Із тривогою та надією

Перед офіційним оголошенням заявки на Євро 2024 команда Сергія Реброва зіграла два контрольні поєдинки, які залишили дуже суперечливі враження, як і остаточний склад виконавців, який не зазнав змін після провалу з поляками. Натомість олімпійська збірна України розім’ялася у Франції з суперниками значно нижчого рівня. Але й тут є чимало питань.

На позитиві

У першому контрольному матчі в рамках останнього етапу підготовки до фінальної частини Євро українці в Нюрнберзі розійшлися нульовою нічиєю із збірною Німеччини.

Враховуючи силу підопічних Юліана Нагельсманна та їхні найкращі якості, це протиборство багато хто з фахівців оцінив як моделювання нашими тренерами гри проти бельгійців на чемпіонаті Європи. Саме тому Сергій Ребров вирішив зіграти в три центрбеки – Забарний, Сваток і Матвієнко. Зліва в захисті діяв Зінченко, а справа Конопля. В середині поля Степаненко та Шапаренко, на флангах – Мудрик і Циганков і попереду Яремчук. Місце в воротах прогнозовано зайняв Трубін. На початку поєдинку українці придивлялися до того, на що здатний цей склад конкурентів. Підопічні Нагельсманна більше контролювали м’яч, але пробитися крізь щільний захист суперників не дуже виходило. Проблеми у нас виникали при виході з оборони, коли суперники вмикали високий пресинг. Тут загравалися Зінченко з Мудриком, але при втраті їх удало страхували партнери. Дальні удари господарів поля летіли вище цілі. Єдиний раз, коли ми не розібралися після передачі в штрафну, але Гюндоган не зміг нормально обробити м’яч і пробити. Так що Трубін в гру майже не вступав. У німецької команди непогано виглядали Вірц і Мусіала, а у нас роль лідера на себе взяв Циганков. Відчувається, що Віктор суттєво додав в ментальному та фізичному плані. Зараз це впевнений у собі гравець, який віднаходить шанси навіть тоді, коли конкуренти майже тотально домінують. Саме від хавбека «Жирони» виходила основна загроза до перерви. При всій перевазі господарів поля, чи не перша українська класна контратака ледь не завершилася голом. Мудрик отримав передачу в вільну зону й опинився один на один із захисником. Раніше Михайло «лускав» такі моменти, як «горіхи». А зараз він зіграв передбачено для візаві, змістився вправо та пробив. Але удар нашого вінгера встигли «прочитати» та заблокувати. Але першим на добиванні був Циганков, відправивший м’яч трохи вище цілі.

В середині тайму підопічні Сергія Реброва, який саме в цей день відзначав своє 50-річчя, вирівняли гру й стали більше контролювати м’яч. І ось вже Циганков відібрав м’яч у Та й зробив передачу на Яремчука. Під удар нашого форварда встиг кинутися той таки Та. А в кінцівці тайму Яремчук пробував ще раз перевірити пильність Нойєра. Мануєль спокійно зреагував на цей «постріл».

У цілому це був класичний контрольний матч, де тренери вирішували свої завдання. Для нас головне було те, що при всій ігровій та територіальній ініціативі бундестім в захисті українці зіграли цілком спокійно та надійно. Були взаєморозуміння та гарна підстраховка. Відшукати реальні вільні зони в німців ніяк не виходило. Тому й Трубіну в першому таймі не довелося продемонструвати свою майстерність. У контратаках хотілося більшого, але декілька випадів виглядали цілком перспективними.

На другий тайм у Німеччини вже не вийшли Гюндоган і Вірц, яких замінили Фюріх і Ундав. І господарі знову розпочали рішуче. І небезпечно били Мусіала та Хаверц, але й тут наші захисники кидалися під м’яч і блокували удари. Все частіше на виходах після подач мав діяти Трубін. А Нагельсманн продовжував змінювати лідерів. З поля пішли Мусіала, Хаверц і Та. В гру вступили ветеран Мюллер, а також Кох і Баєр. Стало зрозуміло, що збірна Німеччини більше не будується навколо «Баварії» й шанси проявити себе мають ті, хто чудово виглядав у бундеслізі та інших чемпіонатах. Зокрема молодий нападник «Гоффенхайму» Максіміліан Баєр, який мав два чудові моменти. Спочатку він улучив у поперечину, а потім команду врятував Трубін. Ребров відповів виходом на поле Бражка, Ярмоленка та Зубкова, які вийшли замість Мудрика, Степаненка та Циганкова. До цього Мудрик увірвався в штрафну, пройшов свого опікуна, але трохи затягнув з передачею на Яремчука. Цікаво, що на позицію Мудрика вийшов Зубков, який виглядав цілком пристойно. Після замін Нагельсманна гостроти біля воріт Трубіна побільшало. Це номінальні резервісти намагалися довести тренеру свою необхідність команді.

