Тетяна Трушевська: «Треба тримати фокус уваги на житті»

Ви досі не вірите психологам? Вважаєте їхню діяльність надуманим вирішенням проблем? Наївними порадами? Ви помиляєтеся. Справжній психолог може відповісти на питання, які ви навіть боїтеся поставити собі. А він, професіонал, знає і ваші запити, і питання, і допоможе знайти відповіді. Це діє. Повірте.

Так, і я не вірила. Скоріше, не довіряла. Довелося – корпоративне зобов’язання. Спочатку все здавалося ігровим (бо були ігри), дитячим (бо малювали), примітивним (кидали кубики й переставляли фішки). Аж раптом!.. Вона вивернула мою свідомість навиворіт, лагідно «примусила» проаналізувати, співставити, зробити висновки. Запропонувала відповісти на питання, які виявили причини проблем. Неймовірно, але все стало на свої місця.

Тетяна Трушевська – дипломований психолог, член Міжнародної федерації арт-терапії та самореалізації особистості, ведуча Т-ігор, авторка книги «Сообщник арт-терапевта, или life-менеджмент в действии», авторка та ведуча коучингової бізнес-гри Potential, авторка тренінгів, програм та курсів розвитку особистості, співавторка коучингової колоди Life Coach і МАК «Ангели в нашому житті», спікерка міжнародних фестивалів та конференцій…

То все її «портфель», або «портфоліо». Вона каже: «Там багато чого. Нехай люди обирають, що їм найважливіше». Перед аудиторією стоїть красива, приваблива, стильна, дещо брутальна, трохи жорстка, але в міру: «Подбайте про себе. Випийте води. Вийдіть на свіже повітря, якщо треба». Так має себе поводити людина, яка спілкується з колективом, яку залучили, щоб йому допомогти, і вони мають бути впевнені в позитивному результаті.

– Тетяно, ви мріяли стати психологом? Взагалі, як це сталося?

– Перша освіта – «менеджмент організацій». Це був Дніпропетровський державний аграрний університет. Після цього я пішла викладати в цей вуз, і темою моєї наукової роботи я обрала «Кадровий потенціал організацій». Паралельно мені стала цікава тренерська діяльність в освіті: як навчальні процеси для студентів адаптувати під інноваційні технології – щоб навчання було цікавим для студентів. Я паралельно цікавилася цією тематикою й зрозуміла, що все пов’язано. Тоді відкрився новий напрям в університеті Нобеля – «організаційна психологія». Я пішла на цей курс.

Це була моя друга вища освіта. Я отримала магістра психології. Після цього ми з родиною переїхали з Дніпра до Києва. І там я вирішила займатися психологією, тренерською діяльністю, не повертаючись до педагогіки. З 2017 року я повністю віддана напрямку психології.

Є багато проєктів. Для того, щоб вони були успішними, щоб мати певні результати, потрібно розуміти, з ким ти працюєш. Цей акцент став для мене основним.

Мене вчили: підібрати команду, налагодити взаємодію, правильно організувати процеси. І потрібна технологія. А щоби нею розпорядитися, мають бути умови. Це не тільки робочі місця, а й побутові, сімейні умови, які можуть відволікати людину від роботи. Усі ці питання привели мене до того, що я захотіла на цьому розумітися.

– Ви – сертифікований тренер. До вас звертаються. Бачите результати? Чим можете допомогти?

– Я казала, що маю кілька сфер діяльності. Одна з них – тренінг. Після нього має пройти деякий час. Організація, з якою я співпрацюю, з якою провела цей тренінг, дозволяє мені побачити цих людей, поспілкуватися з ними, зрозуміти, наскільки було корисним наше спілкування. Якщо так – моя діяльність прямує в необхідному напрямку.

– Ви – практикуючий психолог. Змінилися ваші підходи, плани, вибачте, «конспекти», у зв’язку з війною?

– Змінилися однозначно. По-перше, фокус уваги змінився. Я це переживаю у своїй родині. Але наголошую: треба тримати фокус уваги на житті.

Самореалізація – це добре. Сприйняття її приходить тоді, коли ти розумієш, що живеш сьогодні, а не просто перебуваєш в якихось умовах. І робиш усе, щоб сьогодні жити.

