Наші гіди гідні поваги

За останні два десятиліття туристична галузь Кіровоградщини почала активно розвиватись. І якби не КОВІД та агресія рф, піднялась би на вищий щабель. Адже в нас є що і чужим екскурсантам показати, і своїм нове відкрити. Нині лише в обласному центрі, за даними Інету, зафіксовано понад шістдесят туристичних фірм і агенцій. Скільки з них діючих, в умовах війни сказати важко. Гадаю, значно менше половини. Серед них WOWalk – агенція з організації екскурсій по Кропивницькому.

Якщо розглядати типовий маршрут, котрий пропонує ця агенція, то він має п’ять опорних точок: особняк купця Барського (обласний крає­знавчий музей), лікарня Гольденберга (3-я міська лікарня), фортеця св. Елисавети, дендропарк та театр корифеїв. Але одним з принципів роботи агенції є клієнтоорієнтованість. Тому – за бажанням учасників туристичної групи – можливі різні варіації.

У минулий вихідний я пройшов з групою екскурсантів з багатостраждального Миколаєва, яку вела гідеса Катерина Походій, адміністраторка проєкту і другий гід агенції WOWalk.

Одразу зазначу: доступне, необтяжливе подання матеріалу, оригінальний і образний стиль з нотками гумору, турбота про безпеку гостей. І щоб мене не звинуватили в якійсь особливій прихильності до насправді симпатичної Катерини, наведу записаний на диктофон відгук Наталі Шишової з Миколаєва: «Найбільше мене вразили історичні будівлі, архітектура цих споруд, це краса неймовірна. Особисто мені дуже сподобався той будинок, де магазин “Дзеркальний”, а ще – водолікарня і… “Двірник”. Взагалі ваше місто має багату історію. Нехай точково, але яскраво її нам розкрила Катерина. Я радію з того, що в нашій країні є молоді історики, молоді екскурсоводи, які чудово володіють краєзнавчим матеріалом».

Свою думку щодо цієї екскурсії висловив і керівник миколаївської групи Ілля.

– Хочу сказати як молодий екскурсовод молодому екскурсоводу, нам є чим пишатися в наших містах. Нам дуже важливо передавати це для гостей міста. Нині, на жаль, ми маємо такий нюанс – проводити екскурсії для біженців, які переживають свою трагедію.

Враження від вашого міста дуже і дуже приємні. Ви якось примудрилися, попри різні хвилі знищення культури, зберегти свою автентичність, своє історичне полотно. Головне, що ці пам’ятки зберігаються в хорошому стані.

Пані Катерина належить до сучасного покоління екскурсоводів. У неї нема ніякого відгомону радянщини. Вона подає інформацію максимально сучасно та оригінально.

А по завершенню екскурсії ми побесідували і з Катериною Походій.

– З якого року працює ваша агенція в нашому місті?

– З липня 2020 року. Усього три рочки.

– Можете назвати ім’я керівника, якщо це не секрет?

– Ні, не секрет. Марія Шарій. Вона киянка, але родом з Кропивницького.

– У агенції є свій сайт?

– Він поки що не працює. Проте нині переважно користуються попитом Інстаграм та Фейсбук. Там нас можна легко знайти.

– Чи є у вас особисто якісь найулюбленіші теми чи пам’ятні місця Кропивницького?

– Мені важко виокремити щось найулюбленіше. Кожна локація особлива, цікава. Та якщо зважати саме на архітектуру, то мені дуже подобається будинок лікаря Вайсенберга, особняк Барського… А наша вулиця Театральна – це взагалі зібрання архітектурних перлин. Тому тут виділити щось важко, по суті – усе в серці.

– Які тематичні маршрути можна у вас замовити?

– Наприклад, вулицею Гоголя. А ще – Чечора плюс Поділ.

– З початком війни чи зменшилась потреба наших громадян в екскурсіях?

