Футбольний оптимізм Віктора Безсмертного

Український футбол потребує великих змін. І вони мають відбутися саме після обрання президентом Української асоціації футболу найвидатнішого нашого футболіста часів незалежності й успішного тренера, Героя України Андрія Шевченка. За кандидатуру Андрія Миколайовича, який не брав участь у голосуванні, проголосували 93 із 94 делегатів XXVI конгресу УАФ, що відбувся в Києві 25 січня. Саме про цю довіру, майбутні зміни, виклики, які стоять перед новим керівництвом українського футболу на чолі з Андрієм Шевченком  та перші кроки новообраного керманича ми поговорили із делегатом конгресу, головою Кіровоградської обласної асоціації, заслуженим працівником фізичної культури і спорту України Віктором Безсмертним. Ну й підсумки минулого року для обласного футболу ми також підбили.

– Вікторе Анатолійовичу, спочатку про загальні враження від  довгоочікуваного конгресу УАФ?

– По-перше, я згоден з тим, що конгрес був довгоочікуваним. Думаю, що він повинен був зібратися раніше. Як мінімум, на рік. Але в тепер вже колишнього президента УАФ Андрія Павелка було доволі багато прихильників, і їм знадобилося чимало часу, щоб зрозуміти, що організація, керівник якої скоро вже майже рік перебуває під вартою, не може бути некерованою. Тому обласні асоціації й звернулися з вимогою про невідкладне скликання конгресу, і нас нарешті почули. Сама робота була продуктивною. Радує те, що були присутні всі колишні  керівники українського футболу, окрім Андрія Павелка, наші володарі «Золотого м’яча» Олег Блохін, Ігор Беланов та, звісно, Андрій Шевченко, голова профільного комітету Верховної Ради України Андрій Кожемякін, в.о. державного секретаря  Міністерства молоді і спорту України Юрій Музика, президент  НОК України Вадим Гутцайт, президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич, представник Офісу Президента України Олександр Гонтарук та інші поважні гості. Самі ж прийняті рішення свідчать про розуміння ситуації, що склалася, та важливість необхідних змін. Ми побажали Андрію Миколайовичу успіху та виконання всіх пунктів його програми. Перші кроки нового президента свідчать про те, що він рішуче налаштований працювати й повернути довіру до УАФ на всіх рівнях. Якщо це вдасться, то це буде перша сходинка на шляху до керівних органів УЄФА та ФІФА.

– Відсутність конкуренції під час виборів вас не хвилювала, адже інших претендентів, окрім Андрія Шевченка, не було? Як і те, що до конгресу не були оприлюднені президентська програма й список кандидатів на керівні посади?

– Просто, коли Андрій Шевченко погодився взяти на себе цю відповідальність, іншої гідної кандидатури ніхто не бачив. Ті наші футбольні легенди, які підтримували й підтримують Андрія Павелка, обрали свій шлях.  Зараз, під час війни, особливо важливо, щоб український футбол очолила видатна особистість. А легендарніше за Шевченка наразі нікого немає. І те, що Андрій Миколайович користується великою популярністю та авторитетом не тільки в Україні, але й в усьому світі – це беззаперечно. Андрій Шевченко з перших днів війни включився в роботу по допомозі Україні, що свідчило про його патріотизм і бажання стати на захист рідної держави в найскладніший час в її історії.  Він проводив волонтерську роботу, зустрічався з зарубіжними колегами та нашими воїнами, став одним із організаторів благодійного  міжнародного матчу зірок на підтримку України й амбасадором  платформи UNITED24. Тому це єдина кандидатура, яка здатна об’єднати всіх в Україні й сприяти підсиленню нашого авторитету в світі.

