Як убивали генерала Тесленка

Кропивницький апеляційний суд нещодавно завершив розбиратися в причинах смерті генерала податкової служби Володимира Тесленка, загиблого десять років тому. Підтвердився висновок Кіровського районного суду про те, що Володимира Тесленка вбили Євген Яценко й Іван Проценко. Не змінено й призначене їм райсудом покарання: кожному – довічне ув’язнення.

Тесленко перед смертю очолював Святошинську податкову інспекцію Києва, і його знало багато людей й на Кіровоградщині – по багаторічній роботі в тутешніх правоохоронних органах. У ніч на 2 травня 2014 року його знайшли ледве живим і закривавленим біля нічного клубу «Джунглі» на вулиці Тарковського в тодішньому Кіровограді. Він помер у лікарні.

Згодом правоохоронці затримали ймовірних винуватців, раніше судимих Євгена Яценка та Івана Проценка. (Згідно з вироком Кіровоградського обласного суду за 22 січня 1999 року, Яценко і Проценко в ніч на 8 листопада 1997-го вчинили стрілянину в барі у будинку побуту «Інгул»; один з тих, в кого влучили, помер на місці, інший – дорогою до лікарні, ще кількох було госпіталізовано; за це Яценка й Проценка засуджено до 12 й 15 років ув’язнення відповідно, перший вийшов на волю 2008 року, другий – 2013-го). Виявилося, у ніч на 2 травня 2014 року їхні і Тесленка шляхи перетнулися в «Джунглях». Доведення вини Яценка й Проценка затягнулося майже на десять років.

Перший вирок у цій справі ухвалив у червні 2015-го Ленінський райсуд (головував у процесі Олексій Мягкий). У вироку наведено свідчення очевидців, згідно з якими події розвивалися так: підпилий Яценко, відпочиваючи в «Джунглях», необережно зачепив столик, за яким сидів Тесленко (він відзначав 48-річчя), перекинувся бокал з вином, виник конфлікт. Почувши у свій бік образи, генерал ударив Яценка рукою в обличчя. Проценко, який перебував поряд, заступився за товариша – завдав потужних ударів по Тесленковій голові. Продовжився інцидент на вулиці, куди Тесленко вийшов першим. Наздогнавши його, Яценко і Проценко, «діючи умисно, з мотиву особистої неприязні, з метою позбавлення життя», заподіяли йому багато ударів, в тому числі по голові.

У вироку Ленінського райсуду вказано подробиці, повідомлені працівниками міліцейської служби охорони, які прибули до «Джунглів» за викликом персоналу закладу. «Ми побачили на тротуарі через дорогу лежачого непритомного чоловіка, в калюжі крові. Обличчя його було закривавлене і в синцях. Наручний годинник валявся поряд, з кишені лунав звук мобільного. Персонал кафе нічого не розповідав. Було видно: бояться», – згадав один з них.

Свідчення обвинувачених супере­чать одне одному. Яценко стверджував, що не бив Тесленка ні в «Джунглях», ні надворі. Мовляв, бився з Тесленком один Проценко, який заступався за нього, Яценка. Яценко навіть висловив жаль з того приводу, що не зупинив товариша. «Все відбувалося дуже швидко», – пояснив. Проценко ж розповідав, що саме Яценко завдав Тесленку смертельних ударів по голові.

Суд визнав обох винними у вбивстві й призначив кожному довічне позбавлення волі.

В липні 2016 року колегія Апеляційного суду Кіровоградської області під головуванням Сергія Деревінського скасувала цей вирок. Виявилося, у Ленінському райсуді не помітили, що обвинувальний акт, який є в матеріалах провадження, не відповідає такій-то статті Кримінального процесуального кодексу. Як вказано в ухвалі Апеляційного суду, це порушення «перешкодило суду (першої інстанції – В.І.) ухвалити законне та обґрунтоване рішення». Сергій Деревінський згодом вийшов у відставку, а справу передали в Кіровський райсуд. Розглядала її колегія, у складі якої – Руслан Бурко, Олександр Куценко, Наталія Іванова.

Наприкінці травня 2021 року ця колегія постановила ухвалу про звільнення Яценка з-під варти. Для нього було визначено більш комфортний запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт з носінням так званого електронного браслета. Свій гуманізм судді обгрунтували так: «Перспектива завершення судового розгляду цієї справи у найближчий час відсутня, а подальше перебування обвинуваченого під вартою фактично створюватиме умови для відбування ним покарання за відсутністю обвинувального вироку щодо нього, що призведе в свою чергу до порушення принципу верховенства права». Судова ухвала щедро пересипана посиланнями на практику Європейського суду з прав людини.

