Як там наші в Антарктиді?

Двоє кропивницьких чоловіків зараз перебувають, працюють на станції імені Вернадського в Антарктиді. Наші земляки пройшли серйозний конкурс і досягли своєї мети. Синоптик Дмитро Кричун та системний адміністратор Сергій Салло вже там. Дмитро розповів про те, як доїхали та як працюють.

– Усе було без проблем, – розповідає Дмитро. – Спочатку поїхали до Польщі, у Варшаву, потім літаком до Чилі й трохи згодом вирушили українським кораблем на станцію. Думав, що тут буде супермороз, але сильних морозів тут немає. І не так багато снігу, як я очікував. Хоча в нас тут пізня осінь, і, можливо, усе буде інакше. Зате багато пінгвінів. Вони спочатку не давали нам проходу. Тулилися біля станції, мабуть, їм так було тепло й приємно. Але згодом вони пішли далі.

– Як там, на станції?

– Цікаво, зовсім інше життя, усе по-іншому. Тридцятого квітня до нас приїхали британці. Їм було цікаво, як ми тут працюємо та живемо. Раніше то була їхня локація, та вони по-дружньому передали її Україні. Про політику ми не розмовляли, але відчувалося, що вони нас підтримують. Просто говорили, що вони наші друзі.

В акваторії нашої станції зробило зупинку науково-дослідне судно «Сер Девід Атенборо». Це новозбудований потужний британський криголам вартістю 200 млн фунтів, який замінив собою «Джеймс Кларк Росс» (зараз це наша «Ноосфера») і для якого це другий антарктичний сезон. Приводом для візиту стало те, що «Атенборо» мав забрати з «Вернадського» зразки опадів, відібрані нашими вченими для подальшого аналізу Британською антарктичною службою та МАГАТЕ. Також команда судна люб’язно погодилася доставити на «велику землю» останню учасницю цьогорічного сезонного загону, біологиню Оксану Савенко. Для обміну досвідом вчена прямує в США й везе з собою для досліджень 80 зразків шкіри й жиру китів.

За традицією під час візиту судна на флагштоці станції з українським прапором підняли британський. Протягом короткої стоянки група британських вчених з полярної бази «Розера» та представники екіпажу криголаму завітали на «Вернадський», а наших полярників у відповідь запросили на «Атенборо». Ми провели для гостей екскурсію будівлею станції, від якої вони залишилися в захваті. Адже раніше це була британська база «Фарадей», яку ми отримали 1996-го, і в нас дуже трепетне ставлення до британської спадщини. Тож тут можна побачити багато артефактів понад 30-річної давнини. Уявіть собі: деякі британці знайшли знайомих на історичних фото на стінах станції, а також підписи своїх знайомих у гостьовій книзі.

– Чим ще займаєтеся, крім досліджень?

– Кожного четверга в нас, за британською традицією, проходить семінар на тему надання першої медичної допомоги, якісь цікавинки, біологічні дослідження. У нас дуже гарний кухар. Він працював за кордоном, має досить гарний досвід і готує різноманітні страви. Борщі – то святе, червоний і зелений. Уся українська кухня. А ще європейська. На жаль, продукти закупляли у Чилі, а там сала немає. От ми трохи й страждаємо. Дні народження відмічаємо весело – з тортиками та свічками. Усе, як вдома. Хоча ні, тут більше гостей.

– Які станції, крім британської, по сусідству?

– Найближча до нас американська. Вона знаходиться за 54 кілометри. Це далеко. Добратися складно. Може, колись, якщо не буде льоду, ми до них з’їздимо або вони до нас. Є ще Нідерланди, Чилі, Аргентина, Польща. Та вони дуже далеко. До американців і поляків ми, можливо, дійдемо. Є таке бажання. Це залежить від різних чинників. Усвідомлюємо, що буде складна й довга експедиція, але таке бажання є.