Що стосується програми та команди Шевченка, то на конгресі ми отримали чіткі відповіді на ці питання. У своїй роботі новий президент УАФ зосередиться на дев’ятьох кроках: прозорості та цифровізації діяльності асоціації, розвитку збірних команд та їхніх брендів, співпраці з клубами, реформі арбітражу та підготовці фахівців, міжнародній співпраці та використанні футболу для посттравматичного відновлення українців. Ну й те, що Шевченко зменшив  кількість заступників президента з чотирнадцяти до одного першого віце-президента Павла Бойчука та лише двох віце-президентів Сергія Реброва та Олександра Шевченка, а кількість членів виконкому, який був найчисельнішим за всю історію і куди входило 45 осіб, до 12 людей, вже говорить само за себе. Серед перших кроків новообраного президента також є те, що відповідальність за футбол в областях буде покладена на новостворену організацію – Асамблею регіонів, яка має представляти інтереси всіх територіальних громад. Ну й тепер до Будинку футболу може потрапити будь-який представник української футбольної спільноти, а не так, як раніше, – лише обрані та запрошені. Тож залишається підтримати Андрія Миколайовича й усіляко допомагати йому в реформуванні нашого проблемного футбольного господарства.

– Але ж Андрія Павелка, лист якого оприлюднили на конгресі і який заявив, що штучно позбавлений можливості  реалізовувати свої права,  суд ще винним не визнав. Чи не буде такого, що колишній президент УАФ, якщо звинувачення на його адресу не доведуть, може юридично поновитися на своїй посаді?

– Абсолютно не бачу підстав для цього. Той-таки Павелко мав усі можливості провести конгрес раніше. Так, у березні 2022-го, через широкомасштабне вторгнення рашистів, такої можливості не було. Але згодом, коли ситуація в Україні більш-менш нормалізувалася, рішення про проведення конгресу усіляко блокувалися. Але якщо верхи не хотіли, то ми почали цей процес знизу, від регіональних осередків. Ми в КОАФ провели свою позачергову конференцію і повернули свою діяльність у правове поле, адже п’ятирічний термін вже сплив. А потім було вже звернення регіональних асоціацій як постійних членів УАФ, до якого приєдналися асоційовані члени, про скликання позачергового конгресу Української асоціації футболу. Ну й те, що Андрія Шевченка одним із перших привітав із обранням президент ФІФА Джанні Інфантіно, свідчить про те, що міжнародна футбольна спільнота визнала та прийняла нове керівництво української асоціації. Хоча представників УЄФА та ФІФА на самому конгресі в Києві я не бачив. Але потім стало відомо, що онлайн був присутній Йозеф Клімент, радник директора УЄФА з питань національних асоціацій.

– Ніякого тиску з боку владних структур не було?

– Я не знаю, де й хто там із влади й на кого тиснув.  Я розповім, що відбувалося в нас. У Кіровоградській обласній асоціації ми ще в жовтні 2022 року провели виконком, висловили недовіру тодішньому керівництву й виступили з вимогою про скликання позачергового конгресу УАФ. Ми направили ці документи  до Києва, і цей лист тоді виявився єдиним зареєстрованим. Після цього дійсно почався тиск із боку керівництва УАФ на нашу асоціацію. Без причин відсторонялися від роботи й не призначалися наші провідні арбітри. І лише після моєї розмови дещо на підвищених тонах з колишніми керівниками УАФ цю штучно створену проблему вдалося вирішити десь через півроку. І це лише один із негативних епізодів, який свідчить про те, як вони керували.

– Невже не було нічого позитивного за попередніх керівників українського футболу?

