Галина Суржок: «Квіти – моя розрада»

13:22
510
views
фото Олександра Шулешка, «УЦ».

Яким би якісним не було фото квітів (а наша героїня робить якісні знімки), побачити їх вживу, відчути аромат, доторкнутися – то зовсім інше, то справжнє. Тому ми завітали до Галини Суржок на Стару Балашівку, аби побачити красу, яку вона створила.

Спілкування з квітами – це її філософія, один з сенсів життя. Любов почалася з дитинства та з роками стала взаємною.

– Це все з дитинства, – розповідає Галина. – Я пішла в перший клас сільської школи на Гайворонщині й була вражена кількістю квітів на підвіконнях. Згодом стала приносити додому живці, розводити квіти. А ще згодом вдома їх стало так багато, що пересуватися хатою треба було стежечками, вільними від вазонів. Коли чоловік привіз мене в Кіровоград, у великий будинок, я тішилася тим, що маю дев’ять великих вікон. Через деякий час і тут по стежках треба було ходити.

Так виникла ідея спорудити на подвір’ї теплицю. (У будинку квітів залишилося також чимало.) Чоловік підтримує захоплення дружини, за що Галина йому щиро вдячна. Каже: «Ігор жодного разу не зробив зауваження, не сказав, що це марна справа, пустощі. Він розуміє, що це моя розрада». Саме Ігор розробив спеціальну систему обі­гріву теплиці, завдяки чому квіти комфортно зимують.

Найбільша любов Галини – бегонії. Їх у господарки більше 300 (!!!) сортів. Близько ста – інші види квітів, серед яких примула, плектрантус, пілея, белопероне, альтернантера, пеларгонія, епіфілум і багато інших – не менш красиві, ніж чарівні бегонії.

Бегонії – тропічні рослини, потребують особливого догляду. Наприклад, поливати їх треба щодня. Вони капризні, але з Галиною подружилися, порозумілися. Навіть коли вона не вчасно щось для них зробила – прощають.

У теплиці неймовірна краса і якась дивна, заспокійлива, надихаюча атмосфера. «Відчуваю, що тут, серед них, моя душа. Люблю бути тут сама, наодинці з квітами. Приходжу до них, коли мені погано й коли добре. Я з ними розмовляю. Іноді вмикаю музику – квітам і собі. В основному це спокійна музика. Але іноді й рок вмикаю. Слухають. Мабуть, їм подобається».

Квітка не любить недогляду, а на все добре відгукується, переконана Галина. У господарки легка рука. Каже, що будь-яка паличка, встромлена нею в землю, приживається й розквітає. Вона навіть не використовує спеціальний ґрунт, її квіти, навіть бегонії, добре себе почувають в саморобній суміші, яку квітникарка «заколотила». Але, напевне, уся справа в самій Галині, в її вдачі, в її ставленні до оточуючого її світу. Щирості, доброзичливості, тепла в ній стільки, що вистачає і людям, і квітам.

Як безкінечно можна милуватися квітами Галини, так безкінечно можна слухати її розповіді про них. Спеціальну літературу читала ще в шкільні роки, коли любов до квітів тільки почалася, а зараз квітникарка доглядає за квітами на рівні підсвідомості, інтуїції. Знає, коли підрізати, пересадити, відсадити, навіть переставити в інше місце.

Прибутку від квітів Галина не має. Одне продасть – інше купить. А ще не вміє нав’язувати свій товар покупцям. Коли іноді виносить квіти на ринок, помічає, що її квіти найкращі серед інших в ряду, а в кишені грошей найменше. Розводить рослини не для продажу, але відповідає на замовлення, протягом майже десяти років відправляє їх поштою. Жодна посилка не була пошкоджена, усі рослини прижилися на новому місці. Є навіть постійні замовники.

«Секретів ніяких не маю, залюбки ділюся своїми знаннями, досвідом, – каже Галина Суржок. – Раджу всім дружити з квітами, любити їх. Вони вміють відповідати добром, віддавати тепло, дарувати позитив. Це все, чого потребує кожна людина».