Якби хтось сказав, що Анжеліка Мінакова буде робити ляльки у стилі «хорор», вона, мабуть, не повірила б. Так склалось життя, що людина нетворчої професії, колись жінка працювала бухгалтеркою та допомагала вести сімейний бізнес, поринула у світ особливих іграшок.
«Колись я займалась вишиванням, з дитинства гарно малюю. Власних сюжетів для картин в мене не дуже багато, найчастіше натхнення приходить, коли я передивляюсь чиїсь роботи. Тоді починають чесатись руки і я беру пензлик та фарби. Робити ляльки почала, коли ми жили в селі. Зимою там майже нічим зайнятись, ввечері погодую курей та треба спати лягати, – шуткує Анжеліка, – Тоді донька мені сказала: «Мама, почни робити іграшки»».
Але мімішні зайченята та ведмедики зовсім не приваблювали мисткиню. Якось, гортаючи стрічку у Pinterest, пані Анжела побачила вироби у стилі «примітив». Її дуже зацікавив напрямок «Ляльки з горища». Це особливий стиль, коли іграшки створюються вручну, а потім їх особливим способом декорують, щоб виріб мав вигляд ляльки, яка багато років пролежала на горищі.
«Перша спроба вийшла дуже вдало. А потім ляльки почали народжуватись одна за одною. Якщо я день чи два не беру голку, то починаю себе картати. Можливо більшість людей не вважають мої вироби витворами мистецтва, бо мене часто хейтять в інтернеті, але я не звертаю на це уваги», – каже майстриня.
Для реклами своїх виробів, Анжеліка почала розміщувати фото ляльок у різних групах на Фейсбуці. Така наполегливість принесла перші результати. З’явились прихильники її таланту, деякі з них потім стали постійними покупцями та друзями. Вже третій рік поспіль вона розвивається у цьому напрямку.
«Щоб примітивні іграшки виглядали застарілими, треба багато експериментувати. Я використовую сажу та іржу для тонування. Так ляльки виглядають природно, наче їх тільки витягли зі старої скрині. Також фарбую тканину кавою та чаєм. Лекал взагалі не використовую, все роблю «на око». Розкладаю тканину, олівцем роблю контур, потім крою та шию. Деталі доробляю вже в процесі», –зазначає пані Анжела.
Талановита майстриня не придбала жодного майстер-класу, всі її вироби народжуються в результаті творчих експериментів. Звісно, щось примічає на Pinterest, але цими картинками надихаються майже всі. Все одно її ляльки виходять неповторними, бо кожний митець має свій особистий стиль.
Для виготовлення перших ляльок Анжеліка використовувала старі речи, які знаходила у себе вдома, та залишки попередніх захоплень хенд-мейд. Зараз в неї є різноманітні фарби, фурнітура, регулярно купляє наповнювач для того, щоб зробити іграшки об’ємними.
Така особлива краса не могла залишитись непоміченою. Першого свого «зубастіша» на ім’я Кася у майстрині купив незнайомий чоловік. Він побачив фото незвичної іграшки у Фейсбуці та показав його своїй трирічної донечки. Мала закохалась у «зубастіша» з першого погляду і стала просити його у татка. Зараз цей чоловік на фронті, але він ще неодноразово замовляв у Анжеліки ляльок з горища.
«Зазвичай мої покупці – це друзі з Фейсбуку. Я розумію, що мої вироби не для всіх. У профільних групах хенд-мейд продажу зовсім не маю. Там такий особливий напрямок мало хто сприймає позитивно. Звісно гроші грають для мене не останню роль. Хотілось би, щоб ляльки приносили більше доходу, бо треба якось жити та донатити на перемогу», – розповідає майстриня.
З кожної проданої іграшки Анжеліка намагається віддати хоча б сто гривень на потреби ЗСУ. Для військових вона їх просто дарує. Колись один покупець обрав та перерахував гроші за ляльку. Лише потім, роздивившись його профіль, майстриня зрозуміла, що це військовий. Тоді вона разом з покупкою відправила йому в подарунок оберіг, який чоловік обрав сам.
«Цей пан вподобав маленького кумедного котика у стилі «примітив». Десь через рік він мені пише, що кіт врятував йому життя. У шпиталі військовому розрізали пошкоджений одяг та викинули його разом з лялькою. Тому він попросив подарувати новий оберіг. Наступним янголом-охоронцем став тарган», –каже Анжеліка.
Кожна її іграшка не схожа на попередню. Викройки Анжеліка не створює, тому повторів не робить. Головне, щоб лялька подобалась їй самій, бо мисткиня вкладає у них частинку своїй душі. З поганим настроєм взагалі за роботу не сідає. Тому що енергетика майстра переходить на його вироби. Навпаки, ляльки забирають позитивну енергію жінки. Коли вона закінчує черговий витвір, то відчуває приємну втому.
«Ще мені подобається переробляти фабричні ляльки, я їх називаю монстрюшки або зомбульки. Колись у секонді натрапила на ляльку, яку дитина пописала фломастером. Звісно, що таке ніхто не купив, а мені вона відразу сподобалась. Продавці з радістю продали мені цю красу за одну гривню. Саме та лялька надихнула мене створювати іграшки у стилі «хорор»», –пригадує Анжеліка Мінакова.
У деяких постійних покупців є вже до десятка ляльок з горища, або декілька перероблених «зомбульок». Майстриня зазначає, що перероблені ляльки, так звані «монстрюшки», не створені для дитячих ігор. Зазвичай їх купують колекціонери, або справжні поціновувачі такого напрямку, для яких стиль «хорор» являється витвором мистецтва.
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...