– Так не можна говорити. Безумовно, гарні моменти, особливо на початку їхньої каденції, були. У нас було фінансування, нас забезпечували футбольними м’ячами тощо. Але поступово всі ці гарні дії затьмарилися скандалами й звинуваченнями в корупції. Ми так і не дізналися, куди подівся завод по виробництву штучного покриття, який чомусь був перенесений з Борисполя до Краматорська. Уся країна була вражена рівнем зарплат керівників УАФ та деяких комітетів. Хоча я, очолюючи комітет із атестації футбольних клубів, працював на громадських засадах.  Ми мали величезний виконком та вражаючу кількість заступників Андрія Васильовича, коли було важко розібратися в тому, хто й за що відповідає й чи є така відповідальність взагалі. Рішення на виконкомі, коли його вдавалося зібрати, адже там було чимало випадкових, але потрібних керівництву людей, приймалися швидко й майже без обговорення. Адже матеріали його члени отримували за декілька хвилин до початку засідання. Не було прозорості в питаннях фінансування від УЄФА та ФІФА. З нас брали кошти за оренду автомобілів, які надали для покращення нашої роботи та мобільності. При цьому в нас до комерційної структури «УАФ – Маркетинг» (саме вона сплатила свого часу заставу за Андрія Павелка та Юрія Запісоцького) щомісячно забирали по дев’ять тисяч із тих грошей, які виділялися на розвиток футболу в регіонах. На щастя, Андрій Шевченко відразу цей процес припинив.  А каденція Павелка все ж більше запам’ятається різноманітними скандалами, ніж позитивом.

– Якщо ми вже заговорили про негативні відчуття, то багато розмов вже викликало рішення Андрія Шевченка про почесних президентів УАФ, серед яких опинився й одіозний Віктор Межейко. Чим це можна пояснити, адже його було засуджено за розгін  у Запоріжжі прихильників Євромайдану в 2015 році?

– Андрій Миколайович днями дав велике інтерв’ю вашому колезі Роману Бебеху, де йому поставили це питання. Президент УАФ відповів коротко: «Я розберуся». А далі подивимося… Неможливо відразу вникнути в усі питання.

– Ви абсолютно впевнені, що Андрій Шевченко – самостійна фігура, не буде піддаватися нічиєму впливу й не керуватиме з Лондона?

– Я впевнений в його самостійності на сто відсотків. Він доступний, простий, комунікабельний та щирій. Шевченко вміє створювати команду однодумців. І це було особливо помітно, коли Андрій Миколайович керував збірною України.  Казали, що він залежав від помічників. Але він запросив саме тих людей, із якими йому було комфортно та зручно працювати.  І остаточне рішення завжди залишалося за головним тренером, саме він ніс за все відповідальність. Я впевнений, що саме так Шевченко буде керувати українським футболом. Перед конгресом майбутній президент УАФ у чотирьох містах зустрівся з керівниками регіональних осередків, вислухав наші думки та побажання, зробив певні висновки й прийняв необхідні рішення, які оприлюднив вже в Києві перед голосуванням. Тут ми зрозуміли, що в Андрія Миколайовича є своє бачення подальшого розвитку українського футболу. А стосовно Лондона… Знаєте, мені колеги розповідали, що коли Шевченко навчався в Києві на тренерський диплом, то він не пропустив жодного заняття, розуміючи свою відповідальність. А тут же за ним будуть прискіпливо слідкувати в тому числі й ваші колеги, відстежуючи кроки та, як це часто зараз відбувається, відшукуючи негатив заради так званого хайпу. І я впевнений, що президент УАФ буде знаходитися на робочому місці й не дасть приводу для критики своїм недоброзичливцям.

– Першим заступником президента УАФ було обрано Павла Бойчука, про якого майже нічого не відомо футбольній громадськості. Що ви можете сказати про цю людину, від якої багато чого буде залежати?

– Дивіться, якщо вас би обирали керівником української спілки журналістів, то ви брали б до себе в команду тих людей, в яких ви абсолютно впевнені і яким беззаперечно довіряєте. Павло Бойчук – юрист за фахом, який вже доволі тривалий час працює з Андрієм Шевченком.  Я особисто не був знайомий з паном Павлом. Але, якщо ми виказали таку велику довіру президенту, то повинні йому довіряти в тому числі й у виборі тих, хто допоможе рухатися вперед. Зараз головне – зробити аудит та вибудувати організаційну структуру.  І тут кваліфікований юридичний досвід першого віце-президента стане в нагоді. Як буде далі – попрацюємо, то побачимо.