А ще є запитання: як я живу? Це не про матеріальні цінності. Це про наші відчуття, про те, як ти турбуєшся про себе, яку підтримку можеш дати собі, щоби жити.

Чому я на цьому акцентую увагу? Часто спілкуюся з людьми, які живуть у прифронтових зонах. Вони сьогодні ставлять своє життя «на паузу». Чекають, коли закінчиться, щось зміниться, хтось повернеться… А кожен день інший, його потрібно жити, у ньому потрібно жити. І Україна навчилася виживати в будь-яких умовах. Бо вона має вижити.

– «Жити кожного дня» – ваш пріоритет, ви так сказали.

– Додам: якість життя – це важливо. Під якістю я розумію чесність з собою. Якщо я втомлена, маю чесно про це сказати й відпочити. Якщо  розумію, що моєму організму потрібен сон, маю це зробити за будь-яких умов. Я потім відновлюся. Це буденні речі, але вони визначають якість нашого життя.

Коли ми виспалися, маємо сніданок, можливість прийняти душ, причесатися, посміхнутися… Усі ті речі, які ми робимо чесно по відношенню до себе, з погляду на те, що я живу, – то відбуваються зміни, і ми можемо робити великі справи. І коли ми в цей день донатимо на ЗСУ, – відчуваємо, що не просто донатимо, а допомагаємо ЗСУ й наближаємо Перемогу.

– Люди бояться звертатися до психологів. Чому потрібна їхня допомога?

– Якщо є бажання вирішити питання, дилему, зрозуміти, що відбувається, треба звернутися до психолога, спеціаліста, людини, якій довіряють. Таких людей чимало. Головне – вчасно набрати потрібний, важливий номер телефону.

– Від психології перейдемо до ще одного виду вашої діяльності. Звідки взялася у вашому резюме «Самопоміч в стресових ситуаціях через тілесні практики»?

– Я навчалася за напрямком «Психосоматика». Є сертифікованим тренером по тілесно орієнтованій програмі Team Up. Переконана та вірю в те, що робота з тілом допомагає людині. Рекомендую книгу Аліс Міллер «Тіло не бреше». Там показово відображено те, що відбувається в психологічному контексті нашого життя через наше тіло. Якщо воно так реагує, я переконана, що можна вирішувати психологічні проблеми, впливаючи на нього. Звідси пішли тілесні практики: займайтеся йогою, гуляйте з собакою, обливайтеся водою, їздіть на велосипеді тощо!

Ще є різноманітні практики самодопомоги, які допомагають через тіло зняти стрес. Ці програми можна знайти в Ютубі.

– Ви в тому числі «коуч». Перекласти нескладно. Що це для вас?

– Це людина, яка допомагає із сьогодні прийти в завтра. При цьому з необхідним результатом. Поясню: сьогодні ми маємо певну ситуацію. Коуч її розглядає. Якщо є запит, він стосується певних цілей. І коуч створює необхідні умови для того, щоб людина змогла зрозуміти, яким чином вона із сьогодні прийде в завтра. Наскільки швидко це відбудеться, залежить від людини, яка вільна обирати супровід, тобто коуча.

Коуч, справжній коуч, класний спеціаліст, допомагає зрозуміти, як досягти цілі. Але якщо людина нічого не буде робити – не буде результату, який би добрий план у неї не був. Тому важливо діяти, щоб досягти результату.

– А чи можна Тетяну Трушевську «замовити» в колектив, щоб відповіла на запити, допомогла все зрозуміти?

– Я маю розуміти, що саме хоче замовник, в якому форматі має бути робота. Мені потрібно розуміти запит. Можу допомогти розібратися з взаємовідносинами в колективі, з професійним вигоранням, відстоюванням меж в колективі, емоційним інтелектом. З планами на майбутнє  попрацюємо. Самореалізація, самоактуалізація – також пропрацюємо. Якщо невелика команда – максимум 12 чоловік – можемо розглянути бізнес-потенціал. Маю досвід робити командоутворення.

А взагалі – допоможу тим, кому потрібна допомога. Не бійтеся психологів, психотерапевтів, коучів. Наша місія – підтримувати й допомагати.