Трамп-трамп-парам-пам-пам,
Трамп-трамп-парам-пам-пам…
Ця нехитра мелодія заграла у моїй голові з перших хвилин дебатів кандидатів у президенти США Дональда Трампа та Камали Гарріс. А разом із нею виникло стійке відчуття, що спостерігаю дійство за написаним заздалегідь сценарієм, з обміном домашніми заготовками, нещире та фальшиве. Масляковський КВК у найгіршому варіанті, коли навіть на імпровізаційній розминці з імпровізації – лише посмішки та кепкування.
Щоправда, спроба дебатів за участю Байдена виявилася ще невдалішою. Це навіть не матч ветеранів, а млявий скандал двох глухих пацієнтів у геріатричному відділенні лікарні. І згадувати ніяково.
Фестиваль фальші та лицемірства продовжився і після дебатів. І Трамп, і Гарріс досі демонструють публіці повну впевненість у своїй перемозі, а ЗМІ та аналітичні центри видають суперечливі цифри соціологічних опитувань.
Усе це – традиційні елементи великої гри під назвою «Вибори президента США». Гри, в якій вже є реальні жертви та постраждалі. І не лише в Америці.
Щоб закрити тему дебатів Трамп-Гарріс, про які писати навіть не збирався, оскільки впевнений – не наше це діло, наведу думку джерела, якому довіряю абсолютно. Так ось, на запитання «Хто, на твою думку, переміг у дебатах?» моє джерело відповіло чітко і недвозначно: «Обидва вони bullshit!». Лайно, одним словом.
Таке саме відчуття, ніби побачив лайновий спектакль, залишилося від двох замахів на Трампа. Знаєте, кому належить вислів «Хотіли б убити – убили б»? Найбільшому фахівцю у сфері політичних вбивств, можна сказати, світовому авторитету в цьому питанні – володимиру путіну. Немає підстав йому не вірити цього разу.
Було б неправдою стверджувати, що я нічого не чекав від передвиборчих дебатів у Штатах та від виходу кандидатів на фінішну пряму. Ні, звісно. Чіплявся за кожну згадку про Україну в слабкій надії почути якісь обнадійливі для нас меседжі. Щось таке байденівське «не кинемо і далі допомагатимемо» позначилося тільки у Камали. У Трампа ж пролунала путінська страшилка, що світ стоїть на порозі третьої світової війни, можливо – ядерної. Та це напівправда. Мені вже не раз доводилося писати про те, що російсько-українська війна – справжнісінька частина третьої світової з усіма наслідками. І ставитися до цього факту слід відповідно не лише нам, а й їм.
Ще раз повторюю сказане раніше: так, Україна – козирна карта в руках кандидатів в американські президенти. Але не туз, і навіть не валет із дамою. Так, дев’ятка-десятка. Може, зіграє, а може, і у відбій піде. Як карта ляже…
Та все ж спробуймо позначити деякі реперні точки, які допоможуть нам спокійніше реагувати на всі неодмінні бурі, шквали й тайфуни майбутніх виборів президента США.
Перше та головне: не ми з вами голосуємо 5 листопада за нового господаря Білого дому. Наш вплив на результат цих виборів – мізерний, а для більшості американських виборців ситуація, в якій опинилася Україна, – це: а) проблема Європи; б) проблема путіна; в) проблема самої України. Саме у такому порядку.
Вересень – останній місяць, коли допомога Штатів нашій країні буде більш-менш стабільною. Далі на нас чекає не менше пів року турбулентності чи американських гірок. Нудитиме сильно. Будь-який свій крок в останній місяць перед виборами адміністрація Байдена відмірятиме не сім, а сімдесят сім разів. І все одно потраплятиме під нещадну критику опонентів. А після виборів новій адміністрації різко стане не до нас.
Хочу відразу заспокоїти всіх, хто чекає на прорив від зустрічей президента Зеленського з Байденом, Гарріс і Трампом. Для двох останніх ці переговори стануть виключно передвиборним дійством, а тому до всіх їхніх обіцянок та заяв слід ставитися спокійно. А ось для дядечка Джо зустріч із Зеленським може стати прощальною у президентському форматі, і сюрпризи цілком можливі. Дуже хочеться не помилитись у цьому прогнозі.
Впевнений, що перебіг російсько-української війни визначиться не у Вашингтоні й не в Брюсселі, він вирішується сьогодні великою кров’ю наших воїнів у Покровську, Часовому Ярі, Селидовому, Кураховому, Суджі. А щодо виборів президента США, то слідкуйте за ними приблизно так, як дивилися телешоу «Танці з зірками». Краєм ока…
Світ тримається на таких, як він