– Віце-президентом став Сергій Ребров, який тепер буде відповідати за координацію роботи всіх збірних. Чи не є це певним конфліктом інтересів, коли він має право голосувати за своє призначення та звільнення, і, на вашу думку, чи вистачить у Сергія Станіславовича часу на таку напружену роботу?

– Справа в тому, що в Реброва буде коло своїх  обов’язків. Він сам сказав, що погодився тому, що розуміє відповідальність, але особливо для нього нічого не зміниться. Він і так постійно цікавився справами збірних різних вікових груп. Не забуваймо, що саме за пропозицією Реброва Унаї Мельгоса очолив молодіжну збірну. Тепер потрібно далі будувати таку піраміду, яка б допомагала залучати гравців  прогресуючих і здатних допомогти національній збірній. Ребров би ніколи не погодився, якби не бачив перспективи й не відчував, що та як потрібно робити. Раніше ми майже не мали комунікації з головним тренером національної збірної, а бачили його під час призначення та підведення підсумків його роботи. Зараз Ребров буде членом виконкому, він матиме можливість брати участь в Асамблеї регіонів і доводити нам своє бачення і свою точку зору на процеси, що відбуваються. Ну й ми зможемо ставити йому своє питання. І те, що легендарний дует форвардів київського «Динамо» знову об’єднався заради наших майбутніх перемог, – це також дуже позитивний момент. Думаю, так, як вони розуміли один одного на футбольному полі, вони зможуть знову чудово взаємодіяти і на чолі УАФ. І якщо теоретично, хоча й сумнівно, у Реброва не вийде виконати поставлені завдання на чолі національної збірної, то він зможе продовжувати працювати в УАФ. Але, знаючи, як Сергій Станіславович професійно та прискіпливо підходить до роботи в збірній, як він віддається цій справі, як переживає, я вірю, що він здатен досягнути зі своїми підопічними гарних результатів.

А ще сподіваюся, що робота Реброва остаточно покладе край різним розмовам про якусь корупцію в системі юнацьких збірних та вплив певних агентів на формування команд. До речі, конкретних фактів так ніхто й не навів. Так, був факт із незалученням до збірної U-19 талановитого хлопця з дортмундської «Борусії» Данила Кревсуна. І після цього пішов негатив, який ще й ваші колеги роздмухували. Я думаю, що тут потрібно серйозно розібратися, адже й сам Ребров зацікавлений, щоб найбільш талановиті хлопці були на виду, набиралися досвіду й поступово рухалися до національної команди. Якщо щось негативне з’ясується, то впевнений, що Ребров із Шевченком швидко покладуть цьому край.

– Ще одним віце-президентом обрали голову Львівської  асоціації футболу Олександра Шевченка, який буде відповідати за широке коло питань, серед яких і організація змагань та взаємодія з регіональними осередками. Як думаєте, чому президент УАФ зупинив на його кандидатурі свій вибір?

– Олександра Яковича я знаю як людину амбітну та авторитетну, яка вболіває за чесний футбол. Я думаю, що він здатний об’єднати регіони, адже добре розуміє всі наші проблеми та складнощі й знає, що потрібно для поліпшення роботи.

– А що можете сказати стосовно нового генсека УАФ Ігоря Грищенка?

– Його я знаю як дуже якісного юриста. Ігор давно в українському футболі. Він працював в Контрольно-дисциплінарному комітеті, а я часто консультувався з ним стосовно атестації футбольних клубів. Він дуже ретельно знає всі футбольно-юридичні аспекти, здатен надати корисну пораду й може взяти на себе відповідальність.  Впевнений, що досвід Грищенка в українських футбольних питаннях дуже допоможе Андрію Шевченку.

