військові теж приїжджають у Гайворон, забирають машини. Жодне авто не поїхало на фронт порожнім – гайворонці навантажують їх провіантом, ліками, іншими необхідними на війні речами.
Звісно, усі ці «Жигулі» й «Москвичі» не розраховані на використання в бойових умовах і навіть після гайворонського апгрейду залишаються допотопним недосконалим залізяччям, тому потребують і регулярного техобслуговування, і термінових ремонтів. Коли військові привозять в Гайворон з фронту машину, яка скучила за майстрами, одразу отримують іншу – з обмінного фонду. Деякі авто пройшли три – чотири ротації.
Жителі Гайворонщини, які пожертвували свої машини війську, цікавляться, як використовується ця техніка на фронті. Людям приємно від того, що теж зробили внесок у священну справу.
– Перед тим, як відправити на фронт машини, фотографуємо біля них людей, які їх подарували, – каже Сергій Молдованов.
Минулого року гайворонські умільці відправили на фронт пікап, якого зробили з «Жигулів», пожертвуваних батьками загиблого воїна.
– Дізнавшись, що ремонтуємо машини, до нас звернулася Галина Осадча, яка мешкає у Львові, а родом з Гайворонщини. Її син Теодор, морський піхотинець, загинув навесні минулого року. Пані Галина сказала, що віддає свої «Жигулі» . Її чоловік пригнав ту «шістку» сюди. Два тижні ремонтних робіт – і пікап вирушив на фронт. Назвали його «Тедді», це позивний Теодора Осадчого.
Кілька днів тому на фронт відправлено ще один «бандеромобіль». Три машини ремонтуються. «Хто має можливість допомогти проєкту – карта Приват 5168742722409491. кремль буде зруйновано. Разом до Перемоги!» – такими словами закінчує Сергій Молдованов кожен пост в Facebook. З його сторінки ми й взяли це фото. Попереду – військовий Ігор Щербицький та Андрій Померанцев, за ними – Валерій Кукурудза, на авто – Сергій Молдованов.
Які пільги можуть отримати ветерани при працевлаштуванні