А у нас Зубков зробив прострільну передачу, яку не прочитав Нойєр, але не встиг і Ярмоленко. Наставник бундестім продовжував передивлятися резерв і випустив дебютанта Павловича замість Айндріха. І на 72-й хвилині Конопля необережно зіграв проти Мюллера в штрафному майданчику, але австрійський арбітр на «позначку» не вказав. Сергій Ребров для того, щоб трохи підсилити гру в атаці, кинув у бій Судакова та Довбика замість Шапаренка та Яремчука. Та знов тиснули німці, і Трубін врятував команду після зрячого удару в нижній кут Фюріха. На останні десять хвилин Ребров випустив Тимчика замість Коноплі.

Господарі поля пішли на заключний штурм, подавали кутові, били по воротах, але найкращий в складі українців Трубін і його партнери продовжували відбивати потужні атаки. На жаль, контргра в збірної України в ці хвилини зникла. Судаков майже не отримував м’яч, як і Довбик, який був змушений відходити на власну половину й нав’язувати боротьбу. Хоча в одному з епізодів Довбик з Зубковим трохи не порозумілися, коли Олександр відкинув м’яч на межі штрафної на найкращого бомбардира Примери. А Довбик таки забив після невдалої гри біля центру поля Нойєра. Але наш форвард у момент передачі від Ярмоленка вже на порожні ворота перебував у офсайді. На 90-й хвилині Судаков вивів на ворота Ярмоленка, який пробив у ближній кут із правої. Нойєр був на місті. Ще раз голкіпер бундестім врятував свою команду після удару Судакова. І миттєво німці вивели на ворота Ундава, та цього разу чудово зіграв Трубін. На останній компенсованій хвилині бив ще й Кімміх, але вище поперечини. Фінальний свисток зафіксував бойову нічию, яка дала багато інформації для обох тренерів. Безумовно, такий результат більше влаштував збірну України, але свої шанси на перемогу ми також мали.

Несподіване фіаско

Ну а далі в матчі з поляками було розчарування. Ми побачили, що, на жаль, у нас немає глибини складу, особливо в захисті, і задіяти резервістів можна тільки в крайньому випадку. Фактично в Варшаві ми програли господарям поля за п’ятнадцять хвилин першого тайму через жахливі помилки та неузгодженість в захисті. Так, українці грали експериментальним складом. Але ж і поляки вийшли на поле зі своїми резервістами, залишивши на лавці запасних Щенсни, Левандовського та інших своїх лідерів. Сергій Ребров вирішив дати зіграти всім, хто приїхав на ці збори, окрім Андрія Луніна. І така довіра до номінальних резервістів призвела до фіаско.

Поява в центрі захисту Талаверова та Бондаря, які ніколи не грали разом, уже відразу викликала питання. Бондар – це завжди фактор ризику. Валерій ніколи не був надійним, а часом гру в футбол плутає з поєдинками східних єдиноборств. Це гарно в «Шахтарі», на ворота якого майже ніхто в УПЛ не атакує. Але коли є суттєва напруга, то розраховувати на Бондаря важко. Ну а присутність Талаверова в складі команди відразу виглядала незрозумілою. До того ж ця парочка не має взаєморозуміння із Тимчиком й Миколенком, які розмістилися на флангах. Та й з Бущаном взаєморозуміння не було. Свідченням тому – другий гол, коли після елементарної подачі Зелінського, якого не встиг накрити Ярмоленко, Бондар просто прибрав голову, а голкіпер не встиг зреагувати. Та й в епізоді з першим голом після кутового Талаверов вирішив чомусь влаштувати боротьбу зі своїм візаві, а завадити пробити з п’яти метрів Валукєвичу не встиг ані Бондар, який би мав це робити, ані хтось інший. Взагалі стандартні положення біля наших воріт викликали паніку в захисті збірної України. І третій гол на 30-й хвилині від етнічного українця Тараса Романчука, якого просто відпустив Зубков, прийшов після чергового кутового. І тут потрібно визнати, що Миколенко, який грав вперше після тривалої паузи, викликаної травмою, виглядав не найкращим чином. І не дарма відразу після перерви замість Віталія вийшов Зінченко. Що стосується Тимчика, то в обороні він не був надійним, а при підключенні до атак швидкість руху випереджала швидкість думок. І передачі летіли в нікуди. І міг же Олександр забити після чудової передачі п’ятою від Довбика, але метрів із 14-ти примудрився влучити у виставлену ногу голкіпера Скорупського.