– Тепер стосовно реформування системи суддівства. Я так зрозумів, що італійська епоха в українському арбітражі добігає свого завершення. І знову ж таки є неофіційна інформація, що на чолі суддівського корпусу стане Катерина Монзуль. Чи має це під собою підстави і що ви думаєте стосовно кандидатури Монзуль?

– На конгресі з цього приводу розмов не було. Якщо вони й ведуться, то серед найближчого оточення президента УАФ і, можливо, із самою Монзуль, якщо це відповідає дійсності. Ви пам’ятаєте, скільки було різних чуток стосовно заступників Шевченка?  Кого там тільки не називали. Але більшість з них так і залишилися чутками. Тож тут залишається очікувати офіційного повідомлення. Але нижче того, до чого прийшли з суддівством колишні керівники, вже бути не може. Італійці більше перебували на батьківщині, а керував процесами один із віце-президентів на догоду певним клубам. Майже в кожному турі ми мали скандали. Хоча наші арбітри вміють судити, але ними не треба маніпулювати, а потрібно серйозно контролювати. Також потрібна прозорість при призначеннях, щоб одні й ті ж судді не працювали на матчах певних команд. Тому реформа конче потрібна. Якщо її буде впроваджувати Монзуль, то відповідальність поляже не тільки на неї, а й на тих, хто ризикнув Катерині довірити. Але погодьтеся, що Монзуль ніколи не можна було звинуватити в упередженості. Так, помилки були, але її чесність та високу кваліфікацію важко поставити під сумнів. Катерина не імпульсивна. Вона спокійна та виважена й рівновіддалена від усіх клубів. І якщо вона готова об’єднати колег й зробити наше суддівство кращим, якщо в неї є бачення того, як це можна зробити, то залишиться лише побажати їй витримки та успіху. Тоді їй доведеться зробити важкий вибір: або продовжувати працювати арбітринею, або завершувати кар’єру й керувати суддівським корпусом. Хоча ми можемо з вами зараз передбачувати, а в Андрія Миколайовича, цілком можливо, є ще декілька варіантів.

– А навіщо, на вашу думку, створена ще одна керівна структура – Асамблея регіонів і які функції на неї буде покладено?

– Асамблея регіонів має стати платформою для комунікації обласних асоціацій та УАФ і готуватиме для подальшого затвердження виконкомом пропозицій з питань, що стосуються розвитку футболу в регіонах. Саме про це говорив Андрій Шевченко на засіданні робочої групи, до якої я увійшов і якій доручено розробити положення, що буде регламентувати роботу асамблеї, куди увійдуть керівники регіональних осередків. Я вже подав свої пропозиції щодо асамблеї. Усі регіони пропоную розділити на чотири групи : Захід, Схід, Південь і Північ. Вони делегують по одному представнику до президії, до якої входитиме ще й генеральний секретар УАФ. Ця президія вибирає головуючого на термін три місяці, і за цей час вони опрацьовують усі актуальні питання, які є в регіонах. Потім найголовніше виноситься на засідання Асамблеї регіонів, яка затверджує питання для винесення їх на виконком УАФ та доводить необхідність їх розгляду. Ніякого тиску від керівництва УАФ, як було раніше, немає,  консультаційним представником для юридичної підтримки та порад виступає генеральний секретар Ігор Грищенко, але рішення приймаються самостійно. Є й інші пропозиції стосовно постійних керівників асамблеї. Остаточне рішення буде прийняте вже на наступному засіданні робочої групи. Потім положення затвердить виконком УАФ, і Асамблея регіонів розпочне свою роботу.

– Фінансова підтримка регіональних асоціацій з боку УАФ залишиться?

