Коли наш комбат – підполковник Дем’яненко – повідомив, що повернувся, першою думкою було: працюватиме в Кропивницькому. Але ні, він повернувся до своєї 110-ї ОМБр.
Олег Дем’яненко мав всі підстави демобілізуватися, адже переніс серйозну операцію на серці. Вже мав пропозиції працевлаштування в рідному місті – такі люди багато де потрібні. Але він повернувся на фронт. Зв’язалися, розпитали.
– Все залишилося, як було? Ви підполковник, «Директор», командир батальйону.
– Майже все, як було, тільки тепер я командир танкового батальйону, нещодавно сформованого в нашій бригаді. Комбриг запропонував мені використати досвід, який маю, і я, зрозуміло, погодився.
Хлопці вперше танк побачили, але навчилися і вже працюють. Одна справа по мішенях стріляти, інша – в реальному бою. Зараз ми допомагаємо нашим – піхоті. Воюємо на покровському напрямку.
– Як вас зустріли?
– Як рідні, як сім’я. Говорили про те, що разом починали – разом святкуватимемо Перемогу.
– Як настрій? Як самопочуття?
– Настрій гарний. Щодо здоров’я головне – не забувати вчасно пити таблетки. Хлопці нормальні, толкові, намагаються мене не нервувати. Якщо піхота – цариця полів, то танкісти – кулак ЗСУ.
Я гордий тим, що наша бригада продовжує збивати ворожі літаки. Коли я йшов на лікарняний, на рахунку було 10 збитих, повернувся – ще 8 додалося. 110-та – професіонали!
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...