«Найважливіше – внутрішня мотивація»

На питання стосовно війни і всього, що з нею пов’язано, краще за всіх відповість військовий – той, хто бачить ситуацію зсередини. Ми вважаємо експертом Дмитра Лінька, командира батальйону «Стугна», тому попросили прокоментувати три теми: ротація, мобілізація, рекрутинг.

Запитання, зокрема, були такі. Голов­ком Сирський заявив, що хоче налагодити процес ротацій особового складу бойових бригад. Як має відбуватися цей процес? Закону про мобілізацію немає. Якою має бути мобілізація в ідеалі? Рекрутинг активізувався останнім часом. Кого б ви хотіли бачити поряд із собою в «Стугні»? Хто нехай навіть не думає до вас звертатися?

– Ротація взаємопов’язана з мобілізацією і поповненням особового складу частин. Якщо раніше можна було організовувати ротацію на «передку» доба/ через три, то зараз часто через брак людей навпаки: три доби на нулі, одну відпочиваєш. І навряд чи ситуацію можна кардинально змінити, спираючись тільки на той ресурс, який є зараз.

Закон про мобілізацію потрібен, сподіваємось на його якнайшвидше прийняття. Під час війни не може бути тільки популярних рішень. Сьогодні наше спільне завдання не сподобатись комусь, а виграти війну. Для цього ми як нація маємо зробити надзусилля, і кожен в цій країні має докластись до цього.

Огидно дивитись на чоловіків, які кричать «викликайте поліцію», коли їм військовослужбовці з ТЦК видають повістку. Це деморалізує суспільство, тому погоджуюсь з думкою, що не можна публікувати подібні випадки боягузтва в публічному просторі.

Найкращий спосіб уникнути примусової мобілізації є тільки один – піти служити добровільно. Для добровольців існують відповідні привілеї, і це правильно: обрати частину, спеціальність, час та місце для підготовки та інше. Думаю, можна розширити перелік цих привілеїв для ще більшої мотивації йти в Сили оборони.

У нашому підрозділі «Стугна» виключно добровольці, які вирішили стати справжніми чоловіками у важкий для країни час. Внутрішня мотивація – це найбільш важливий чинник у виконанні бойового завдання. Тому ми ніколи не примушуємо йти до нас. Звісно, можна примусити дисципліною і покараннями виконувати певні завдання. Але самовмотивований боєць – це найбільший скарб для будь-якого командира, який виконає завдання попри всі складнощі.

Кого б ми ніколи не взяли в свій підрозділ? Панікерів і пораженців, які демотивують і вносять «дизморал» в колектив. Таких людей треба ізолювати від бойового складу і відправляти на інші роботи. Впевнений, українці здатні і готові захистити свою незалежність і свободу. Кількість справжніх Героїв, яких народила українська нація, говорить про те, що ми все-таки нащадки козаків, а не свинопасів.