Почніть із себе!

У цьому світі неминучі лише смерть та податки.

Бенджамін Франклін.

Зображений на стодоларовій купюрі один із батьків-засновників США має рацію: у житті є лише дві абсолютно неминучі речі. Але зараз я пишу не про смерть (хоча опосередковано вона завжди присутня). Цього разу йтиметься про підвищення податків, фатально невідворотне для країни, яка намагається вистояти у війні із реально сильнішим противником.

Українці заговорили про це, як тільки зрозуміли, що війна – надовго. Що вона – на виснаження. Що поки товстий сохне, худий здохне. Влада тягнула з цим питанням, поки дірки у бюджеті не стали розміром як вирви від КАБів. Але, здається, нарешті наважилася.

Кабмін має до кінця року знайти 500 млрд грн для фінансування ЗСУ. Чверть цієї суми планують одержати від підвищення податків. Про це в останній день липня повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Прем’єр підкреслив, що уряд кожну гривню податків спрямовує на забезпечення армії та виплати військовим, а решта витрат бюджету покривається нашими міжнародними партнерами. І це їхня обов’язкова умова. Щодо терміновості ухвалення рішення про підвищення податків, то прем’єр попередив: вже у вересні можуть виникнути проблеми з виплатами військовим.

Тобто треба підвищувати. Без варіантів. Але є нюанс, і не один.

Україна далеко не перша стикається із цією проблемою. Але вона точно перша країна, яка протягом двох з половиною років великої війни не підвищувала податки. І це історична та економічна аномалія. Зрозуміло, що така ситуація виникла завдяки величезній допомозі антипутінської коаліції. Але все хороше рано чи пізно закінчується, і бюджетні витрати нарешті переважили закордонні дотації.

Так, головний аргумент Шмигаля, Гетьманцева та компанії – історичний досвід Другої світової війни, коли податки у Штатах та Британії злетіли до 90%. Але тут і починаються нюанси. По-перше, ці підвищення накрили не всіх поспіль, а по-друге, податки було кому та з чого платити!

Підвищувати ж податки в бідній країні категорично не можна! Про це чітко сказав світлої пам’яті Каха Бендукідзе. І головне – довів це, реформувавши вмираючу економіку Грузії та знявши державний зашморг з бізнесу. Не озираючись на МВФ, він знизив (!!!) податки, провів дерегуляцію дозвільної системи та масове скорочення держапарату. І економіка задихала, частково вийшла з тіні та почала платити податки.

Напевно, наші нинішні головбухи країни вивчали в американських університетах книгу економіста Джона Кейнса «Як оплатити війну». Принаймні – мали. Там усе зрозуміле настільки, що можна переказувати у телепрограмі «Говорить вся країна», і її цільова аудиторія – українські домогосподарки – все допетрає. Кейнс доводить: треба не підвищувати податки, а знижувати споживання. І починати треба не з населення, не з бізнесу, а з держави. Тобто з себе.

Цей економічний постулат прямо та недвозначно підтверджують не тільки опоненти нинішньої влади, а, наприклад, спеціальний представник США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер: «У вас є доходи, які ви не отримуєте і які ви маєте отримати сьогодні. Сірі ринки сигарет, алкоголю чи електроніки – це величезне джерело доходу. І тому ми заохочували український уряд зосередитись на цьому насамперед».

За найскромнішими оцінками, йдеться про десятки мільярдів гривень, що йдуть повз обов’язкові податкові та митні платежі, але залишають жирний слід на руках податківців і митників. І зупинити цей процес неможливо. Принаймні в Україні. Принаймні поки що.

А тим часом є ще десятки, якщо не сотні позицій, на яких держава могла б заощадити. Якби захотіла. Кожен із нас може навести приклади неефективного використання бюджетних коштів або дикого розшарування суспільства через соціально необґрунтовані та несправедливі виплати зарплат, премій, пенсій. Але урядовці замість того, щоб наводити лад у своєму державному господарстві, вирішили натиснути на людей, які тягнуть на собі ледь живу економіку. Це ж простіше, так?

Ще кілька слів, як-то кажуть, від себе особисто. Не вірю, що це неминуче підвищення податків принесе який-небудь значний дохід до скарбниці. Частина підприємств розориться і зникне, частина ще глибше піде в тінь. Одне на одне буде.

Не можна голити налисо гусака, доїти напівмертву козу або відрізати у свині одну ногу на холодець. Ви ж за соціальну справедливість, пане президенте? Ну так почніть із себе – спершу зробіть у країні один уряд, а не два. Вам же буде легше. І нам також.