– Коли почалась війна, ми довго думали, чи треба, чи не треба продовжувати наш проєкт. Якщо треба, то як правильно зробити екскурсію у випадку тривог. Ми вирішили, що все ж потрібно людей якось відволікати від війни. До того ж у нас з’явилось багато переселенців. Вони були певний час замкнені у своєму горі. Їм потрібне психологічне розвантаження. І минулого року ми почали потроху проводити екскурсії, причому тільки оглядові й тільки для дорослих. А цього року, до речі, у нас вже найбільше екскурсій порівняно з кожним з останніх трьох. Отже, якщо є такий попит, значить, і потреба буде зростати.

Для повноти картини ми звернулись також до екскурсовода Василя Левицького, якого вважають «зубром» у цій справі. Він засновник і заступник голови правління громадської організації «Екскурсінформ», а також член Всеукраїнської асоціації гідів.

– Як називається агенція (турфірма), в якій ви працюєте?

– Я не працюю в агенції чи турфірмі. Згідно з Цивільним кодексом, я вже десять років зареєстрований як фізична особа. Але співпрацюю останні два роки з Ksamil travel та «Фортеця-Тур». Маю свій бренд, який створив у Фейсбуці ще 2014 року: «Екскурсії Кропивницьким та краєм».

– Ваші екскурсії типові чи в «асортименті» є особливі (суто тематичні)?

– Каталог екскурсій доволі розмаїтий. Їх десятки. Крім класичних – оглядова пішохідна, прогулянкова, автобусна – є, звісно, і тематичні. Наприклад, гумористична, мистецька, театральна, журналістська, літературна. А з оригінальних – екскурсія-трилер, екскурсія-казка, або екскурсія-казка-квест, її замовляють для дітей, екскурсія-легенда-квест. Звісно, екскурсія від Марка Кропивницького, від Івана Карпенка-Карого, театральні квести. Остання – для гостей з Південноукраїнська – була специфічною: «Мультикультурне місто».

– Як змінився підхід до проведення екскурсій під час війни?

– Зменшилася кількість замовлень та кількість пропозицій від мене. Тому що в моральному аспекті брати на себе відповідальність проводити екскурсії під час тривоги дуже важко. А коли екскурсанти говорять «продовжуй», я завжди наполягаю спуститись в укриття. Тематично також змінилася уся інформація, пов’язана з військовими об’єктами. Роблю так, щоб вони залишались поза увагою.

– Ваш «коник», тобто улюблені місця та теми розповіді?

– Це центральна площа, там можна багато чого показати і розповісти. Це Соборна площа, пам’ятник Ангелу-хранителю. Це локація у скверику біля краєзнавчого музею, де стоять половецькі баби і скіфські воїни. Це також наша чудова набережна, навколо якої є різні об’єкти. Це, звичайно, Театральна площа з прилеглою територією, яку я називаю «Кропивницький трикутник», що чудово розкривається в контексті розповіді.

Щодо тем – це в цілому тема української історії, це театральна тема, це – мультикультурне місто. Мій «коник», певно, це віршовані загадки і квести, що мають театралізовану основу.

– Чим найбільше цікавляться екскурсанти?

– Я б сказав, що екскурсантам треба пропонувати. Бо, за великим рахунком, у своїй більшості вони хочуть і приємно відпочити, і познайомитись з містом. Це більше стосується приїжджих. Тому я пропоную інтерактив – роздаю якісь ролі, якісь завдання, тобто прагну їх задіяти. А цікавляться вони тим, що може їм запам’ятатися, що може відкритися по-новому. А відкриваючи по-новому якісь локації, якісь особистості, вони знаходять те, що пов’язує Кропивницький з Києвом, Дніпром, Одесою, Херсоном. Тому я знаходжу і проводжу певні паралелі з кожним із цих міст. Цікавляться тим, що їх вражає, що може здивувати. А місцеві цікавляться тим, що вони до цього начебто й не бачили, хоча проходили цими місцями. Їх прохання можна сформулювати приблизно так: «Покажіть нам на цій вулиці те, чого ми швидше за все не бачили або не знаємо.

Роман Любарський.