Мед у Віктора Івановича (і лише у нього) купую з десяток років. Не з ринку купую, а з двору, бо бджоляра знаю давно. Бачила, що годує своїх бджілок не цукром, а їхнім же медом. А це якість продукту. Рекомендую його продукт усім. Вірять, купують, не скаржаться на якість. Бо воно дійсно натуральний.
Займається бджільництвом майже сорок років. Має вже біля 70 вуликів. Бджільніцкій справі навчався сам. Продав перший зібраний мед, на зароблені гроші купував нові бджолині сім’ї, щось з заробленого залишалося на свою родину.
Так тривало довго – до минулого року. У минулому році здавав мед по 65 гривень за кілограм (приїздили люди додому й забирали бідонами). Здавав їм від 20 до 40 бідонів. Каже, що було вигідно.
У цьому році у Віктора Івановича стоїть 30 бідонів, і покупців немає. Каже, що бажаючі купити є, але ціну дають – 45 гривень за кілограм. (уминулому році було 65.)
– У мене мед досі стоїть, – каже Віктор Іванович. – Не знаю, чому так сталося. Можливо, через польські кордони, які блокують наші авто. Я зараз тримаю в себе майже тонну натурального меду – ріпак, соняшник, акація є, є змішаний.
Каже, що не тільки в нього така проблема. Запевняє, що по 55 гривень за кілограм пасічники погодилися б віддати. І це на межі собівартості, коли навколо бджоли все натуральне, і цим її забезпечує господар.
Державо, ау! Мед не треба? Наприклад, на фронт хлопцям. Є контакти.
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...