Днями у художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна кропивницька художниця і поетка Ольга Краснопольська презентувала книгу, присвячену подіям російсько-української війни «Друзки болю і віри. Вірші. Графіка», що вийшла друком у видавництві «ІМЕКС-лтд» за кошти обласного бюджету.
Пані Оля вже понад рік працює в цьому закладі культури, і саме там зародилася ідея цього видання. Основою для нього став попередній мистецький проєкт авторки «Друзки болю і віри: Графічні мальовані та віршовані композиції з рожевого скетчбуку». Але якщо то була віртуальна виставка, присвячена Дню пам’яті захисників України, то нова збірка віршів з авторськими малюнками цілком матеріальна. Вона вийшла накладом у 300 примірників завдяки обласній програмі книговидання.
Виступаючи на презентації, заступниця начальника Кіровоградської ОВА Катерина Колтунова зазначила: «Я розумію, як для мисткині важливо ділитись своєю творчістю. А коли це творчість війни, ми маємо розуміти, що це те, як будуть (…) сприймати портрет українця наші внуки. У творчість зараз потрібно вкладати державні кошти, тому що культура має бути просвітницькою, має нести зміст, сенс. І це надважливо.
Друзки болю і віри… віри і болю – це те, що кожен з нас по-різному відчуває в різній кількості, в різному об’ємі. Але віра завжди має перемагати».
Її думку продовжила голова обласної організації НСПУ Надія Гармазій. Вітаючи подругу з першою книгою, вона зокрема сказала: «Я дуже рада, що цьогоріч у програмі підтримки дуже багато видань, які дійсно відображають наш час. Щось зітреться, щось забудеться. Але друзки віри – я все ж таки ставлю віру на перше місце – вони допомагають полагодити друзки болю. Насправді твої вірші настільки світлі, наскільки вони можуть бути світлими для нашого життя».
Сама ж мисткиня наголосила: «У цьому світі є місце для всіх проявів мистецтва. Кожен обирає свій власний шлях, яким він піде, і що буде транслювати у цей світ. Я з тих митців, які люблять факти. Я робила всі ці роботи після якихось конкретних подій. Відбулася подія – одразу з’явився інформаційний привід в інформаційному просторі. І він одразу відобразився у моїй творчості – картинці або вірші».
В анотації до книги зазначено: «Розпадаючись на друзки від болю, ми не стаємо слабшими. Навпаки – щоб відродитися по-справжньому, стати сильними й усвідомити власну незламність як щит, – ми повинні пропустити через себе найгостріший біль… Бо тільки так кристалізується віра. Бо тільки з віри, охрещеної полумʼям болючих втрат, невизначеності, паралізуючого страху, постає українська незламність».
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...