Щоправда, Наталія Іванова відмежувалася від ухвали. У своїй окремій думці (це такий процесуальний документ) зазначила: «Сторона обвинувачення, на моє переконання, надала суду переконливі докази для обґрунтування подальшого ув’язнення обвинуваченого Яценка». При цьому суддя Іванова теж послалася на практику Європейського суду.

Улітку 2021 року прокурор Микола Вдовіченко поклопотав про відвід суддів Руслана Бурка й Олександра Куценка. Це прохання прокурор мотивував тим, що Державне бюро розслідувань розпочало слідство за фактом звільнення Яценка з-під варти. «Є об’єктивні підстави для сумніву в неупередженості та необ’єктивності суддів Бурка Р.В. та Куценка О.В. при розгляді справи по суті», – зазначив Вдовіченко. Судді, пославшись на рішення ЄСПЛ, відмовили йому в клопотанні.

Долею Руслана Бурка занепокоїлася «Судово-юридична газета». Суддя дав їй інтерв’ю про те, як працівники ДБР незаконно допитували його цілих чотири години. Суддя наголошував на «штучному характері провадження з метою тиску на суд».

«Тепер дати оцінку ситуації має Вища рада правосуддя, – висловила сподівання «Судово-юридична газета». – Скарги суддів на втручання з боку ДБР у здійснення правосуддя надходять у Раду правосуддя все частіше».

Тим часом на Руслана Бурка й Олександра Куценка поскаржився у Вищу раду правосуддя адвокат Олександр Гардецький (у минулому – двічі прокурор Кіровоградщини), який у провадженні стосовно Яценка й Проценка представляє родичів Тесленка, визнаних потерпілими. Чим закінчилася ця історія – широкій громадськості невідомо.

25 серпня 2022 року судді Кіровського райсуду Бурко, Куценко й Іванова ухвалили вирок. Визнавши Яценка й Проценка вин­ними у вбивстві, суд постановив тримати їх у неволі довіку. При цьому врахував їхнє кримінальне минуле: «обвинувачені були засуджені за умисне вбивство, не зробили для себе належних висновків, скоївши нове вбивство, фактично засвідчили, що людське життя для них не становить значної соціальної цінності».

З цим вироком не погодилися різні сторони процесу. У тому числі прокурор. Він залишився незадоволеним тим, що райсуд не послався у вироку на деякі докази, здобуті негласним способом, зокрема на записи приватних розмов Яценка із заступником начальника обласного управління МВС та слідчим. Ці розмови відбулися невдовзі після вбивства. Вказував прокурор й інші огріхи у вироку. Але з покаранням, призначеним Яценку й Проценку, погодився, адже суворішої кари не буває.

В апеляції адвоката, який захищає Євгена Яценка, йдеться про тиск на суд першої інстанції. Мається на увазі те, що улітку 2021 року двох суддів Кіровського райсуду, які розбиралися в цій справі, викликали в ДБР, там їх допитували. На думку адвоката, немає жодного доказу, щоб підозрювати Яценка у вбивстві Тесленка. Мовляв, це й свідки підтверджують, а відеокамери зафіксували, як Тесленка б’є лише Проценко. Тобто Яценка слід виправдати, вважає адвокат. Також він наголошує, шо висновки експертиз про причини загибелі Тесленка суперечать один одному. І це правда. У висновку, складеному через три тижні після смерті, йдеться, що це – наслідок черепно-мозкової травми. А у січні 2021 року, майже через сім років після трагедії, інший експерт написав, що безпосередня причина смерті Тесленка – алкогольна кардіоміопатія, а побиття послужило стресовим чинником. Саме цьому висновку довіряє захист Яценка.

Про ці суперечності йдеться і в апеляції Проценкового захисника. І зазначається, що жодна з експертиз не встановила зв’язку між діями Проценка і смертю Тесленка. Позиція Проценка така: мовляв, умислу вбивати не мав, захищав друга. Проценко попросив змінити висунуте йому обвинувачення на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Цей злочин карається позбавленням волі від п’яти до восьми років, тож, за логікою Проценка, він своє давно відсидів.

15 січня нинішнього року колегія Кропивницького апеляційного суду постановила ухвалу, згідно з якою Євген Яценко й Іван Проценко удвох забили до смерті Володимира Тесленка і за це мають довіку перебувати в ізоляції від суспільства. Не виключено, що вони оскаржать цей присуд. Часу на скарги у них повно…

Віктор Іваненко, «УЦ».