– Про відміну орендної плати за автотранспорт я вже сказав. Про скорочення кількості заступників президента, які отримували чималі зарплати, також.  Думаю, проведуть оптимізацію серед працівників у Будинку футболу. Тож, як бачите, певні кошти вивільняться. Далі протягом двох місяців проведуть ретельний аудит, який покаже реальне фінансове становище. Впевнений, що команда Шевченка залучить нових спонсорів.  І потім буде прийняте рішення про підтримку регіональних осередків, яка повинна збільшитися.

– Наостанок давайте згадаємо, яким був минулий рік для футбольної Кіровоградщини?

– На позачерговій конференції ми нещодавно підбили підсумки, внесли персональні зміни до складу виконкому, з якого вивели за віком Валерія Музичука та Сергія Лисицького й дообрали Віктора Копієвського. Практично всі заплановані заходи та змагання, які планували на минулий рік, ми виконали. Незважаючи на війну, єдині в Україні, провели шкільну футзальну лігу. Це добре, що зараз школярів активно долучили до проєкту «Пліч о пліч», що суттєво полегшило нашу роботу. Але то окрема розмова. А в 2023-му обласна асоціація провела ще змагання на призи клубу «Шкіряний м’яч» у всіх вікових категоріях, а також першість області серед дитячо-юнацьких команд і два етапи Відкритих уроків футболу в Олександрівці та Знам’янці. Там ми передали дітлахам та їхнім вчителям велику кількість спортивного інвентарю та комплекти футбольних м’ячів на суму близько 60 тисяч гривень. У нас відбувся дуже конкурентний і доволі представницький чемпіонат області в Першій лізі, в якому взяли участь 14 команд. Тут, на відміну від Вищої ліги, де змагалися сім команд, грали виключно місцеві футболісти. Це сприяє розвитку футболу в територіальних громадах, і вдається залучати більшу кількість учасників. Рівень, можливо, тут трохи менший, ніж у Вищій лізі, але до турніру долучилися представники тих ТГ, які взагалі раніше не брали участі. А ще ми постійно розширюємо кількість ветеранських турнірів, в яких грають футболісти старші 35-ти, 40-ка, 50-ти, 55-ти та 60 років. У найстаршій групі за перемогу в Цибулевому боролися чотири команди. Для учасників це дійсно було свято. Адже вони, як і всі інші категорії ветеранів, мали можливість не тільки пограти, але й поспілкуватися, згадати минулі часи й знову відчути себе молодими. Тож нашому комітету ветеранів на чолі з Анатолієм Головатенком та Євгеном Захожим хотілося б подякувати за продуктивну роботу. Ну а зараз у нас повним ходом йде обласна футзальна Донат-ліга на підтримку Збройних сил України. Усього стартували 32 команди, які постійно роблять свої благодійні внески, що йдуть на допомогу воїнам, які потребують цієї підтримки. Тут є велика заслуга спортивного мецената та волонтера Олександра Скляревського, який створив футбольний клуб СІЧ і приділяє величезну увагу розвитку не тільки футзалу, але й футболу. А ще Олександр Васильович організував вже декілька турнірів із текболу, на яких також учасники та глядачі донатили на ЗСУ. Тож я вдячний всім гравцям, тренерам, керівникам клубів, шанувальникам команд за розуміння того, наскільки важлива будь-яка наша допомога захисникам та захисницям України.

Завдяки керівнику навчально-методичного комітету Сергію Собку провели тренерські курси, випускники яких отримали дипломи категорії Д, що дозволяє працювати з дитячими та аматорськими командами. Хочеться сподіватися, що майбутня діджиталізація в УАФ допоможе зробити так, щоби всі футбольні школи та тренери у нас були зареєстровані відповідним чином, мали необхідні ліцензії й працювали згідно вимог закону.

– Отже я бачу, що, незважаючи на всі проблеми, ви залишаєтеся оптимістом?

– Я дійсно вірю в майбутнє українського футболу і в те, що ми разом подолаємо всі труднощі й будемо радіти нашим перемогам. Але головне саме зараз – це здобути на фронті Перемогу над ворогами України й усіляко її наближати.