Ахіллеса відпустили в Сугоклею

Єгору – лише вісім років, а про тварин, зокрема земноводних і членистоногих, знає стільки, що під час розмови з ним стає ніяково через свою неосвіченість. А ще хлопчик переконаний: тварини – не іграшки. Нещодавно він з мамою, Світланою Бурікою, відпустив у Сугоклею європейську болотну черепаху, яку купили на Критому ринку.

У їхній двокімнатній квартирі у Кропивницькому мешкають акваріумні рибки, іспанський тритон, раки, кішка. У кожного виду – окреме житло. Наприклад, Мурку Єгор з мамою підібрали кошеням, врятували від загибелі. Решту фауни купили.

– Я водила Єгора до логопеда. Логопед сказав: «Вимовиш “рак”, мама поведе тебе на ринок і покаже раків», – згадує Світлана.

Продовжує Єгор:

– Ми пішли й купили двох, декоративних. Самочки, гермафродити, розмножуються без самців. Тритон у нас – іспанський, я його назвав Жорою. Нам його продали як аксолотля, «розвели».

На запитання, хто такі аксолотлі, Єгор охоче пояснює, що це – личинки амбістом, земноводних із загону хвостатих, їхня особливість – здатність до розмноження у стадії личинки.

– Єгор давно хотів європейську болотну черепаху. Я йому казала, що не можемо впіймати її в річці. Ці черепахи мають жити на волі, якщо не хворі й не пошкоджені. Вони охороняються Бернською конвенцією (Бернська конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. – В.К.). У середині травня ми поверталися з музичної школи, де Єгор опановує фортепіано й флейту, і зайшли на Критий ринок, в ряди, де торгують тваринами.

– А там до нас: «Купіть, купіть, ось – найкраще». Показали нам черепаху. Вона у відрі була, бідолашна. Але така мила, що ми з мамою не втрималися.

– Я Єгорові одразу сказала, що купуємо європейську болотну черепаху, щоб відпустити на волю. Стан черепахи був плачевний. Мабуть, до нас її тримали весь час у відрі, бо викривився хребет. Погано рухалася. Торговці не тільки над черепахами знущаються. Наприклад, білок дегу тримають у залізних клітках, де взимку – холодно, а влітку – спека.

За словами Світлани і Єгора, у їхньому помешканні болотній черепасі після довгого життя у відрі суттєво полегшало. Вони забезпечили комфорт новому мешканцеві (черепаха виявилася самцем) – купили контейнер, спеціальну лампу для обігріву тощо. Єгор нарік його Ахіллесом – на честь черепахи з повісті «Моя сім’я та інші звірі» Джеральда Даррелла, британського натураліста й письменника.

– Ахіллес ходив по квартирі, я йому навіть співав. Не знаю, чи йому подобався мій спів. У Ахіллеса погляд – страшний, погляд хижака. М’ясо любить. Полуницю їв. Всеїдна черепаха. Але огірки Ахіллес не їв, яблука взагалі не любив. Я пропонував.

– Та не страшний у нього погляд! – сміється Світлана. – Ти ж до нього так прив’язався! Жаль було, але ми відпустили Ахіллеса. Поїхали в посадку на Салганних пісках. Відпустили в Сугоклею. Такі тварини мають жити в природних умовах.

– Викупимо на ринку тритонів і випустимо в річку, – мріє Єгор. – Якби тільки їх знову не ловили й не продавали.

Попрощавшись із Ахіллесом, Буріки придбали самця червоновухої прісноводної черепахи. Подбали про умови, наближені до природних. Є у Ананаса – так Єгор назвав рептилію через забарвлення – і акваріум, і контейнер, і спеціальна їжа. У Сугоклею відпускати не збираються – не той клімат, загине. Нині Ананас поміщається на Світланиній долоні.

– Почекайте, зараз він висуне шию, – пропонує Єгор. Й справді, через якусь хвилину черепаха висуває шию і пильно дивиться на нас. Здається, й Ананас – за свободу європейським болотним черепахам.