До речі, гравцям кадри було що доводити. Адже на відміну від нашої команди у поляків було забагато тих, кого вже після цього протистояння Міхал Пробеж мав відчепити від основної заявки. На жаль, саме через травму, отриману в матчі з українцями вже на 5-й хвилині в зіткненні з Маліновським, на Євро 2024 не поїде досвідчений форвард «Ювентуса» Аркадіуш Мілік. А ще з тих, хто вийшов в основі, поза заявкою опинилися захисник Ківьор та нападник Шиманський. А з шестірки запасних, які грали проти «синьо-жовтих», до Німеччини відправляються, звісно, Левандовський, Урбанський та Модер. Потрапив до остаточного списку Пробежа й Тарас Романчук.

Та й взагалі ми програвали багато боротьби на власній половині і давали конкурентам забагато простору. Сидорчуку, який на мене справив позитивне враження, було важко вести боротьбу за центральний плацдарм. А з Маліновського такий собі опорник. Але саме двійка наших центрбеків організувала результативну атаку. Поляки грали на куражі, але загравалися і не встигали повертатися на свої позиції. І наприкінці тайму Сидорчук своєю передачею відрізав пів команди Польщі. А Маліновський, який отримав м’яч поміж лініями, миттєво кинув у прорив Довбика. Артем побачив, що воротар Скорупський вийшов задалеко. І найкращий бомбардир іспанської Примери спокійно метрів із 17 поклав м’яч у правій від себе нижній кут – 3:1. Стосовно інших гравців атакуючої лінії, то дещо випав Судаков. Ярмоленко намагався загострювати, але його передачі не завжди доходили до адресату. Зубков часто приймав поспішні рішення. Ну й не було в наших діях щільності та компактності.

На початку другого тайму краще знову виглядали поляки. Вони нагнітали, переводили напрямки своїх атак і тримали у напрузі наш захист. Згодом на поле вийшов Левандовські, але це вже тоді, коли господарі більше діяли по рахунку. У нас на поле з’явилися Мудрик, Циганков, Михайличенко і Ванат, які замінили Ярмоленка, Зубкова, Маліновського і Довбика. І був у нас непоганий відрізок, коли мали забивати Судаков і Зінченко. Але Георгій, який знову провів не найкращий матч, безхитрісно пробив у воротаря, а Олександр з кута воротарської пальнув вище поперечини. Поляки не відсиджувалися в захисті, але Бущан зібрався й продемонстрував, що він у тонусі. Але так здається, що на Євро Георгій буде лише третім воротарем. З появою Шапаренка замість Судакова ми стали діяти краще і постійно йшли вперед. Часом було небезпечно біля воріт кадри, але відшукати шанс для влучного удару так і не вийшло.

У цілому ми програли заслужено, а тренери отримали безліч інформації для роздумів. І добре, що такий провал стався в конт­рольному матчі. Головне – зробити правильні висновки.

Без сюрпризів

Оголошення нашого остаточного складу в відео від УАФ, де гравців презентували прості люди, наші захисники, спортивні журналісти й деякі зірки шоубізу, виглядало дуже креативно.

Сергій Ребров вирішив нічого не змінювати й залишив у остаточній заявці всіх тих, кого випробував у двох контрольних матчах. Ну й плюс Андрій Лунін, який, на мою думку, в Німеччині буде першим номером, як і Довбик – основним форвардом. Із захистом взагалі все зрозуміло, якщо набере найкращі кондиції Миколенко. А ось в атакуючій лінії в Реброва є можливість для вибору. Хоча побудова атаки навколо такого Судакова зараз виглядає проблематичною. Але є ще одна контрольна гра 11 червня проти Молдови, де ми можемо моделювати перший поєдинок на Євро проти Румунії. Зіграють – побачимо…

Підготовка заради підготовки?

Що стосується олімпійської збірної, то тут зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Зараз ні Руслан Ротань, ніхто інший не зможе назвати реальний склад команди, яка зіграє на Олімпійських іграх. У Франції, на, чесно кажучи, незрозумілому для мене турнірі, наші олімпійці, яких зібрали з того, що було, переграли зовсім юних індонезійців, у складі яких були навіть 16-річні хлопчаки – 3:0, розібралися з рахунком 4:0 з італійцями, які на два роки молодше, і здолали однолітків із Панами – 2:0. Попереду ще гра з Японією U-19, яку, вірогідніше за все, команда Ротаня також виграє й зіграє в фіналі. Інша справа, чи дійсно поєдинки із завідомо слабкими конкурентами допоможуть у становленні команди, від якої на Олімпіаді очікують, як мінімум, виходу з групи. І як потім пояснювати тим, хто не знадобиться, що їх залучали тому, що інші в цей час не могли зіграти. Повторюся, що для нас олімпійський турнір – це дійсно важливе явище, а в іншому футбольному світі він сприймається як щось другорядне й не дуже цікаве. Тому в Руслана Ротаня дуже непросте становище, і як він вийде з цієї ситуації, важко сказати…